Обзор європейської преси: обговорення

Президент Росії Володимир Путін порівняв свої дії з подвигами Петра Великого, 350-річчя якого відзначалося по всій Росії 9 червня. Путін стверджує, що зараз настав час Росії повернути втрачені території та інтегрувати їх як невід’ємну частину країни, так само, як російський цар свого часу намагався відвоювати частини Швеції в ході Північної війни. Європейська преса заперечує слушність таких порівнянь.

Advertisement

Відкрита посмішка

Ці висловлювання очільника Кремля говорять нам дещо більше, ніж те, що власне прозвучало, зазначають Hospodářské noviny: «Путін дав зрозуміти, що всі розмови про провокації НАТО або необхідність денацифікації України були лише прикриттям справжніх причин нападу на Україну. Фактично йдеться про територіальні претензії. … Лише жахіття Другої світової війни зробили територіальні претензії, висунуті з застосуванням сили, застарілими. … Парадоксально, але президент країни, яка втратила незліченні мільйони людей під час Другої світової війни, цього не розуміє. Дивно, що руїни Маріуполя нікому в Кремлі не нагадують про Сталінград. Путін відчуває себе рівнею цареві Петру Першому, Бісмаркові та Наполеонові. Його самовдоволена посмішка виглядала просто огидною».

Advertisement

Позиція Заходу грає свою роль

На відміну від Петра Великого, Путін ненавидить все, що походить з Заходу, зауважує Jornal de Notícias:

«Можливо, ми маємо справу з остаточним Путіним, тобто з останнім лідером, чия позиція все ще ґрунтується на обуренні неминучим розпадом СРСР – Великоросії. Незрозуміло, що буде далі. Можливо знайдеться лідер, ще більш войовничий та небезпечний для західних сусідів Росії? Еммануель Макрон і Олаф Шольц мають рацію: важливо не надто принижувати Росію. Чому? Не випадково такий націоналіст, як Путін, з’явився після закінчення холодної війни. … Поводження Заходу з теперішнім очільником Кремля впливає на майбутні рішення самих росіян».

Advertisement

Багато в чому спотворена метафора

Jutarnji list не погоджується:

«Диктатори, такі як Путін, не розуміють, що правила, які діяли у 18 столітті, не працюють через 350 років. За часів Петра Першого з супротивниками не вели перемовини, їм рубали голови. Але першочерговою метою царя Петра було модернізувати російське суспільство і зробити Росію європейською державою. Саме тому він увійшов до історії. На відміну від Петра, Путін повернув Росію до безпросвітної деспотії, і саме це напишуть про нього через 350 років. Звичайно, якщо він чи хтось подібний до нього тим часом не вирішить натиснути ядерну кнопку і прискорити кінець історії, щоб ніхто більше не зміг про це написати».

Advertisement

Передруковано з дозволу eurotopics.

Оригінал англійською тут