Олександр дезертирував з передової на сході України після того, як пів року спостерігав, як його товариші по службі гинули від російських обстрілів, а вцілілим наказували йти в контратаку.
Це стало останньою краплею для 45-річного Олександра, який тримав лінію фронту на Луганщині з перших місяців війни. Навіть його командир не хотів відправляти своїх людей на неминучу смерть.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Тож коли Олександр побачив можливість врятувати своє життя, він це зробив.
«Ми хотіли жити. У нас не було бойового досвіду. Ми були звичайними сільськими роботягами», – розповів AFP військовослужбовець, який відмовився назвати своє прізвище.
Його рішення – лише один із багатьох випадків в українській армії, яка за майже три роки бойових дій, як повідомив цього місяця президент Володимир Зеленський, вже зазнала щонайменше 43 000 втрат.
Уряд намагається поповнити її лави.
Здебільшого саме через кадрові проблеми Україна втрачає свою територію найшвидшими темпами з перших днів вторгнення в лютому 2022 року.
«Я йду в самоволку»
Це питання опинилося в центрі уваги у вересні, коли 24-річний військовослужбовець Сергій Гнєзділов у різкому дописі в соціальних мережах оголосив, що залишає свою частину на знак протесту проти безстрокової служби.
«Сьогодні я йду в самоволку, маючи за плечима п’ять років бездоганної солдатської служби, доти, поки не будуть встановлені чіткі терміни служби або поки мені не виповниться 25 років», – написав він.
Державна слідча служба назвала його заяву «аморальною» і заявила, що вона грає на руку Росії. Він був затриманий і йому загрожує до 12 років ув’язнення.
Дані, опубліковані Генеральною прокуратурою України, показують, що з моменту вторгнення Росії у 2022 році було відкрито понад 90 000 справ за фактами самовільного залишення частини або дезертирства солдатів, причому за останній рік їхня кількість різко зросла.
Олександр розповів, що через контузію, яку він дістав під час служби, він мало що пам’ятає про рік, який провів вдома на Львівщині після повернення з фронту.
Він згадує, що «здебільшого пив», щоб пережити жахіття, свідком яких він став, але водночас його почуття провини зростало.
Зрештою, незважаючи на благання своїх рідних, він вирішив повернутися після того, як побачив, як молодих українців призивають на військову службу, або як поранені солдати повертаються в бій.
Його брат помер після того, як його побили під час історичних протестів на Майдані у 2013 році.
Його сестра була у відчаї. «Тебе вб’ють. Я краще носитиму тобі їжу до в’язниці, ніж квіти на твою могилу», – згадує він слова своєї сестри, яка приїхала з Польщі.
«Ти божеволієш»
Почуття провини також спонукало повернутися на фронт бійця з позивним «Буч».
Цей 29-річний чоловік дезертирував після поранення у запеклих боях під час визволення Херсона наприкінці 2022 року.
«Перебування під постійними обстрілами поступово руйнує твій психічний стан. Крок за кроком божеволієш. Ти весь час перебуваєш у стресі, величезному стресі», – сказав він про своє рішення втекти.
Намагаючись вирішити проблему нестачі особового складу, українські законодавці в серпні схвалили амністію для тих, хто вперше скоїв такий військовий злочин і добровільно повернувся до свого підрозділу.
У грудні 47 та 53 бригади оголосили, що вітатимуть військовослужбовців, які самовільно залишили фронт, заявивши, що будуть раді їхньому поверненню: «Ми всі робимо помилки».
На початку грудня прокуратура заявила, що лише в листопаді повернулися 8 000 військовослужбовців, які самовільно залишили свої підрозділи або дезертирували.
«По коліна в багнюці»
Тим не менш, командир 1-го окремого штурмового батальйону «Да Вінчі» з позивним «Сівер» каже, що кількість українських військових, які самовільно залишають зону бойових дій, зростає.
Частково це пов’язано з тим, що багато найбільш вмотивованих бійців вже загинули або були поранені.
«Небагато людей створені для війни», – сказав Сівер в інтерв’ю AFP, додавши, що його уявлення про хоробрість змінилося після того, як він побачив тих, хто тримався, і тих, хто втік.
«Все більше й більше людей змушені йти воювати», – сказав він, маючи на увазі широкомасштабну мобілізаційну кампанію, яка викликає розбіжності в суспільстві.
Але інші військовослужбовці, опитані AFP, припускають, що системні зміни у військовій культурі й лідерстві можуть допомогти стримати дезертирство.
Буч сказав, що його військова і медична підготовка, а також ставлення начальства покращилися порівняно з його першою службою, коли деякі офіцери «не ставилися до нас, як до людей».
Сівер припустив, що краща психологічна підтримка може допомогти бійцям підготуватися до труднощів і стресу бою.
«Дехто думає, що все буде, як у кіно, що все буде чудово, я буду стріляти, бігати, – сказав він. – Але це зовсім інше. Ти сидиш в окопі тижнями, іноді по коліна в багнюці, холодний і голодний».
Він сказав, що не існує простого рішення для запобігання дезертирству, і що ця тенденція буде погіршуватися.
«Як зменшити кількість дезертирів? Я навіть не знаю як. Ми просто повинні закінчити війну», – сказав Сівер.
