14 грудня у фейсбук-спільноті «Харківська топонімічна група» з’явився відкритий лист, в якому відомі українські письменники, філософи, режисери, літературознавці та культурні діячі звернулися до президента Володимира Зеленського щодо перейменування Харківського театру ім. Пушкіна.

«Ми вимагаємо звернути увагу на ситуацію. Адже це не окреме локальне питання – це питання національної безпеки. Ситуація вже вийшла поза межі компетенції місцевого самоврядування і потребує уваги на центральному рівні. Ми вважаємо неприйнятним збереження у назві будь-яких згадок про країну-агресора та її культурних діячів», - йдеться в звернені.

Advertisement

Міська влада Харкова неодноразово блокувала спроби прибрати з назви Харківського академічного російського драматичного театру імені О. С. Пушкіна, як вимагала спільнота та керівництво театру. Крім того, 20 вересня під час пленарного засідання більша частина депутатів не підтримала вилучення з назви українського театру ім`я імперського поета Пушкіна та згадку про Росію. Тоді за відповідний проєкт рішення проголосували 44 депутати – представники усіх фракцій облради. Але для ухвалення було потрібен як мінімум 61 голос.

Advertisement

Пізніше апарат обласної ради підготував новий проєкт рішення про перейменування театру, і його було включено до порядку денного наступної сесії. Але 2-го грудня пленарне засідання не відбулося через відсутність кворуму: до онлайн-сесії не підключилася фракція «Блоку Кернеса – Успішний Харків» майже в повному складі, а також більшість позафракційних з колишньої ОПЗЖ. 3-го грудня пленарне засідання XII сесії Харківської обласної ради VIII скликання відбулося, але питання про театр Пушкіна в порядку денному вже не було.

«Аргументи, що російська культура залишається поза агресією, що Пушкін є світовим надбанням, створюють небезпечні пастки для українців, стимулюючи хибну точку зору, що проти України воює не російський народ, а пропутінські авторитарні можновладці. Україна тривалий час перебувала під впливом імперської російської культури, маркерами якої в нашому символічному просторі були, зокрема, топоніми та пам’ятники, а інструментами русифікації ‒ проросійські культурні інституції.

Advertisement

Відмова від російської топоніміки, зміна вектору діяльності проросійських культурних інституцій не є процесом перекручування нашої історії і витирання пам`яті. Це, радше, наша перемога у битві культур ‒ деокупація нашого культурного простору та свідомості. Культура як ціннісно-смислова система є основою суспільного розвитку, а спільна культурна пам`ять — основою стабільності суспільства.

Advertisement

Для самого театру позбавитися від маркерів країни-вбивці також надзвичайно важливо. Бо, по суті, це позиційно долає історичну трагедію створення цього театру в 1933 році ніби «на заміну» знищеного радянським тоталітарним режимом курбасівського Березолю. Колектив театру також звернувся до голови Харківської обласної військової адміністрації і голови Харківської обласної ради з пропозицією прибрати слова «російський» та «імені О. С. Пушкіна» з назви закладу.

Російські імперські культурні маркери як бомби уповільненої дії, що в будь-який момент можуть спричинити інспіровані ззовні суспільні конфлікти аж до збройного протистояння. Не можна недооцінювати роль культури в питаннях національної безпеки, тому ми маємо захищати свій культурний простір, позбавляючись нав`язаних нам імперських смислів. Варто зазначити, що Пушкін не має жодного стосунку до Харкова, ніколи не відвідував наше місто, і навіть більше ‒ згадував про нього вкрай зневажливо. Так само зневажливо російський поет ставився до українців, поляків та інших поневолених народів імперії, оспівував у своїх творах воєнні злочини російської армії».- йдеться в листі.

Advertisement