Дрони набувають у сучасній війні все більшого значення. Все активніше вони застосовуються на всіх рівнях – і як ближні й дальні розвідники, і як бомбардувальники, і як снаряди-камікадзе. Бійці Збройних сил України застосовують їх надзвичайно активно – настільки, що деякі види броньованої техніки супротивник не встигає поповнювати.
Російська армія ще з 2022 року перейняла український приклад і активно використовує дрони для підтримки наступальних операцій на Донбасі. Всім очевидно, що майбутнє за дронами як за основними засобами ураження живої сили й техніки.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Kyiv Post вирушає у Львів на заході України, де працює багато фабрик і приватних ініціатив, які розробляють і виготовляють дрони в різних модифікаціях.
Андрій Бельчев – інженер з Києва. Він переїхав до Львова більше року тому і організував тут цілу школу молодих інженерів, які постійно вдосконалюють різні конструкції дронів і збирають їх у масовому порядку на замовлення різних підрозділів ЗСУ. Сам він із дронами знайомий давно, ще задовго до 2014 року він розробляв разом із колегами різні моделі безпілотників.
Безпілотники налетіли на нафтобазу в Бєлгородській області Росії
«Це було хобі, це були змагання, це були виставки, різні команди з Харкова, Запоріжжя, Одеси. Ми брали з собою дрони, ставили на них гоу-про, літали для себе. А коли почалася війна, всі побачили, скільки дрони можуть приносити користі», – каже Андрій Бельчев.
Тепер він паяє як FPV-камікадзе, так і великі дрони. Зараз він разом із колегами розробляє нові варіанти для більш автономних дій у тилу ворога.
«Ми робили дрони маленькі, потім почали робити їх більші, більші й більші. Потім пішли дрони з GPS, тепер перейшли на великі дрони, які можуть тягати великі міни, або бути ретрансляторами, тобто антенами для інших дронів. Розробляємо і дрони-матки. Такий несе інші маленькі дрони, відпускає їх, і таким чином малі дрони можуть залетіти далі», – розповідає Бельчев.
Одна з його розробок – великий безпілотник на алюмінієвій рамі. Вона краща за стандартну пластмасову і дозволяє оперувати потужнішими моторами.
« Цей дрон розрахований на більш дальні дистанції, у нього великі пропелери, він літає трошки повільніше, але довший час може висіти в небі. Зараз у Києві хлопці модифікують такий же дрон, там буде стояти система Старлінк, і ним керувати можна буде хоч зі Львова. Тобто, дрон може літати на Донбасі, а оператор може сидіти за сотні кілометрів від нього. На нього можна поставити термокамери, камери з зумом тощо», – пояснює Бельчев.
В більшості дронів все ще встановлені китайські мотори і «мозок». Але вже зараз у Львові виробляють польотні контролери і регулятори обертів двигуна – теж повністю українське виробництво.
«Я вчора вже їх паяв, ставив! Є окрема прошивка, окрема програма, ти все налаштовуєш, все літає і добре працює. І ціна – 50% від китайської. Тим паче – чекати не треба, два дні – і замовлення в тебе. І постійна підтримка – я дзвоню на завод, і мене як слід консультують. Я даю лише розміри і все. Аргонове зварювання – і все, 2-3 дні – і рама в тебе в руках!», – з гордістю говорить інженер.
Але що за дрони без електронної координації? Його інженери також виробляють десятки антен на добу, а на тиждень – сотні. Такі прості пристрої необхідні для ретрансляції сигналів, щоб оператори дронів не підставлялися під ворожий удар.
«Тут стоять прилади, всі антени перевіряються, далі вже вони упаковуються і далі йдуть замовники. Антени – це витратний матеріал. Вони стоять на полях, на вишках, вони мають потужні сигнали, і їхні (ворожі – ред.) дрони знаходять ці антени, тож їх потрібно постійно оновлювати, вони знищуються. Антени важливі, бо вони ретранслюють сигнал дронаря, який сидить в окопі, але їх і першими атакують. Тож їх треба десятки кожен день», – говорить Бельчев.
Але він і його колеги не лише виготовляють дрони, а і вчать військових оперувати ними. Літають у Львівській області. Тренують як аеророзвідників, так і бомбардувальників. Українська армія створює нові й нові підрозділи дронарів, а нещодавно Сили безпілотних систем біли виділені в окремий рід військ. Тож такі школи стали необхідністю. Тут майбутніх пілотів спершу вчать у приміщенні, потім – на тренажерах, і нарешті – у полі. А всього цю школу, яка називається «Крила Валькірії», пройшли вже сотні армійців, каже її координатор Олег Шевчук.
«Найбільша наша задача наразі – роботизовані системи. Війна роботів. Війна дронів. Через те, що якщо з дронами був порядок, то з підготовкою пілотів було складно, то ми на громадських засадах створили школу з безкоштовної підготовки пілотів. І зараз маємо курс підготовки на тренажерах, у приміщенні, в полі, і зараз ми робимо бойове злагодження військових… У нас постійно свіжі мізки з фронту приходять. І той боєць, який приходить, він пояснює – в нас проблема така-то, росіяни працюють на таких-то частотах. Ми розробляємо нові системи керування, відео, щоб їхню систему РЕБ можна було перехитрити», – каже Шевчук.
Втім, дрон для інженерів – це не лише те, що літає. Працюють вони і над наземними безпілотниками. Тут вони виглядають як повнопривідні машини, які долають під різними кутами будь-які перешкоди. Від роботів-собак на кшталт Boston Dynamics хлопці відмовились, а натомість їхній транспортер легко везе до 100 кілограмів припасів або вибухівки, каже оператор «танка» Ігор Іваночко.
«Евакуація, мінування, доставка води і боєприпасів. Тобто, все. Це може бути мул, може бути камікадзе, що завгодно… Це працює так само, як і в усіх. Найпростіша електроніка, найпростіші батареї і контролери, мотор від самоката. Кілометрів 20 – ми заявляємо таку дистанцію, але ми заявляємо значно більшу її,» с - пояснює Іваночко.
Частина цих винаходів давно використовується в ЗСУ, деякі, як сухопутні варіанти – на стадії розробок, які інженери дуже хочуть втілити в життя, оскільки Україні потрібно шукати альтернативні шляхи посилення своєї армії та збереження життів своїх солдатів.
