Війна в Україні змусила мільйони людей покинути свої домівки. Польща стала однією з країн, яка прихистила багато українців. Нещодавно заступник міністра закордонних справ Польщі Вєслав Леснякевич нагадав про готовність країни прийняти нову хвилю біженців.
Серед них є багато учнів, зокрема підлітків, які продовжують навчання за кордоном.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Kyiv Post поговорив з психологинею Оленою Росінською про те, як Польща адаптувала свою систему освіти для українців.
Наша співрозмовниця довгий час працювала в Україні, потім приїхала до Польщі для участі в короткострокову науковому проєкті.
Її зацікавила система освіти в Польщі, вона захотіла пізнати її зсередини, тому й знайшла роботу в одному із закладів освіти.
Швеція надала Румунії гроші на заміну Patriot, переданого Україні
Зараз Олена працює у «школі понадпоставовій» (szkoła ponadpodstawowa) у Катовіце.
Українці можуть порівняти її зі старшою школою, технікумом або коледжем, навчання в якому триває 4-5 років. Після закінчення навчання учні можуть скласти підсумковий іспит, який називається «матура» – щось на кшталт українського ЗНО чи НМТ, однак його зазвичай складають у віці 20 років або старше.
Різниця менталітетів українських і польських підлітків
Чим відрізняються польські та українські підлітки, а що є між ними спільного?
«Коли взаємодія відбувається між підлітками, тут вони, скоріше, можуть побачити, що, власне, підлітки, які приїхали з України, – це такі самі підлітки, як і вони. У них ті самі інтереси, навички. Вони виросли в такому ж розвиненому технічно середовищі. Країна нічим не відстає... Бути польським підлітком так само складно, як і підлітком українським, хіба що без травматичного досвіду війни», – каже пані Олена.
За словами психологині, як в українських, так і польських підлітків є низка однакових проблем: стосунки з батьками, шкільне середовище, друзі, переживання щодо майбутнього, невдачі у шкільних предметах або стосунках з учителями. Однак в українців ще можна бачити наслідки стресу та ознаки посттравматичного синдрому через вимушене переміщення, нове середовище. Натомість травматичний досвід молодих поляків має інші причини.
«Це інші травми, але їх теж багато. І в кожного теж своя історія. Це ті ж люди, з якими так само і складно, і приємно спілкуватись. І в них так само тонкий чи грубий гумор, і та сама гострота сприйняття...», – додала психологиня.
Як відрізняються польська та українська системи освіти?
Пані Олена зазначила, що в Польщі не всі збираються складати «матуру». Для багатьох учнів достатньо шкільної освіти, а також практичної підготовки, яку вона надає, тому частина з них не планує взагалі йти навчатися далі.
«Це теж для нас незвично, бо в нас практично 100% планує піти до університету. Здобувати вищу освіту – загальне правило. А тут людина з практичною підготовкою, з прикладною професією має нормальну оплату, стабільну, і вона на досить високому рівні, і тому хтось просто задовольняється цим», – додала пані Олена.
За її словами, Польща виділяє значні ресурси на додаткову підготовку для українців. Ці ресурси надходять, зокрема, з місцевих бюджеті. Наприклад, додаткові заняття з польської мови, яку українці мають можливість вивчати поглиблено.
Адаптація українських підлітків до життя в Польщі
Пані Олена розповідає, адаптація залежить від багатьох чинників. Наприклад, з якого регіону приїхав підліток, чи має він куди повертатися, чи живе він зараз у кращих чи гірших умовах, наскільки адаптувалися його батьки, чи знайшов він друзів у новому місті чи школі.
Так, якщо він з регіону, де в нього вже зруйноване житло, і йому нема куди повертатися, він розуміє, що в нього там за плечима нічого немає. І він має якось планувати своє життя інакше, думає, що він залишиться або тут, або якщо буде повертатися, то кудись в інше місце. Однак кожен із цих чинників не абсолютний, багато чого залежить від настроїв у родині.
«Хтось живе у кращих умовах, ніж жив в Україні, а хтось живе в набагато гірших умовах, тому людина може хотіти повернутися додому, в те життя, яке було.
Хтось знайшов друзів, а хтось ні. Вони почуваються самотніми та спілкуються з тими, хто залишився в Україні. Тут не можна узагальнювати», – зауважила психологиня.
За її словами, українські підлітки не поспішають на консультацію до психолога, вони звикли вирішувати проблеми самостійно, не люблять скаржитися, хочуть бути сильними.
І коли я просто приходжу на тренінгову роботу в класі, то проводжу різні вправи, розмовляю з учнями, і таким чином можу почути щось таке, що мене стривожило, і просто запросити підлітка до себе. Іноді доводиться вмовляти прийти на розмову, однак зазвичай у процесі індивідуальної роботи з’являється довіра, а це найважливіше для того, щоб допомагати. Багатьом така розмова необхідна.
Українські підлітки менш призвичаєні до того, щоб ходити до психолога... А в когось, до речі, є негативний досвід робити з психологом, коли психолог, навпаки, поглибив травму», – додала пані Олена.
Як стосунки з батьками впливають на адаптацію українських підлітків до польського навчального середовища?
Залежить від того, який настрій у батьків, наскільки вони дають собі раду. Для того, щоб дати якусь мотивацію дітям, батькам теж треба пережити в собі щось... А дорослі люди найчастіше що кажуть? – Ми дорослі, з нами все нормально, ми не померли, ми якось там працюємо, живемо, справляємося, не потребуємо допомоги.
Натомість психологічні проблеми батьків можуть створювати різні сценарії взаємодії з дітьми, не завжди прийнятні для підлітків.
“Десь батьки входять у дитячу роль, а роль дорослого віддають дитині... І дитина переобтяжена, дитина в стресі, вона не може з цим впоратися в 15 або в 16 років… тому в якийсь момент стається зрив”, - каже пані Олена.
Вона додає, стан підлітків може залежати від того, чи почали батьки працювати. Тоді й дитина теж думає про те, як інтегруватися, або як взяти максимально більше користі від цього періоду перебування в Польщі.
Хтось говорить, що їм тут подобається. Хтось говорить: “Я ненавиджу бути тут”
Як вивчення польської мови впливає на розвиток підлітків з України?
Вивчення будь-якої іноземної мови розвиває мислення, світогляд, впливає на ментальність, а також знайомить з іншою культурою. Діти швидше адаптуються, хоча період притирання може проходити досить гостро, але з часом у двомовному середовищі вибудовуються свої сценарії взаємодії. Наприклад, у класі українці між собою говорять українською, а до польських однокласників звертаються польською або навіть перекладають для них попередньо сказане. Іноді можна бачити, як у розмові використовують програми перекладу. Деякі українці дуже добре вже говорять польською, практично як носії.
Чому важливо інтегруватися, і чи потрібно це робити взагалі?
У польських школах є як і ті, хто спілкується тільки з українцями, так і ті, хто контактують з українцями і з поляками.
В одному класі спостерігала дружбу двох хлопців – українця і поляка, і вони постійно спілкуються між собою. Коли не вистачає знання слів, вони використовують транслятор, щоб краще один одного зрозуміти.
Однак десь є і ворожість, особливо на початку шкільного року, де є нове середовище, яке завжди пов’язане з «притиранням».
На початку шкільного року трапляються польсько-українські конфлікти, основа яких полягає зазвичай все-таки не в національній приналежності, а є радше боротьбою за ініціативи, владу в класі, утворення угруповань всередині середовища.
Українці розмовляють між собою українською, поляки їх не розуміють, вони не розуміють, про що вони говорять. Тобто створюється таке нібито вороже штучне середовище. Через те, що немає розуміння, про що говорять, тоді інтерпретується це найгіршим способом… Не формується і довіра, бо немає ще підстав для неї. Однак минає три місяці, й ці конфлікти зникають завдяки вивченню мови та звиканню до перебування у змішаному середовищі.
У психології є важливе поняття «тут і тепер». Треба розуміти, що життя не може стояти на паузі, треба прийняти, що ти зараз перебуваєш саме тут і твої обставини саме такі. Це підключення до реальності, яке важливе для кожної людини. Проживання цього періоду, цього досвіду осмислено, з користю для себе допоможе подолати стрес через усвідомлення. Тому інтеграція в середовище, спілкування з навколишніми важливе, бо це досвід сьогодення.
Чого бракує польським підліткам, щоб зрозуміти стан українських біженців?
Полякам важко сприймати досвід, який вони не переживали самі. Це загалом характерно для людей у будь-якій країні й будь-якого віку.
Ми могли бачити у 2014 році, як киянам і львів’янам було незрозуміло, що пережили мешканці Донецька і Луганська. Це звичайна людська психологія. І ще такі речі, які безпосередньо людей торкаються, здаються їм неактуальними. Люди живуть у своїй буденності, в якомусь своєму досвіді, в купі своїх справ і не думають про війну, – пояснила експертка. – І нам треба це прийняти як факт ментальний. А підліткові взагалі важко приймати все, що не вписується в його систему координат. Підлітки занурені у власний світ, власні проблеми, вони ще мало цікавляться політикою, тим більше подіями, які їх безпосередньо не торкаються.
