ПОЯСНЕННЯ: 30-денне перемир’я в Україні – що відомо

11 березня, після восьмигодинної дискусії між високопосадовцями США та України в Саудівській Аравії, Київ погодився на пропозицію США встановити режим припинення вогню на 30 днів.

Перед зустріччю Київ заявив, що готовий припинити вогонь у повітрі і в небі, але, принаймні на початковому етапі, виключив припинення наземних бойових дій.

Наразі не підтверджено, чи означає передана Москві пропозиція 30-денного перемир’я повне припинення вогню, чи лише припинення вогню в повітрі і на морі.

Станом на понеділок, 17 березня, Москва, схоже, не визначилася щодо цієї пропозиції.

Як працюватиме перемир’я?

Згідно зі спільною заявою за підсумками переговорів у Саудівській Аравії, це має бути «негайне» припинення вогню на 30 днів.

Як і коли воно буде реалізоване – це питання пронизане дилемами «пастки-22».

У неділю державний секретар США Марко Рубіо заявив, що припинення вогню є передумовою мирних переговорів, де такі деталі, як спостережні та миротворчі сили, можуть бути узгоджені пізніше.

Однак у четвер російський лідер Владімір Путін заявив, що погодиться на припинення вогню лише якщо воно призведе до «довгострокового миру». Він поставив під сумнів можливість ефективно реалізувати припинення вогню і висунув низку «умов, які необхідно вивчити», в тому числі його дотримання вздовж лінії фронту, що простягається на сотні кілометрів.

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга також висловив занепокоєння щодо моніторингу режиму припинення вогню.

Сибіга сказав в інтерв’ю РБК-Україна, що за нинішньої ситуації важко визначити конкретні терміни.

Простіше кажучи, одні кажуть: припиніть стріляти, а потім розберемося, а інші кажуть: спочатку розберіться, а потім припинимо стріляти. І ніхто не знає, коли всі припинять стріляти.

Моніторинг або забезпечення дотримання режиму припинення вогню

Якщо припустити, що всі сторони згодні з необхідністю моніторингу або забезпечення дотримання 30-денного перемир’я, то як це зробити – це вже інше питання.

Що стосується моніторингу припинення вогню, Сибіга сказав, що Київ хоче мати потужний і дієвий міжнародний механізм моніторингу (зважаючи на те, що різні моніторингові місії ООН та ОБСЄ не змогли запобігти російському вторгненню у 2022 році).

Забезпечення дотримання режиму припинення вогню – а саме сильний стримуючий фактор, який би не дозволив сторонам стріляти одна по одній –  буде ще більш складним і нюансованим питанням для обговорення.

Київ хоче членства в НАТО або, щонайменше, гарантій фізичної безпеки, таких як іноземні війська на своїй території, щоб забезпечити виконання угоди. Однак міністр закордонних справ Росії Серґєй Лавров вже давно відкидає ідею присутності західних миротворців в Україні.

Натомість його заступник запропонував у неділю неозброєну цивільну місію як частину гарантій безпеки, але Київ сприймає цю пропозицію як повторення невдалого механізму, що передував вторгненню у 2022 році.

Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер заявив, що Велика Британія і Франція готові направити миротворців в Україну, коли угода буде готова.

Умови Києва

Київ заявив, що готовий припинити вогонь негайно, щойно на це погодиться Москва, і що він готовий піти на компроміс навіть у тих сферах, де має перевагу – таких, як Чорне море, де українські атаки фактично вивели з ладу Чорноморський флот Росії.

Однак Київ має певні червоні лінії у подальших мирних переговорах.

В інтерв’ю РБК-Україна Сибіга назвав три червоні лінії Києва: невизнання окупованих Росією територій, жодного компромісу щодо прагнень України до ЄС і НАТО, а також ніякої кастрації армії.

Червона лінія щодо територій має більше нюансів – Київ неодноразово заявляв, що не визнає окуповані Росією території, але офіційні коментарі свідчать про його визнання того, що їх не можна буде повернути в осяжному майбутньому.

У лютому президент України Володимир Зеленський заявив, що сподівається «повернути території дипломатичним шляхом».

Умови Москви

І Київ, і Рубіо заявили, що м’яч тепер на половині поля Росії, оскільки США та Україна домовилися про негайне припинення вогню, але Москва, схоже, ще не вирішила, що робити з цим м’ячем.

Передусім вона розкритикувала характеристики перемир’я та обставини, за яких воно буде виконуватися.

У четвер Путін заявив, що пропозиція про 30-денне припинення вогню «хороша, і ми її абсолютно підтримуємо, але є питання, які нам потрібно обговорити». Він поставив під сумнів дієвість цієї пропозиції.

Серед питань, що викликали занепокоєння Путіна, були, зокрема, моніторинг припинення вогню вздовж лінії фронту, можливість переозброєння Києва під час перемир’я (Київ висловив таку ж стурбованість Москві), а також те, що Путін назвав зміною умов на місцях, а саме нещодавні успіхи Росії.

«Чи буде перемир’я використане для продовження примусової мобілізації, для продовження переозброєння, для продовження поставок озброєння, для того, щоб дати можливість військовим частинам перегрупуватися?» –  поставив він риторичне запитання.

Помічники Путіна категорично відкинули цю пропозицію.

Як повідомляється, посланник США на Близькому Сході Стів Віткофф поінформував Путіна про пропозицію про припинення вогню, яку підтримують США, і одразу ж передав слова Путіна Трампу, але зміст їхньої розмови залишається неясним.

У вівторок запланована телефонна розмова Трампа з Путіним, після якої, можливо, буде більш чітка відповідь з Москви.

Не виключено, що Москва погодиться на план 30-денного перемир’я, але, виходячи з останніх коментарів кремлівських чиновників, цілком імовірно, що Москва висуне список максималістських вимог і звинуватить інші сторони в невиконанні, як вона це робила раніше.

У грудні 2021 року, за два місяці до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Москва висунула ультиматум США, намагаючись не лише заборонити Україні вступати до НАТО, а й вимагаючи від блоку вивести свої війська з інших колишніх радянських республік. Цю вимогу аналітики  назвали нереалістичною і не пов’язаною зі статусом Києва.

З огляду на те, що Лавров також пообіцяв забрати всі чотири українські області, які, як він стверджував, були анексовані (на додачу до Криму,  незаконно анексованого в 2014 році), цілком ймовірно, що Москва буде домагатися більшої території, ніж та, яку вона зараз контролює, і війна продовжиться.