В українському фольклорі Котигорошко — хлопець надзвичайної сили, який визволяє братів і сестру, захоплених змієм. Таким є і наш сучасний і абсолютно реальний герой – Олег Горошенко, який разом зі своїми побратимами допомагає визволяти українських братів і сестер зі смертельних обіймів московського змія.
З Горошенком розмовляє Світлана Сидоренко з Kyiv Post:
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Привіт, Олеже. Звідки ти і як потрапив на фронт?
Я з Донбасу, з Макіївки.
У 2014 році я брав участь у Революції Гідності на Майдані, потім пішов захищати Україну в складі добровольчого батальйону.
Коли 24 лютого Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, я був у відрядженні в Стамбулі. Я скасував відрядження і поспішив повернутися додому. 26 лютого я записався в територіальну оборону міста Києва і того ж вечора вже був на полі бою.
Твої рідні знають, де ти зараз перебуваєш?
Так, вони знають. Особливо за мене хвилюються мої діти – вони зараз за кордоном.
Яку роль, на твою думку, відіграє бойовий дух на фронті?
О, величезне! Бойовий дух є запорукою нашої перемоги.
Як це – опинитися на фронті?
Як і все на війні, досить хаотично.
Під час оборони Ірпеня ми утримували позицію біля залізничної лінії на Бучу. Росіяни постійно крили нас з артилерії та мінометів. Ми намагалися стримати їх, і для цього викопали фальшиву позицію, щоб відвести їхній вогонь від себе. Одного разу я пішов до траншеї без шолома і, повернувшись назад, щоб одягти його, виявив, що таким чином ухилився від кулеметного вогню. На моє щастя, все закінчилося добре.
Фото надано Олегом Горошенком (посередині)
Яке хобі ти мав до війни?
Я цікавлюся військовою історією, спортом, люблю читати книжки, зокрема, поезію та книжки з медицини.
Які плани на майбутнє після перемоги України?
Повернутися до роботи в лікарні. Крім того, я хотів би навчати дітей у школах діяти в надзвичайних ситуаціях, таких, як автомобільна аварія, пожежа в торговому центрі, хімічна, біологічна та радіаційна небезпека, а також масовані обстріли.
Десятирічна дитина вже має вміти врятувати своє життя. Ми можемо вчитися цьому з 8-9 років. Але програма курсу та стиль викладання повинні бути легкими для сприйняття та зручними для дітей, і існують різні методи забезпечити це.
Зараз у школах викладають «Основи безпеки життєдіяльності», які дещо відірвані від реальних потреб людини у сучасному світі. Тому необхідно створити волонтерську організацію як пілотний проект, написати програму, погодити та затвердити її на рівні міністерства чи з управліннями освіти, потім організувати курси для вчителів і ввести це в шкільну програму.
Головне – реалізувати цю ідею без тривалих бюрократичних зволікань.
Підсумовуючи, що спонукає тебе продовжувати боротьбу?
Віра, що без нашої колективної оборони Україна не має майбутнього.
Ми віримо в нашу перемогу і будуємо плани на майбутнє в новій, справді незалежній, демократичній і вільній Україні.
Оригінал англійською тут
