Була холодна зимова субота, і в Київському міському зоопарку було доволі малолюдно і тихо. Справжній екшн відбувався у контактному зоопарку.
Двогорбий верблюд прогулювався і час від часу намагався згризти кору з дерева у своєму вольєрі. Над ставком для качок лунало помірно гучне крякання. Зубр виривав із тюка сіно й розсипав його по снігу. Леви нишпорили вольєром в очікуванні того, що згодом виявиться яловичими кістками. Кондор розпушив пір'я. Але більшість тварин поводились подібно до пітона – спокійно сиділи в своїх утеплених вольєрах.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Все-таки, незважаючи на відключення світла, попередження про запуск російських ракет, обмежений рух громадського транспорту та недостатнє опалення в квартирах більшості киян, у місцевому контактному зоопарку можна зустріти молоді сім’ї, які годують овець і кіз смаколиками, кидають крихти хліба голубам і, головне, виходять із дому надвір, адже, відверто кажучи, довго всидіти в квартирі з дворічною дитиною просто неможливо.
«Ми кожен день виходимо на вулицю, за будь-якої погоди, головне – рухатися і розминати ніжки. Наш малюк не може весь час дивитися на стіни квартири, йому треба гуляти», – розповіла Дарина Корчина* . «Війна цього не відмінить».
Корчина зі своєю мамою Іриною та трирічним Матвієм саме годувала качок. У Київському зоопарку є кілька ставків, де іноді зимують дикі качки, які час від часу залітають в пошуках їжі в цей контактний зоопарк.
Матвійку було цікавіше ганятися за качками, ніж годувати їх, але він був у зимових черевиках, тож птахам не важко було від нього втікати.
Хлопчик кілька разів падав, але нічого страшного в цьому разі не відбувалося, він просто вставав і знову йшов за качками.
«Ми знаємо, що сирена повітряної тривоги може пролунати в будь-який момент, і ви не можете тут щось вдіяти, вам просто потрібно знати, де розташоване найближче укриття, і бути готовим туди піти», – сказала Корчина. «Ти намагайся не думати про це і просто проведи нормально день на вулиці».
Корчина розповіла, що вона та її діти раніше мешкали в Миколаєві, але виїхали звідти в березні через проблеми з доступом до питної води та відсутність роботи. Жінка сказала, що дуже втішена тим, що минулого місяця Збройні сили України звільнили Херсон і таким чином припинили російські обстріли Миколаєва, але, скоріш за все, вони залишаться в Києві на зиму, оскільки, додала вона, у столиці більше парків та інших зелених зон, де можна погуляти сім'єю на свіжому повітрі.
Батько з сином і донькою, які теж гуляли зоопарком, розповіли, що вони переїхали до Києва в 2014 році, втікаючи від бойових дій на Донбасі, і що зараз вони живуть біля станції метро «Академмістечко», що обоє батьків працюють, а діти ходять до школи.
За словами чоловіка, війна та викликані нею відключення електроенергії, захмарні ціни на їжу та пальне і постійний страх перед ракетною атакою – це, звісно, погано, але прожити півтора року локдауну під час епідемії Covid-19 і бути безробітним весь той час – це було в певному сенсі навіть гірше.
«Принаймні тепер в нашої сім'ї є гроші, і, звичайно, діти підросли", – додав він. «Нам подобається жити в Києві, тут комфортно, це хороше місце для сімей». Він просив не розголошувати його ім’я та імена дітей.
Артем і Таїса Баладіни біля вольєра для кіз намагались переконати свою доньку Алісу, що годувати чи то дуже голодного, чи то дуже настирливого білого козла Біллі морквою безпечно. Аліса, розміром вчетверо менша за Біллі, як здалося репортеру Kyiv Post, мала певні сумніви щодо твердження батьків.
«Так, звичайно, ми розуміємо, що будь-якої миті може статися ракетний удар, всі розуміють, що це може статися», – сказала Таїса. «Але життя триває… ти не можеш перестати жити через щось жахливе, що може статися і на що ти не можеш вплинути».
«З дітками ходити в зоопарк – це звична справа, сьогодні вихідні, і сім’я повинна щось робити разом на вихідних, якщо є можливість», – сказав Артем. «Діти ростуть, і ви не можете просто зачинити їх вдома, тому що вам страшно».
Баладін сказав, що він працює у ІТ-сфері, і що робота ця досить стабільна, але зараз становить певні труднощі, оскільки перебої з електрикою іноді зупиняють процес програмування. Але ризик втрати даних не такий вже й великий, сказав чоловік, адже українські програмісти давно привчились за замовчуванням зберігати все, що вони роблять, у хмарі. Фізично ризик влучання російської ракети, додав він, є реальним, але людям нічого не залишається, як просто навчитись жити з цим.
«Справа не в тому, наскільки ми прагнемо виграти війну та перемогти росіян, звичайно, ми підтримуємо нашу армію – ми патріоти, але ми на вулиці, на свіжому повітрі… не для того, щоб робити якісь сміливі заяви… просто для нас це нормально – сьогодні у нас була можливість сходити в зоопарк, тож ми й пішли», – сказав Баладін.
Тим часом Аліса так і не наважилась погодувала козла. Дарина Науменко з донькою Марією та дворічним сином Славіком щойно вийшли з контактного зоопарку і тепер спостерігали за уссурійським тигром (доглядачі назвали його Малишем), який швидко ходив своїм вольєром. Вольєр у Малиша досить просторий, і великий кіт виглядав ситим і енергійним. Славік ще не добре ходить, тому спостерігав за звіром із маминих рук.
«Бачиш котика? Бачиш, який він великий?» – запитувала Дарина у хлопчика.
Але Славіка більше цікавило полювання на диких ворон, які окупували територію поруч із вольєрами хижаків, обсівши паркові лавки, паркани та навіть статую бегемота. Коли якийсь доросліший за Славіка відвідувач проходив повз, принаймні 30 птахів прожогом злітали в повітря, гучно каркаючи, і це, мабуть, були найбільш гучні звуки, які пролунали в Київському міському зоопарку за весь день. Починало сутеніти, і на території зоопарку знову стало тихо, лише іноді зимову тишу порушували відвідувачі з кількох сімей, які мирно гуляли доріжками зі своїми маленькими дітьми.
ПРИМІТКА: Kyiv Post звернувся за коментарем до адміністрації зоопарку, але там відмовили. *Сім’я Корчиних попросила використати у статті це прізвище замість їхнього справжнього прізвища.
