Наступна ціль Путіна: як Росія розхитує обстановку в Одесі

Незважаючи на переговори про нібито припинення вогню, Росія чітко демонструє – її загарбницькі претензії на українські території нікуди не зникли, і припиняти активні ворожі дії проти України вона не збирається.

Прикладом є стратегічне портове місто України – Одеса. Це місто-мільйонер є найбільшим портом на Чорному морі і морськими воротами України. Росія намагалася прокласти шлях до Одеси навесні 2022 року, але її війська були розбиті в Миколаївській області під Вознесенськом. 

Росія продовжує активно атакувати південне приморське місто. За останні два місяці лише кілька ночей минули без масштабних обстрілів і провокацій всередині міста.

У вівторок в Одесі поховали вбитого кілька днів тому Дем’яна Ганула – патріота, одного з чільних проукраїнських активістів міста, який боровся з проросійськими елементами всередині Одеси, підтримував українську державу і її армію.

На похорон прийшли сотні людей, здебільшого громадські діячі, ветерани, військові, представники міської влади. 

За його вбивство Росія публічно обіцяла 10 000 доларів, а минулого року московський суд заочно засудив громадянина України за захист українських інтересів на українській території. Його вбивство стало справжнім святом для російських пропагандистів.

Наскільки великими є загрози для приморського міста наразі, ми аналізували разом із одеськими громадськими діячами, рятувальниками, представниками міської влади.

Ворота в Європу

Одеса – не просто велике місто на півдні України. Вона є головним торговельним вузлом. Без неї Україна перетвориться на «державу без моря», державу з великими проблемами у зовнішній торгівлі, дуже вразливу до економічного, а отже й військового тиску.

По-друге, Одеса знаходиться на вузлі залізничних і автомобільних доріг, які ведуть до Румунії та Молдови, які – в цьому немає сумнівів у влади цих країн – можуть стати наступними жертвами російської агресії.

Зокрема, поряд знаходиться невизнана «Придністровська молдавська республіка» – частина Молдови, окупована російськими військами. Наразі вона опинилася затиснутою між Україною та Молдовою, але російські пропагандисти прямо кажуть: щойно вдасться захопити Одесу, Придністров’я одразу буде включене до складу РФ. Це створить нові загрози для Балканських країн і навіть Туреччини.

Історичні претензії

Свої претензії на Одесу Росія формально «легітимізує», як завжди, історичними передумовами і розповідями нібито про те, що Одеса була заснована російською імператрицею, що не відповідає дійсності.

Так, стрімкий розвиток Одеси  дійсно припав на XIX ст., коли вона була у складі Російської імперії, але це місто існувало до вже майже 700 років до того і називалося українською мовою Коцюбіїв, а татарською – Хаджибей. Ця назва збереглась у назві найбільшого лиману Одеси – Хаджибейського. Це місто добре видно на мапах XVII століття – за 150 років до приходу Російської імперії.

В 1790-х, після завоювання цієї території Росією, російська імператриця Катерина ІІ наказала перейменувати порт на Одесу, а саме місто – перебудувати за новим зразком. Пізніше воно стало центром генерал-губернаторства і в ньому почали встановлювати пам’ятники для маркування йього простору як російського. Але попри це, більшість населення міста лишалося неросійським – воно було багатонаціональним, здебільшого українським, з серйозними спільнотами молдован, греків, євреїв, росіян.

І наразі, за даними останнього перепису, 60% населення міста ідентифікують себе українці, а 30% – як українці російського походження.

Нон-стоп атаки на Одесу

Російські удари по Одесі носять комбінований характер. Рятувальники кажуть, що інтенсивність обстрілів міста зростає вже два місяці. у хід іде все – дрони типу «Шахед», балістичні та крилаті ракети.

Лише за останні два тижні частини міста по кілька разів лишалися без світла та теплопостачання. Крім того, було завдано ударів по кораблях в одеському порту та портовій інфрастурктурі, в результаті одного з яких загинули іноземці – громадяни Сирії. За останні місяці загинули десятки одеситів. 

«Це нагадує нам минулий рік, коли початок року, січень, був відносно тихим, а ближче до березня почались активні обстріли, а в березні було справжнє пекло, – розповідає Марина Аверіна, керівниця прес-служби ГУ ДСНС в Одеській області. – Тоді ми втратили багато наших хлопців-рятувальників. Приблизно те саме відбувається зараз. Під ударом енергетична інфраструктура, але страждають багато житлових будинків. Пожежі настільки сильні, що подекуди ми гасимо їх по 8-9-, іноді 10 годин. Задіюємо все, що можемо – наших пожежників і рятувальників, пожежні служби Національної гвардії, добровольців тощо. Кілька разів нам надавали допомогу колеги з інших областей.

Один із місцевих громадських діячів, який давно відслідковує активність проросійських провокацій у місті, Владислав Балинський, каже, що вже доволі довгий період часу російські удари збігаються з інформаційними атаками в одеських проросійських групах у соціальних мережах.

«Це добре помітно, коли разом із ударами вони починають розганяти паніку, звинувачувати українську владу. Уявіть собі, що це вона винна, що Росія обстрілює Одесу, бо не хоче миру. Я навіть не казатиму, що це абсурд, бо в агресії завжди винен агресор, але суть у тому, що удари з такими маніпулятивними меседжами завжди скоординовані», – каже Балинський.

На його думку, це лише початок розхитування ситуації в Одесі. І він переконаний – розхитування міста та регіону буде продовжуватись і після перемир’я (якщо воно буде, звісно), просто набуде інших форм гібридної агресії.

Боротьба за Одесу 

Протистояння за Одесу, на думку співрозмовників Kyiv Post – класичний приклад російського мистецтва гібридної агресії. Довгий час РФ підтримувала міф про «російську» Одесу і системно боролася за допомогою прибічників або прямо своїх агентів проти будь-чого українського у місті.

«Проросійський елемент, або, скажімо так, електорат у місті не подівся нікуди. Це люди, виховані на літературі і кіно радянського періоду, а в часи незалежності їх добре обробляли проросійські сили, яких тут вистачає», – пояснює депутатка Одеської міської ради Ольга Квасніцька.

Коли 2 травня 2014 року в Одесі спалахнуло протистояння між проросійськими та проукраїнськими громадянами міста, місцеві органи влади і силовики стали на бік проросійських сил.

«2 травня керівні посади  в органах влади, силових структурах займали люди, пов’язані з російськими спецслужбами та російськими організаціями, які мали своїх людей в усіх органах влади і різних партіях в міській і обласній радах», – каже Квасніцька.

Тоді, 2 травня, поліція Одеси повністю сприяла заколотникам із проросійських сил, які хотіли захопити органи влади в місті, як це сталося перед тим у Донецьку і Луганську. На цих фото того дня добре видно, як керівник поліції Одеси на прізвище Фучеджи спокійно спілкується з проросійськими бойовиками, а потім – як вони стріляють у проукраїнських активістів з-за його спини з пістолетів і автоматів.

Результат подій того дня став катастрофічним для Росії – проукраїнських громадян у місті виявилося значно більше, і вони перемогли проросійські сили, загнавши сепаратистів до їхньої будівлі на Куликовому полі.

Внаслідок пожежі, яка там сталася, в хаосі того дня загинули кілька десятків людей. Цю трагедію Росія використала для мобілізації своїх прихильників на Донбасі.

До речі, кілька днів тому Європейський Суд з прав людини визнав, що головною причиною трагедії 2 травня стали дії проросійських угруповань, а Україна несе відповідальність у тому, що її органи влади, в тому числі силові структури, допустили зіткнення. Як бачимо на фото,вони ще й активно допомогали одній із сторін, бо були інфільтровані російськими агентами.

Після того розгрому  проросійський рух в місті пішов на спад, але не зник остаточно.

«Одеська поліція наразі працює значно краще, вони зараз слабкі, але проукраїнські. Добре над виявленням диверсантів працює і СБУ, – зазначає волонтерка і активістка Катерина Маденс. – Але вплив прихильників Росії хоч і пішов на спад і не є таким, як і раніше, але дещо лишився. Так, багато одіозних депутатів міської ради, які покинули місто після 2014 року і переїхали в Росію, зберегли тут свої бізнеси, просто переписали їх на інших людей. Але їхні прихильники нікуди не поділися. Це видно з коментарів на смерть Дем’яна, який був одним із ключових проукраїнських активістів міста. Вони одразу вилізли і показали себе, радіючи його загибелі».

Місцева влада чи недогляд центральної?

Причини активності проросійського електорату в місті всі бачать у різних факторах. Владислав Балинський вважає, що однією з найбільших помилок України в 2014 році була відмова від переслідування місцевих проросійських діячів, які дискредитували себе розпалюванням ворожнечі і державною зрадою:

«Фучеджи втік у Молдову, як і більшість проросійських депутатів типу Маркова. В принципі, багатьом із ним по факту дали можливість виїхати за кордон, не перехопили одразу ж. Вони продовжили провадити антиукраїнську діяльність і на цьому розквітла російська пропаганда».

Балинський впевнений, що єдиного проросійського руху і проросійського центру в місті немає:

«Єдиного центру тут немає. Однозначно, є моменти, де працюють російські спецслужби. Вбивство Дем’яна Ганула, я переконаний – точно діяльність спецслужб. З іншого боку, є прорадянський, частково – проросійський електорат, який привів до влади нинішнього міського голову Геннадія Труханова, і Труханов не те щоб заручник тепер ситуації – він не буде від цього електорату відмовлятися».

У мера Труханова, який обережно висловлювався про події війни з 2014 року, за даними низки журналістських розслідувань, є російський паспорт. 

Також, за словами активістів, міська влада не поспішає сприяти декомунізації міста, захищаючи радянські і російські назви

«Просто приклад – пам’ятник російському поету Пушкіну влада ніяк не погоджується прибрати з центру міста, а от пам’ятник одній з найвидатніших українських поетес, Лесі Українці, 7 років він відмовляється ставити – ставить перешкоди тим чи іншим чином. Цим його команда по суті продовжує політику зросійщення міста», – каже Квасніцька.

Сам Труханов наявність у нього російського громадянства заперечує, а на заходи зі своєю участю завжди запрошує ветеранів і пишається тим, що Одеса – один із лідерів виділення грошей з місцевого бюджету на підтримку армії. Так, нещодавно він звітував, що з бюджету міста майже 20% – 2 мільярди гривень –  було виділено на потреби Збройних сил України, що є одним із найбільших показників в Україні.

При цьому центральна влада також не робить помітних рухів стосовно Труханова – кілька кримінальних справ, у яких фігурує міський голова, не рухаються, а петиції про обмеження його повноважень після вбивства Дем’яна Ганула були заблоковані сайтами Кабінету міністрів та Офісу президента.  Що за цим стоїть – невинуватість Труханова в тому, що йому інкримінують, чи традиційна для української центральної влади стратегія «лояльність в обмін на недоторканність» – сказати важко. Більшість активістів міста вбачають саме друге.

«Важливо розуміти, що проросійські партії, які навіть неймінгом не гребують, одна з них назвалася «Українська мрія», так само як проросійська «Грузинська мрія», готуються до виборів. Вже! Ще війна не скінчилася. І, на жаль, треба сказати, що у проукраїньких сил значно менше ресурсів, у них наразі не буде можливостей самотужки перемогти на місцевих виборах», – визнає Квасніцька. 

Поки що ситуація в Одесі лишається непевною, але всі опитані Kyiv Post впевнені – Росія і далі провокаціями, терактами та своїми агентами у різних органах влади намагатиметься розхитувати ситуацію в цьому ключовому місті півдня України. І з припиненням бойових дій протистояння з Росією для Одеси не закінчиться.