В інтерв’ю Kyiv Post ексдиректор Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника та експертка ГО Кримський інституту стратегічних досліджень Ельміра Аблялімова-Чийгоз детально розповіла про ситуацію з культурною спадщиною Криму, злочини росіян проти культури кримськотатарського народу та про необхідні реформи на культурному фронті України.
Чим важливий Ханський палац у Бахчисараї для кримськотатарського народу?
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Кожна нація має свої пам’ятки, які є доказовою базою їх етногенезу і державності. Ось, наприклад, для України перша конституція Пилипа Орлика - це стрижень української державності.
На жаль, ми, кримські татари, таких речей маємо не багато. Вони або втрачені, або викрадені, або знаходяться в інших музеях. Так, звісно, є певні речі, етнографічні джерела, але це не демонструє нашу державність. Символом державності для нас став Ханський палац, що був не просто домом для Хана та його родини. Він виконував адміністративно-політичну функцію, саме в ньому приймалися важливі державні рішення, приймалися посли зі всього світу. Це той якір, який доводить, що Крим – це наша Батьківщина.
Так, він не є автентичним, його почали перебудовувати відразу після першої анексії Криму російською імперією у 1783 р. В результаті була зруйнована більшість будівель Гарему, не стало Зимового палацу, будівель персидського дворику, зруйнований каскадний сад, що створював особливий клімат у палаці.
Росія системно встановлювала свої знаки на території палацу: з’явилися Олександрівський фонтан, наприклад. Палац постійно перебудовувався то до приїзду Катерини, то до приїзду інших делегацій, його ремонтували, зафарбовували розписи на стінах… Але навіть у такому стані він важливий для нас!
Його дивом вдалося зберегти після депортації кримських татар в 1944 році, коли все, що було пов’язано з кримськотатарською культурою, знищувалося. Але директорка Ханського палацу Марія Кустова змогла зберегти його за допомогою поеми Пушкіна «Бахчисарайським фонтан».
Вам відомо, що зараз відбувається з палацом?
Росія каже, що на його території проводить реставрацію. Та в реальності там ведуться будівельні роботи, спрямовані на руйнацію пам’ятки. Мені нещодавно передали фотографії, що ілюструють критичну ситуацію в комплексі. Роботи проводяться на всіх об’єктах, абсолютно змінюється вигляд пам’ятки. Так, від огорожі посольського дворику залишаються одні камені. Почали «реставрувати» мінарети.
Я думаю, що ситуація настільки критична, що імітацією «бурной дєятєльності» вони намагаються закрити очі на ситуацію всередині пам’ятки. Кухонний корпус палацу доведений до стану, який можна назвати «руїною».
Почалися роботи і в найстарішій будівлі – Великій Ханській Мечеті, дах якої дійсно потребував реставрації. Певна частина (дуже невелика) балок покрівлі мечеті потребувала реставрації та укріплення. Але виконавці робіт разом із окупаційною владою прийняли рішення повністю демонтувати дах, та наново його побудувати за допомогою сучасних технологій та матеріалів. Комусь може здатись це непоганим рішенням: дах дійсно потребував ремонту. Але замість того, щоб відреставрувати деякі його елементи, вони повністю його зносять. І роблять це варварськи, з тяжкою будівельною технікою, кранами та відбійними молотками, не дослідивши як слід будівлю. Замінюють черепицю ручної роботи зі старовинними штампами на іспанську заводську, імітовану під старовину, використовують газобетон, арматуру. Все це створило додаткове навантаження на старовинні стіні, почали утворюватися тріщини, пошкоджені розписи.
Слід зауважити, що Ханський палац побудований таким чином, що всі будівлі пов’язані між собою. Коли одна будівля просідає, це починає впливати на весь комплекс. Ці дії порушують норми міжнародного гуманітарного права в частині неприпустимості зміни об‘єкта культурної спадщини, яка може призвести до втрати його художньої, історичної, наукової цінності.
Чому саме Ханський палац росіяни взялися «реставрувати»?
Я довго над цим міркувала. Але прослухавши деякі виступи Путіна я зрозуміла, що це цілеспрямована політика. Під відому тезу «Крим наш» треба підвести історичні факти. А що руйнує цю тезу? Тільки історія кримських татар та історія нашої державності. Тому що коли ми кажемо Кримське ханство, про який «Крим наш» Росія може казати?
Тому зараз з пам’ятки нашої державності треба зробити спочатку пам’ятку, історичну цінність якої в майбутньому можна поставити під питання. А потім зробити з неї звичайну будівлю, переробивши і тим знищивши її історичну цінність. Ось і немає Кримського Ханства.
А що роботи з кримськими татарами? Якщо не змусять поїхати з Криму під тиском репресій, їх можна назвати просто татарами, а потім придумати міф про те, що вони є частиною татарського народу, що проживає в Республіці Татарстан РФ. Тому якщо ми хочемо зруйнувати цей російський наратив про «Крим наш», нам треба починати з реінтерпретації історії Криму з 1783 року.
Розкажіть про скандальне будівництво росіянами траси Таврида. Що це за проєкт?
Траса Тавріда почала будуватися відразу після окупації Криму. Росія рекламувала та подавала цей проєкт як «трасу життя». Але сьогодні ми бачимо справжню мету її будівництва - використання її з військовою метою. Будь-яке будівництво супроводжується археологічними дослідженнями. Ці археологічні роботи мали величезний масштаб і, думаю, мали катастрофічні наслідки для нашої культури.
Річ у тому, що кримська археологія дуже специфічна, вона багатошарова. Російські археологи, що працювали в Криму, не розуміють специфіки цих пам’яток і їх цінності, вони до кінця не докопують пам’ятку. А за археологами йдуть будівельники та забудовують її, не залишаючи нам на майбутнє можливості докопати. Це велика проблема. Але ще більша проблема, що ми не володіємо інформацією, що було знайдено і де знаходяться артефакти. Зі 100 археологічних досліджень, які ми зафіксували на будівництві траси Таврида, музеєфікували всього три кургана.
Які злочини росіян проти кримськотатарської культури вже зафіксовані в Криму?
Це привласнення об’єктів культури, нерухомих та рухомих культурних цінностей; незаконні археологічні роботи; переміщення музейних предметів з території Криму на територію Росії; роботи, які привели до втрати автентичності пам’яток.
З 2017 рока ми в рамках «Кримського інституту стратегічних досліджень» проводимо таку фіксацію порушень. На сьогодні ми зафіксували 28 переміщень культурних цінностей, 114 незаконних археологічних розкопок і 10 фактів роботи на пам’ятках, які призвели до часткової втрати автентичності об’єктів культурної спадщини. На жаль, ці цифри продовжують рости.
Наш проєкт існує за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» і грантових коштів. Команда у нас невелика, але ми ретельно фіксуємо все, що відбувається з культурною спадщиною Криму.
Що ви можете сказати про стан культурної спадщини Криму?
Ми спостерігаємо, що зараз Крим є перевалочною базою для награбованих культурних цінностей з окупованих з лютого 2022 року територій. Ми маємо доведені факти, що картини, викрадені з Херсонського художнього музею знаходяться на території Криму в Центральному музеї Таврида.
Також нещодавно Генеральний штаб ЗСУ повідомив, що окупаційна влада Криму затвердила план евакуації музейних колекцій, що не відповідає нормам міжнародного права. Якщо ця евакуація відбудеться, доля цих артефактів, на жаль, може бути дуже сумною. Якщо вони потраплять на територію РФ. нам треба буде пройти довгий процес їх поверненню, і це точно буде не одразу після перемоги.
Крім цього, можна також констатувати привласнення об’єктів культури та рухомих культурних цінностей та нерухомих об‘єктів культурної спадщини, нелегальні археологічні розкопки та так звані реставраційні роботи, що призвели до втрат автентичності пам’яток.
Чи реагує на ці злочини українське Міністерство культури?
До 2022 року питання захисту об’єктів культурної спадщини на окупованих територіях взагалі не було серед пріоритетів державної політики. Ним займались фрагментарно, час від часу, як відповідь на якісь події. Як приклад, з 2017 року наша організація та різні ініціативні групи писали, говорили про необхідність включення в державні реєстри України об’єктів культурної спадщини Криму. Десь 2021 року з 12 тис. об’єктів до реєстрів було включено лише 182, і то під великим тиском.
Після 2022 року ми бачимо певні позитивні зміни - Міністерство культури та інформаційної політики почало вести моніторинг і фіксацію руйнувань, знищень об’єктів культурної спадщини. Група, яка працює над документуванням, фахова, зібрана на сайті інформація – змістовна. Але в ньому немає Криму! Порушення ці треба включити, тому що тільки поєднання цих двох аспектів дають нам достатню базу для підготовки справи про геноцид.
Хочу сказати, що в нас дуже проактивний трек у роботі МЗС України. Нещодавно сталася дуже важлива подія - представниця ЮНЕСКО К’яра Бардескі розпочала свою роботу в Україні. Ми чекали на цю подію 5 років. Сподіваємося, що це якісно вплине на роботу всіх, хто займається питанням культурної спадщини як на державному, так і на недержавному рівні.
Що потрібно зробити, щоб зберегти нашу історію для нащадків?
Дуже важливо для України побудувати ефективну систему захисту культурних об’єктів, яка буде працювати не тільки під час війни. Треба навести порядок з реєстрами, провести інвентаризацію об’єктів, переглянути фінансування музеїв. Окреме питання – фондосховища, якщо ми хочемо зберегти культурні цінності.
У нас має бути чітко сформульована культурна політика, яка окреслить певні стратегії наших майбутніх дій. Зараз це все, напевно, видається не на часі, але як сказав голова спілки археологів України Є. Синиця: «Культура має стати поза часом».
Які зараз настрої у кримських татар в Криму?
Знаю точно, що вони чекають повернення в Україну. Ви ж бачили відео зі звільненого Херсону. Всі радіють і плачуть від щастя. Це люди, які були в окупації декілька місяців. А уявіть собі, що відчувають люди, які перебувають в окупації 9 років. І вони не забули Україну, вони просто її чекають. І я чекаю! Моя найбільша мрія - повернутися додому. Сподіваюся, вона скоро здійсниться.
