Уявлення про те, що нинішня війна в Україні є якоюсь «новою» війною, є доволі поширеним і тим більш помилковим. Впродовж десятиліть, а на думку багатьох, навіть століть, Москва залишала свій трагічний слід на долях українців – на мільйонах жертв Голодомору, на будівлях та пам’ятках культури. Залишила вона свій слід також і на обличчі Нели Леонідової – харків’янки, яка була тяжко поранена під час російських обстрілів у 2014 році.
«У 2014 році нам було важче, адже Україна не мала тоді такої беззаперечної підтримки всього світу», – розповідає Нела Kyiv Post. «Ми відчували себе залишеними напризволяще».
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Коли російські бомби почали падати все ближче й ближче, Нела зателефонувала на урядову гарячу лінію і попросила допомогти їй евакуюватися разом з дітьми. Це виявилося неможливим, оскільки територія більше не перебувала під контролем української місцевої влади. Їй порадили втікати пішки, якщо не вдасться знайти безпечний транспорт. Але це означало б тікати з Донецька через мінні поля.
«Я залишилася сама з двома маленькими дітьми», — згадує Нела. «У певний момент їжу вже можна було отримати лише у дитячому садку, тож я водила туди дітей, щоб вони могли поїсти».
Одного разу, коли Нела йшла забрати зі школи свого чотирирічного сина, стався випадок, який назавжди змінив її життя.
«Раптом над головою пролунав гул російських літаків, а потім стався жахливий вибух. Мені вдалося дотягнутися до свого хлопчика і накрити його та сусідську дівчинку, яка була з нами, своїм тілом».
Далі Нела пам’ятає лише те, як вона прийшла до тями. ЇЇ витягли із зруйнованої будівлі й доправили до лікарні.
Наступні кілька місяців були не менш травматичними. Син Нели отримав поранення руки та контузію – поверхневі ушкодження, які, якби вона не затулила його своїм тілом, безсумнівно, були б набагато більш тяжкими. Сама Нела отримала жахливі травми ноги, обличчя та боку.
«Операції були численними та дуже болючими», — згадує вона. «Я приймала багато знеболюючих, і моє одужання супроводжувалось постійним болем та проблемами з серцем, але я витримала».
Відважна та рішуча, за допомогою реконструктивної хірургії Нела нарешті змогла повернути душевний спокій та впевненість у собі. Але операція все ж не позбавила жінку цілком зрозумілого занепокоєння, а надто потрясіння, спричиненого вторгненням Путіна 24 лютого 2022 року.
«Я думала, що Росія припинила воювати з нами, що війна закінчилась у 2014 році і погані часи позаду», – каже вона. «А цього року, коли я прокинулась о п’ятій ранку від звуків вибухів, я подивилась на телефон, а потім подивилась у вікно. І знову була війна, і я не могла зрозуміти, чому повернулося це божевілля».
Нела тиждень ховалася в підвалі. Її шокований та нажаханий син довго не міг говорити, і їй знадобився певний час, щоб вона знову могла усміхатися.
Вона сказала: «Ця війна повинна закінчитися, не можна дозволити Путіну перемогти. Він і російська армія руйнують життя багатьох людей. Після поранення я стала інвалідом, у мене вже просто немає сил. Я боюся. Я боюся за своїх дітей. Який світ залишиться їм, якщо ми не покінчимо з цим божевіллям?»
Але тут обличчя Нели світлішає від усмішки, і вона щиро посилає своїм співвітчизникам-українцям безцінний позитивний меседж: «Поки є блакитне небо без ракет, ми можемо бути щасливими. Ми повинні цінувати приємні моменти життя й усвідомлювати, що завжди є люди, які страждають більше, ніж ми».
Жінка додає: «Мені не потрібно багато, щоб бути щасливою – просто спокій, дім для мене та моїх дітей та мир, щоб насолоджуватися красою, якої так багато навколо нас в Україні».
Оригінал англійською тут
