У неділю, 26 січня, в Білорусі відбудеться перший тур президентських виборів, результат яких, по суті, вже наперед визначив диктатор Олександр Лукашенко. Це перша частина інтерв’ю з Павлом Латушком, головою Національного антикризового управління, заступником Світлани Тихановської в Об’єднаному перехідному кабінеті, колишнім міністром культури, заочно засудженим білоруським режимом до 18 років ув’язнення в березні 2023 року.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Міхал Куявський: Незабаром відбудеться перший тур «виборів» у Білорусі. Чи можна вже сказати, хто переможе?
Павел Латушко: Ніхто не переможе. Лукашенко особисто сфабрикує результати. Б’юся об заклад, що він хоче отримати на 1% більше, ніж Путін на виборах у Росії. Путін отримав 87,3%. Лукашенко хотів би записати 88%. Звичайно, це тільки якщо Путін дозволить. Це не вибори – це фарс, «невибори». Можна назвати це спецоперацією, інспірованою білоруським КДБ і схваленою офісом Лукашенка. Єдина мета цього – щоб Лукашенко знову призначив себе на узурповану посаду президента Республіки Білорусь.
Вибори-фарс у Білорусі. Частина ІІ – опір в екзилі
МК: Тобто диктатор робитиме те саме, що він робив у 2020 році і до цього.
ПЛ: Де-факто, він легально виграв вибори лише одного разу, в 1994 році. У 2020 році він повністю програв – у цьому немає жодних сумнівів. Громадська думка не змінилася. Я знаю це, тому що Лукашенко боїться білорусів. Саме тому він тримає в тюрмах тисячі політичних в’язнів. Чи можуть взагалі відбутися вибори, коли колишні кандидати від 2020 року сидять у в’язниці? Усі 11 опозиційних партій були розпущені, як і більше половини неурядових організацій країни, яких налічується 1 800. Незалежна преса відсутня, а ЗМІ, що ведуть мовлення з-за кордону, вважаються екстремістськими. Панує атмосфера страху і терору. Щодня людей затримують і засуджують. Якщо Лукашенко стверджує, що суспільство його підтримує, то чому він його репресує і фальсифікує вибори?
МК: Що змінилося з 2020 року з точки зору білоруської опозиції? Багато з тих, хто протестував проти режиму, або сидять, або втекли за кордон. Чого можна очікувати від опозиції? Чи можливі протести, чи вони вже не реалістичні за нинішніх обставин?
ПЛ: У нас є стратегія щодо так званих «невиборів», розроблена у співпраці з обраним президентом Світланою Тихановською, урядом у вигнанні, Координаційною радою та іншими ініціативами. Ми пропонуємо білорусам прийти на вибори і проголосувати проти всіх кандидатів. Білоруське законодавство – якщо його можна так назвати – дозволяє голосувати проти всіх. Звичайно, ми знаємо, що результати будуть сфальшовані, і Лукашенко оголосить будь-який результат, який захоче, але ми також знаємо, що режим підрахує голоси. Вони будуть знати, яка частина суспільства проти них.
Пам’ятаймо, що диктатура процвітає в тиші. Коли ніхто не намагається їй протистояти, вона може робити все, що їй заманеться.
МК: А ви, як опозиція, будете про це знати?
ПЛ: Це буде важко визначити, але дуже важливо, щоб режим це усвідомив. Опитування показують, що понад 65% білорусів хочуть жити в демократичній країні. Це слугуватиме аргументом, коли Лукашенка не буде, і, наприклад, відбудеться дискусія за круглим столом. Рано чи пізно це станеться. Я знаю, що еліти, які оточують Лукашенка, вже виснажені, вони живуть у страху, але також усвідомлюють, що білоруси хочуть демократії. У нас також є ще один елемент нашої стратегії: забезпечення того, щоб демократичний світ і наші партнери не визнали результати виборів. Ми не можемо дозволити Лукашенку відновити свою легітимність на міжнародній арені. У нас є інформація, що Польща, Литва, Нідерланди, Європарламент не визнають результати виборів. Пам’ятаймо, що диктатура процвітає в тиші. Коли ніхто не намагається їй протистояти, вона може робити все, що заманеться.
МК: Ви говорите про можливість демократизації Білорусі та проведення круглих столів з представниками істеблішменту режиму, які можуть відколотися від нього. Однак багато експертів вважають, що Білорусь не може розраховувати на такий сценарій, насамперед через зростання впливу Росії, який і так був величезним, а зараз значно збільшився. Повномасштабне вторгнення в Україну також погіршило ситуацію, оскільки білоруський режим є співучасником цього вторгнення. Як за таких умов можна досягти демократичних змін?
ПЛ: Я не погоджуюся з думкою, що Білорусь – це програна справа. Опитування громадської думки свідчать про інше. За останні чотири роки відсоток білорусів, які хочуть жити в незалежній країні, не зменшився, він залишається на рівні 97%. Це фундамент, на якому можна будувати.
Звичайно, російська і пролукашенківська пропаганда йде повним ходом, і все більше людей бачать союзником Росію, а не Захід. Це є викликом для нас – демократичних сил – і для наших європейських партнерів.Я також знаю членів правлячої еліти в оточенні Лукашенка, в тому числі прем’єр-міністра, міністра закордонних справ та інших міністрів. Вони не зацікавлені в тому, щоб стати підлеглими Путіна.
Проблема полягає в деяких генералах, яких Росія корумпувала. Вони відпочивають у Росії і мають мільйони доларів на банківських рахунках. З іншого боку, згадаймо, якою була ситуація до 2022 року. Тоді військові здебільшого хотіли служити в російській армії, щоб отримувати вищі зарплати і краще оснащення. Чи хочуть вони цього після вторгнення? Можливо, генерали готові виконувати накази Путіна, але солдати, призовники, резервісти й молоді офіцери бачать, що відбувається, і не хочуть вмирати.
Білорусь ще не втрачена, але може бути втрачена, якщо ЄС і наші партнери не почнуть реалізовувати проактивну стратегію підтримки білоруського суспільства. Дехто пропонує вести переговори з Лукашенком, бо він нібито є гарантом білоруської незалежності. Але одного дня Лукашенко помре. Справжнім гарантом білоруської незалежності є білоруський народ, і саме з ним ми повинні працювати. Він повинен мати право і можливість самому вирішувати майбутнє своєї країни.
МК: Дехто вважає, що наступником Лукашенка може стати його син Коля. Чи рухається Білорусь до «спадкового президентства»?
ПЛ: Дозвольте поділитися історією, яку я почув від одного з європейських президентів, який запитав Лукашенка, чому він не відходить від політики – адже за її межами є життя. Лукашенко відповів, що він втомився, але хоче передати владу Колі. Білорусь – не монархія! Князь Коля Лукашенко не зможе правити після смерті батька, а Лукашенко з могили не зможе продовжувати свій «лукашизм». Саме так називається його система – так само як фашизм, нацизм, ленінізм чи сталінізм. На відміну від того, чого хоче Лукашенко, ця система не вічна.ПОВНА ЦИТАТА: Якщо ЄС не змінить свою стратегію щодо білоруського режиму і народу зараз, то за кілька років на кордонах ЄС... стоятимуть російські солдати.МК: Отже, режим насамперед тримається на лояльності силовиків до Лукашенка і Москви?
ПЛ: Абсолютно. Не буду приховувати, що деякі співробітники спецпідрозділів і служб безпеки симпатизують Росії. Я знаю, що деякі з них навіть мають російські прапори в своїх офісах. Однак ми повинні пам’ятати, що, врешті-решт, коли Лукашенко буде загнаний в кут, він буде благати і благати про підтримку білоруського народу і Європи. Це буде момент, коли все може стати можливим.
МК: Ви говорите про необхідність більшого залучення Заходу та ЄС. Чого потребують білоруський народ і демократичні сили?
ПЛ: Європейський Союз готується до війни з Білоруссю. Дозвольте мені спробувати це обґрунтувати. ЄС хоче, щоб Білорусь була демократичною і проєвропейською. Це гарантувало би відсутність загрози для сусідів Білорусі та інших країн ЄС. Але подивімося на те, що відбувається: політика безпеки є однією з головних тем головування Польщі в ЄС, і це не викликає суперечок серед більшості членів. Який меседж сьогодні надсилає Білорусь? Протилежний – це загроза.Згадаймо початок російського вторгнення в Україну. Перед ним президент Зеленський звернувся до Заходу з проханням про допомогу, зброю та санкції. Захід не відповів. Ми просили про підтримку і санкції проти режиму в 2020 році.
Відсутність рішучих дій тоді призвела до ситуації у 2022 році, коли Лукашенко вже був союзником Росії проти України. Якщо ЄС не змінить свою стратегію щодо білоруського режиму і народу зараз, то за кілька років на кордонах країн ЄС – Литви, Латвії та Польщі – стоятимуть російські солдати або навіть білоруси в російській формі, готові напасти на ці країни.
Лише проактивні, превентивні заходи можуть допомогти уникнути цього сценарію. Ми закликаємо ЄС підтримати нас ресурсами для проєвропейських і демократичних інформаційних кампаній у Білорусі. Саме зараз відбувається битва за уми та погляди білорусів. ЄС повинен посилити й посилити санкції, щоб білоруський режим дорого обійшовся Росії.
Мета – створити розкол у правлячій еліті і притягнути Лукашенка до Міжнародного кримінального суду, продемонструвавши, що його правління не має майбутнього. Вкрай важливо підтримувати білоруське суспільство, інвестувати в освіту і закрити кордони для товарів, але не для людей, щоб уникнути ізоляції Білорусі за прикладом Північної Кореї. Підтримка незалежних ЗМІ та політичних інститутів як альтернативи режиму також є ключовою, оскільки ці зусилля принесуть результати в довгостроковій перспективі.
МК: Білорусь і Росія проводять дуже інтенсивні когнітивні операції проти Заходу. Соціальні мережі переповнені антизахідним або антиукраїнським контентом.
ПЛ: Російської дезінформації дуже багато. Ми бачимо це і в Польщі, і в Німеччині, і в інших країнах.
