Український активіст і колишній народний депутат Єгор Фірсов розповів про свою фронтову роботу фельдшером на Донеччині. Він розповів Kyiv Post, що серед бійців не вистачає фронтових парамедиків та знань з надання першої допомоги серед солдатів. Він підтвердив, що нещодавно російські війська знищили школу в Авдіївці за допомогою білих фосфорних боєприпасів, які заборонені міжнародними договорами. Майже щодня є жертви серед цивільного населення.
[Клітіна] Добрий день! Я Олександра Клітіна, журналістка Kyiv Post. Сьогодні з нами український політик, активіст та народний депутат 7-го та 8-го скликань Єгор Фірсов.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Ви також були членом територіальної оборони міста Києва, а потім пішли на фронт. Розкажіть, як ця жахлива війна змінила Ваше життя? Чим ви займаєтесь зараз?
[Фірсов] Зараз я в Авдіївці – це 10 км від Донецька, на лінії фронту. Я працюю парамедиком, але за освітою я юрист. 24 лютого, як прийшла війна, я записався у територіальну оборону міста Києва. Потім ворог відступив і я дізнався, що на фронті не вистачає парамедиків. Величезні черги стоять у військкомати записуватись в армію, при тому що парамедиків катастрофічно не вистачає на фронті. Я закінчив курси першої медичної допомоги, склав іспити і зараз в Авдіївці.
[Клітіна] Яка зараз ситуація на фронті? Бачила в новинах, що вчора російські окупанти намагалися прорватися в районі Авдіївки. Розкажіть, що відбувається зараз?
[Фірсов] Іще з 2014 року окупанти хочуть прорватись в Авдіївку, це їхнє постійне завдання. І оскільки ворог відступив від Києва і від Харкова, тож для російських військ зараз Донецька область є ключовою. Вже декілька днів уся російська пропаганда пише, що треба взяти Авдіївку. Уявіть, як вони змінили плани – з Києва та усієї України на захоплення якогось невеличкого містечка, в якому живе декілька тисяч людей. Не буває і дня, щоб було тихо. Весь час ворог лізе, постійно наші війська дають відсіч, вбивають ворога. Тільки на Авдіївському напрямку вони втратили тисячі військових. Атаки відбуваються постійно з різних напрямків. Російські війська хочуть зайняти певні позиції, але наші не здають жодного клаптика землі. Вже досить давно триває ця епопея із взяттям Авдіївки, і жодної позиції наші війська не здали. Ворог постійно отримує по зубах і взяти Авдіївку їм не вдасться.
[Клітіна] Які у вас прогнози на подальший розвиток воєнних дій?
[Фірсов] Можу сказати, що чим ближче знаходишся до лінії фронту, тим простіше мислиш – де взяти необхідні медичні матеріали, як вчасно доставити пораненого до шпиталю. Переконаний, що буде перемога і не так довго її доведеться чекати, але все ж таки якийсь час бойові дії триватимуть. Ширяться різні думки про те, що ось-ось, і ми вже переможемо. Скажу так – ми даємо відсіч рашистам, але до перемоги потрібно іще постаратися і багато чого зробити. Переконаний, що перемога буде за нами.
[Клітіна] Наскільки надійним є оснащення нашої армії, чи надається необхідна медична допомога, які є потреби?
[Фірсов] Я віддаю належне роботі всіх міністрів і чиновників, які, мабуть вперше за всю історію незалежності України, так важко працюють, але є речі, яких не вистачає, особливо по медичній складовій. Фронту не вистачає лікарів, що надають першу медичну допомогу – парамедиків, які мають за десять хвилин накласти джгут, перенести пораненого, поставити крапельницю і передати постраждалого воїна або цивільного до лікарні. Саме таких людей фронту не вистачає.
Що стосується обладнання, то ситуація покращується, але є певні нюанси, починаючи від обізнаності самих бійців, які у разі поранення на полі бою першу медичну допомогу надають собі самі, бо в умовах бойових дій не завжди присутні медики. Я бачу величезну хоробрість наших бійців, але є необхідність в отриманні базових знань з надання першої медичної допомоги.
Я навіть спілкувався з депутатами, щоб ініціювати законопроєкт щодо необхідності проходження мінімальних тижневих курсів першої медичної допомоги. Я розумію, що в першу чергу потрібна зброя, медичною складовою не виграти війну, але ми маємо зберегти життя наших воїнів – це найдорожче, що в нас є.
[Клітіна] Скажіть, скільки людей Ви врятували? Чи пам’ятаєте ви першого пацієнта, якому надали першу допомогу? Ви змінили професію, тож це було, мабуть, складно і навіть шокувало?
[Фірсов] Так. Те, що я вивчав в теорії, на практиці відбувається зовсім інакше. Я не рятую, а допомагаю врятувати життя. Це цілий ланцюг дій від моменту, коли боєць отримав поранення, до моменту, коли його доставили в шпиталь і прооперували, і моя участь – це тільки невеличка частина необхідної допомоги. Дуже багато людей залучено в цей процес – хтось переносить бійців, хтось транспортує поранених у швидкій, лікарі оперують. Я просто намагаюся робити свою справу і бути максимально корисним.
Найскладніше – це навіть не коли надаєш першу медичну допомогу, а коли везеш пораненого до шпиталю, тримаєш його за руку і говориш все підряд, щоб відвертати його увагу від різних думок і від болю, а в голові одна думка – довезти його живим до шпиталю.
[Клітіна] Скажіть, скільки взагалі поранених? Це десятки чи сотні людей? Скільком людям ви надаєте допомогу?
[Фірсов] Поранених багато. Не можу сказати точну цифру, бо не бачу повної картини, але поранені є майже кожен день. Інколи це одна людина, а іноді буває що і п’ять. Звісно, коли п’ять поранених, то складніше і довезти, і надати допомогу.
[Клітіна] Чи вдалося евакуювати мирних жителів? Чи є ті, що залишились? Якою є гуманітарна ситуація в місті?
[Фірсов] Залишилось 3-4 тисячі людей, загалом в Авдіївці мешкало 36 тисяч. Військова адміністрація робить максимальні зусилля, щоб евакуювати жителів. Однак багато людей чомусь відмовляються виїжджати з міста. Причин багато – нема куди, нема за що, можливо хтось очікує «руській мір» – такі люди теж є. Хтось думає, що якось усе минеться – 2014-й пережили, то й зараз якось буде.
Я навіть зустрічаюся з людьми і прошу їх евакуюватися, бо в Авдіївці надто небезпечно. Ось позавчора вбило дівчину 25 років, залишилась трирічна дитина. Майже кожен день є жертви, від міста вже майже нічого не залишилось. Наприклад, школа в якій я колись працював учителем, зруйнована вщент, її спалили забороненими усіма міжнародними конвенціями фосфорними бомбами. Будівля просто вигоріла, її неможливо було навіть загасити.
[Клітіна] Скажіть, я правильно розумію, що кожен день є жертви, а люди все одно не виїжджають і залишаються у своїх домівках?
[Фірсов] Так, вони знають про жертви, бо серед цивільного населення жертв багато.
[Клітіна] Дякую Вам за Вашу роботу і за інтерв’ю! Слава Україні!
[Фірсов] Героям слава!
