Під час повномасштабної війни в Україні особливо наочним стало стратегічне значення для світової безпеки Чорного моря. Чорноморський регіон став геополітичним центром для всього східного флангу НАТО та ЄС. Цьому питанню зараз приділяється особлива увага, зокрема, ситуації на острову Зміїний, розташованому на шляху між Одесою та Стамбулом. Окрім такого вдалого географічного розташування, острів відомий також через значні поклади природного газу, знайденого неподалік його узбережжя.
Kyiv Post відвідав у межах The Euro-Atlantic Resilience Forum, що відбувся 15-16 листопада в Бухаресті у Палаці парламенту Румунії, робочу вечерю “The Strategic Importance of the Black Sea: The Case of Snake Island”. Вона була присвячена саме безпеці Чорноморського регіону та майбутньому острова Зміїний.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Військовий контроль над островом і прилеглими водами безпосередньо стосується безпеки морських шляхів, які з’єднують Україну з рештою світу через Чорне море, а також шляхів, які пов’язують континентальну Європу з басейном Чорного моря через Дунай. Утримання цієї території під українським контролем важливе не тільки для забезпечення економічного виживання самої України, зокрема, для майбутньої розробки газових родовища, воно є необхідним для постійного та безпечного постачання зерна в глобальному вимірі та взагалі для регіональної безпеки.
Дії Росії, починаючи з 2014 року, невпинно вели до розхитування ситуації у всьому Чорноморському регіоні. Після окупації Криму Росія перетворила півострів на велику військову базу, на якій, зокрема, зберігається ядерна зброя. Перед початком повномасштабного вторгнення в Україну РФ фактично захопила значну частину Чорного моря, оголосивши її «зоною проведення навчань». Відбулось таке собі рейдерське захоплення стратегічно важливої частини Чорного моря.
Після окупації Зміїного 24 лютого Росія отримала контроль над проходом як торговельних,так і військових кораблів та заблокувала українські порти. Це створювало значні проблеми для всього світу. Зараз острів повернувся під контроль України. Але це не означає, що Росія не має планів повторно окупувати Зміїний.
Тому у перспективі острів потрібно розглядати як місце розміщення систем спостереження та протиповітряної і протиракетної оборони. Адже чотиримісячна окупація острова за підтримки військових баз у Севастополі дозволила Росії контролювати весь повітряний і морський рух у західному районі Чорного моря, а також використовувати острів як платформу для засобів радіоелектронної боротьби. Окрім того, присутність Росії на острові була зумовлена її намаганням здійснити висадку десанту на материк, чому завадила вдало організована оборона Одещини.
Але аби повною мірою повернути гарантії безпеки всьому Чорноморському регіону, необхідно деокупувати Крим.
За словами експерта з міжнародних енергетичних та безпекових відносин Михайла Гончара, питання звільнення Криму напряму пов’язане з перетворенням Чорного моря в зону з мінімальними військово-політичними ризиками. Але демілітаризація регіону стане можливою лише після поразки Росії у цій війні. Своєю чергою, російські сили можуть бути витіснені з західного регіону Чорного моря тільки після деокупації Криму.
«Замисел Росії при окупації Криму полягав не тільки в тому, щоб встановити військовий контроль у регіоні, а й у захопленні активів українського західно-чорноморського шельфу, аби унеможливити співпрацю України з іноземними компаніями. Для того, щоб Україна не тільки не могла забезпечувати експорт газу та нафти в європейські країни, а й сама не стала незалежною від Росії у цьому питанні. Адже ніхто не буде інвестувати у місце, яке знаходиться під вогневим ураженням із боку РФ», — підкреслив Гончар.
На його думку, Росія має на меті захопити українське узбережжя Чорного моря задля того, аби досягти гирла Дунаю та створити сухопутний коридор між Кримом та Придністров’ям. Завадити цьому може підтримка України з боку США та інших союзників по НАТО.
Підтримка, перш за все, через постачання далекобійних артилерійських та ракетних систем, нарощування постачання протикорабельних систем, таких як Гарпун, необхідних для недопущення висадки російського морського десанту, а також зенітних систем. Не кажучи вже про сучасні радари, інтегровані системи управління та контролю. У той час як розгортання подібних систем на румунському та болгарському узбережжі Чорного моря стратегічно допоможе захистити судноплавні шляхи та морську енергетичну інфраструктуру.
