Це була найвидовищніша атака українських безпілотників за всю війну, принаймні, на цей час.
На двох авіабазах у глибині Росії 5 грудня наземний персонал завантажував крилаті ракети та заправляв паливом стратегічні бомбардувальники Tу-160 Blackfire, далекобійні розвідувальні турбогвинтові літаки Ту-95 «Ведмідь» і ударні літаки з поворотним крилом Ту-22 Backfire з наміром здійснити черговий авіаудар по енергомережі України.
Звичною місією для 20-24 російських бомбардувальників, здатних нести ядерну зброю, які досі спокійно стояли на причалі на рідних аеродромах, є стримування сил потенційного противника та підтримка своїх морських сил. Але починаючи з жовтня Кремль вигадав нову місію для своїх стратегічних бомбардувальників: обстріли українських електростанцій, підстанцій і гідроелектростанцій з безпечної відстані ракетами, передбаченими для ураження наземних цілей.
Під час попереднього раунду російських атак 23 листопада група ударних «Ведмедів» і Backfires випустила понад 90 крилатих ракет по енергомережі України, пошкодивши підстанції та генеруючі об’єкти і залишивши без електрики десятки мільйонів українських будинків і підприємств на два-чотири дні.
Наступний удар, запланований на 5 грудня, мав бути ще більш руйнівним. Але перш ніж він був нанесений, українські дрони-камікадзе, подолавши сотні кілометрів повз щільно розташовані засоби протиповітряної оборони росіян, вдарили по ворожих аеродромах буквально під час завантаження на літаки ракет.
Рано вранці, згідно з численними повідомленнями, щонайменше два українських безпілотника влучили по військовій авіабазі Дягілево, розташованій у глибині Рязанської області РФ, більш ніж за 500 кілометрів від найближчих українських бойових частин. Вибухи пошкодили принаймні один бомбардувальник Ту-22М3, підпалили бензовоз і, згідно з офіційними заявами російського уряду, вбили трьох військовослужбовців і п'ятьох поранили. Серед загиблих пілот бомбардувальника Ту-22 майор Олександр Шнотін. Супутникові знімки аеродрому показали, що п'ять літаків були пошкоджені і тепер непридатні для польотів.
Супутниковий знімок російської військово-повітряної бази неподалік м. Енгельс після удару українського безпілотника дальньої дії 5 грудня. Військовий блогер @MT_Anderson демонструє місце на летовищі, на якому до удару перебували понад 20 російських стратегічних бомбардувальників, які згодом звідти зникли. Зеленим обведений напис 20-метровими літерами «Смерть фашистам», очевидно, зроблений російським наземним персоналом для супутникових спостерігачів.
На авіабазі Енгельс, за добрих 650 кілометрів від найближчих озброєних українців і неподалік від російського обласного центру Саратов, вибухом пошкоджений принаймні один, а можливо і більше бомбардувальників Ту-95МС. Вірогідно, ці літаки належали до 184-го авіаполку важких бомбардувальників.
Речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що ці атаки здійснили українські безпілотники зі збільшеною дальністю дії та пообіцяв, що Росія відповість на це. Міністерство оборони Великої Британії назвало удари, які знищили або пошкодили щонайменше вісім найпотужніших і найдорожчих бомбардувальників Кремля, «одними з найбільш стратегічно значущих провалів російської ППО з моменту вторгнення в Україну». В аналізі аналітичного центру Global Defense Corp від 10 грудня зазначається, що «удари (українських безпілотників) по таких ключових військових об’єктах (знищення російських стратегічних бомбардувальників) викличуть питання».
За даними українських інформаційних агентств, залучені Києвом інженери, ймовірно, перепрофілювали від двох до чотирьох розвідувальних безпілотників Ту-141 часів холодної війни, виготовлених у Харкові, для нанесення ударів по двох російських аеродромах. Українські інженери модернізували літак, розроблений у 1960-х роках для Радянської армії та знятий з озброєння у 1989-му, встановивши на нього сучасні системи наведення та боєголовки, повідомляє УНІАН.
На передовій українські військові почали застосовувати безпілотні літальні апарати, придбані або за власні кошти, або за рахунок пожертв, які робили українці з перших же днів вторгнення Росії в Україну 2014 року. Тоді стало зрозуміло, що або ЗСУ знайде спосіб створювати недорогі, прості у використанні безпілотники, або їм доведеться битися наосліп.
Оператори-волонтери українських бойових безпілотників демонструють літаки, придбані за донати українців. Оператори є військовослужбовцями підрозділу Територіальної оборони Київської області. Фото з телеграм-каналу Bochkala-WAR.
У 2022 році в більшості бойових бригад Збройних Сил України напевно можна знайти відділ повітряної розвідки, де все ще використовують безпілотники китайського виробництва Mavic, але тепер вони коштують іноді десятки тисяч доларів. Винахідливі оператори постійно модифікують дрони для несення гранат і навіть мінометних снарядів, щоб скидати їх на ворожі лінії оборони. А в кращих українських бойових підрозділах дані щодо цілей, зібрані безпілотниками – координатна сітка того, що фіксує під час польоту датчик дрона – передаються по прямій лінії зв’язку до загальної систему керування вогнем ЗСУ.
«Неможливо вести сучасну війну без безпілотників. Вони нам потрібні для всього», – сказав в інтерв’ю Kyiv Post командир відділення безпілотників батальйону Віктор Павлов. «З часом дрони, якими ми керуємо, стають більшими, швидшими, потужнішими та складнішими… але ключовим компонентом є уява та майстерність оператора».
«Проблема в тому – і я намагаюся пояснити це людям – що немає достатніх фінансування, підтримки та інтересу до навчання (на рівні невеликих підрозділів). Я намагаюся пояснити людям, що це, звісно, чудово – дати комусь безпілотник, але, по-перше, якщо цей хтось не навчений ним користуватися, або якщо, по-друге, це не добре тренований солдат, як йому дістатися потрібного місця, щоб керувати дроном?» – пояснив Деніел Рідлі, директор і засновник Trident Defense Initiative.
Павлов сказав, що «сотні» тактичних безпілотників, якими керують підрозділи ЗСУ, ймовірно, щодня піднімаються в повітря вздовж 1800-кілометрової лінії зіткнення, і практично всі вони придбані за рахунок приватних внесків, а не за контрактами Міноборони. Рідлі наголосив, що ВСУ повинні нарешті відійти від своєї нинішньої політики щодо безпілотників, в рамках якої волонтери та ентузіасти керують дешевими безпілотниками на тактичному рівні, тоді як центральне командування армії зосереджує ресурси та грунтує свою доктрину лише на великих літаках.
Флагманський безпілотник ЗСУ Bayraktar TB2 турецького виробництва, на думку багатьох, змінив хід війни під час оборони на півночі Київщини та на Житомирщині. Оснащені потужною оптикою нічного бачення та протитанковими керованими ракетами, а також використовувані ЗСУ як літаючі контратакуючі платформи, у лютому та березні вони вразили і розчленували наступаючі російські танкові колони. У квітні військово-морські оператори використали Байрактар, щоб відволікти ППО на флагманському кораблі російського Чорноморського флоту крейсері «Москва», що й дозволило парі українських крилатих ракет потопити його.
Втрати Байрактарів зростають, оскільки Росія з часом вдосконалила свою протиповітряну оборону, і з понад 50 безпілотників , які Україна отримала з початку війни, щонайменше 40 були збиті, повідомляє група військової розвідки Janes.
Розроблений в Україні силами AeroDrone дрон D-80 Discovery, початково розроблений для сільськогосподарського та промислового використання, нещодавно був прийнятий на озброєння ВПС України. Фото AeroDrone.
Деякі іноземні безпілотники не виправдали очікувань. У травні українські спецпризначенці почали використовувати безпілотники-камікадзе американського виробництва Switchblade-300, зброю, що попередньо призначалась для полювання на повстанців і обмеження побічної шкоди в Афганістані. Українці визнали Switchblade дуже портативним, простим у використанні та оснащеним чудовою оптикою, але вони, на жаль, не оснащені боєголовками, здатними серйозно пошкодити російську бронетехніку.
І от щоб заповнити існуючі прогалини, українці започаткували вітчизняне виробництво дронів. Українська сільськогосподарська компанія AeroDrone, яка до війни постачала аграріям літаки для огляду полів і доставки вантажів, оголосила 8 грудня, що український уряд сертифікував два їхніх безпілотники: E-300 Enterprise (вантажопідйомністю до 300 кг) і D-80 Discovery (корисне навантаження до 80 кг) для військового використання.
10 грудня керівник проєктів українського національного виробника озброєння «Укроборонпром» Олег Болдирєв заявив в ефірі телепрограми «Настоящее время», що Україна перебуває на завершальній стадії випробувань безпілотника вітчизняної розробки, який здатен нести 75 кг вибухівки на відстань у 1000 км (приблизна відстань від Києва до Москви).
Україна неодноразово зверталася до США з проханням надати їй найсучасніші ударні безпілотники Gray Eagle. Але не так давно, наприкінці листопада, представники Пентагону заявляли, що система Gray Eagle надто складна і технічно чутлива, що й заважає передати її Києву.
Про розробки AeroDrone нещодавно повідомляв Укрінформ.
Цей цивільний дрон, модифікований українськими операторами- волонтерами, здатен нести вибухівку. Фото зроблене бійцем добровольчого аеророзвідувального загону «Аеророзвідка».
