Одразу після падіння літака Embraer E190AR авіакомпанії “Азербайджанські авіалінії” у Мережі з’явилися фото та відео уламків. На зображеннях видно, що хвостова частина літака збереглася, але на горизонтальних і вертикальних стабілізаторах помітні численні пошкодження. Отвори мають характерні ознаки, які нагадують сліди шрапнелі або уламків, що виникають після вибуху ракети в безпосередній близькості від цілі.
Тепер точні обставини й деталі трагедії мають визначити експерти Казахстану та Азербайджану. Владі Казахстану варто вкрай обережно поставитись до допущення російських експертів, аби розслідування не «втратило» будь-які важливі докази, адже Росія, з часів СРСР вже не вперше збиває пасажирські літаки й буде до останнього заперечувати свою причетність до цього. Згадуємо найвідоміші трагедії, до яких призвели злочинні дії радянської, а потім і російської влади.
Сили оборони України атакували нафтобазу у Смоленській області РФ
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Трагедія південнокорейського «Боїнгу» 1978 у часи СРСР
20 квітня 1978 року радянський винищувач Су-15 збив пасажирський Boeing 707 авіакомпанії Korean Air Lines, який виконував рейс за маршрутом Париж – Анкоридж – Сеул. Літак відхилився від курсу через проблеми у навігаційній системі та опинився у повітряному просторі Радянського Союзу над Кольським півостровом.
Пілот радянського Су-15, наблизившись до лайнера, повідомив командуванню, що це пасажирський літак. Проте йому було наказано збити порушника. Ракета класу «повітря-повітря» влучила в один із двигунів, також пошкодивши крило. Унаслідок влучання, екіпаж Boeing 707 був змушений здійснити аварійну посадку на замерзлому озері Корпіярві в Карелії.
Внаслідок трагедії загинули двоє з 95 пасажирів, які перебували на борту. Як згодом повідомив капітан південнокорейського лайнера, радянський винищувач наблизився з правого боку, хоча правила Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) передбачають зближення з лівого боку для подачі сигналу. Капітан пасажирського лайнера зазначив, що знизив швидкість і увімкнув навігаційні вогні, демонструючи готовність слідувати за винищувачем для примусової посадки.
Особливий цинізм ситуації полягав у подальших діях СРСР. Після збиття літака та загибелі пасажирів, радянська влада виставила Південній Кореї рахунок на 100 тисяч доларів за «обслуговування пасажирів». Радянське командування побоювалося появи американських розвідувальних літаків, однак у цьому випадку жодних обґрунтованих підстав не довіряти пілоту винищувача не було. Тож наказ пілоту збити пасажирський літак і його виконання є свідомо злочинними діями, що суперечать міжнародним нормам.
Збиття рейсу Korean Air 007
У ніч на 1 вересня 1983 року сталася авіакатастрофа за участі літака Boeing 747-230B південнокорейської авіакомпанії Korean Air Lines, який виконував регулярний рейс KE007 за маршрутом Нью-Йорк — Анкоридж — Сеул. Згідно з планом, політ мав проходити над нейтральними водами Тихого океану, але через ймовірно неправильно налаштований автопілот літак відхилився від курсу і опинився в закритому повітряному просторі СРСР.
Спочатку літак пролетів над Камчаткою, потім над Охотським морем, після чого проник у повітряний простір острова Сахалін. На перехоплення було спрямовано радянський винищувач Су-15, який деякий час супроводжував літак. Перехоплення літака відбувалося вночі. Екіпаж Boeing не відповідав на попереджувальні постріли з бортової гармати - при цьому пілот винищувача згодом згадував, що в нього не було трасувальних снарядів, які залишають за собою яскравий і добре помітний слід, і стріляти довелося звичайними, які екіпаж лайнера міг просто не помітити. Згодом пілот винищувача випустив дві ракети класу «повітря — повітря». Одна з них не влучила, але інша вразила хвостову частину фюзеляжу.
Літак впав у протоку Лаперуза за 37 кілометрів на південний захід від Сахаліну. У результаті катастрофи загинули всі 269 осіб, які перебували на борту: 246 пасажирів і 23 члени екіпажу.
Під час розслідування було повідомлено, що пілот винищувача начебто сплутав пасажирський Boeing 747 із літаком-розвідником RC-135. Щоправда, за своїми габаритами, 747 майже вдвічі більший за RC-135.
Катастрофа польського Ту-154 в Смоленську
10 квітня 2010 року зазнав катастрофи урядовий літак Польщі, на якому летіли керівники цієї країни на поминальні заходи жертв Катинського розстрілу (розстріляних у 1940 році радянською спецслужбою НКВС польських військових, захоплених у полон під час окупації Польщі гітлерівською Німеччиною та СРСР).
В результаті падіння Ту-154М в кількох сотнях метрів від злітно-посадкової смуги аеропорту Смоленськ, загинули президент Польщі Лех Качинський з дружиною і ще 92 члени урядової делегації й екіпажу літака, який до останнього намагався стабілізувати Ту-154М на останніх метрах висоти. Згідно з висновками спеціальної урядової комісії Польщі, катастрофа стала результатом дій Москви.
“Причиною катастрофи 10 квітня 2010 року над Смоленськом став акт незаконного впливу російської сторони на літак Ту-154М делегації президента Польщі”, - сказав голова комісії з розслідування Смоленської катастрофи, колишній міністр національної оборони Антоній Мацеревич.
Також польська сторона поінформувала, що президентський борт, який зазнав катастрофи, проходив поглиблену модернізацію в Росії – на заводі Авіакор в Самарі, що не виключає несанкціонованого втручання в конструкцію літака. Адже капітальний ремонт «тушки» на російському авіазаводі завершився зовсім незадовго до катастрофи – 21 грудня 2009 року.
Збиття малазійського Boeing 777 в небі над Донбасом
17 липня 2014 року рейс MH-17 малазійської авіакомпанії, що здійснювався літаком моделі Boeing 777-200ER, під час польоту з Амстердаму до Куала-Лумпуру, був збитий ракетою ЗРК «Бук» та впав біля міста Чистякове Донецької області. Всі 283 пасажири, серед них 80 дітей, та 15 членів екіпажу загинули.
Розслідування причин катастрофи тривало понад п’ять років. У ході розслідування було встановлено, що ракетний комплекс, з якого був збитий літак, належав 53-й зенітно-ракетній бригаді протиповітряної оборони Збройних сил Російської Федерації, дислокованій у селищі Маршала Жукова поблизу Курська.
Попри численні докази, Росія досі не визнала своєї відповідальності за трагедію. Міністерство закордонних справ РФ заявило, що Москва не визнає компетенцію Ради ICAO у цьому питанні, відмовляється погоджуватися з її рішеннями та стверджує, що їй не надали можливості брати повноцінну участь у технічному розслідуванні.
«Ми припиняємо свою участь у цьому фарсі. Росія не визнає компетенції Ради у розгляді звинувачень з боку Австралії та Нідерландів, а також будь-яких ухвалених нею рішень», — йдеться у заяві російської сторони.
Але, незважаючи на небажання Росії співпрацювати із слідством, окружний суд Гааги (Нідерланди), на підставі зібраних доказів і свідчень очевидців, дійшов висновку, що саме РФ контролювала так звану «днр», авіалайнер було збито із ЗРК «Бук» з окупованого росіянами Первомайська і що ракету випустили навмисно. Також суд визнав винними у збитті «Боїнга» російського офіцера, полковника ГРУ Генштабу ЗС РФ Сергія Дубинського (позивний “Хмурий”), росіянина Ігоря Гіркіна (позивний “Стрелков”) та українця, який співпрацював з окупантами Леоніда Харченка (позивний “Крот”).
Збиття літака Embraer Legacy 600 у Тверській області
23 серпня 2023 року в небі Тверської області зазнав катастрофи приватний бізнес-джет, що належав російському військовому злочинцю Євгенію Пригожину — очільнику ПВК «Вагнер». У результаті авіакатастрофи було вбито самого Пригожина разом із вищим керівництвом його ПВК. Катастрофа сталася рівно через місяць після заколоту, під час якого Пригожин планував зі своїм озброєним угрупованням дійти до Москви.
Тоді, після переговорів, він зупинив марш і отримав гарантії безпеки для себе та своєї ПВК від Володимира Путіна. Проте рівно через місяць Пригожин і його найближчі спільники загинули в авіакатастрофі. У своїй заяві Путін з насмішкою натякнув на можливі причини трагедії, зокрема на «порушення правил поводження з боєприпасами» чи «використання заборонених наркотичних речовин» на борту літака.
Однак, відео падіння літака свідчить, що він перебував у пласкому штопорі — ситуація, ймовірна за значних пошкоджень стабілізаторів або крил. Це, у свою чергу, більше схоже на наслідки ураження системою ППО, ніж на випадкову аварію через необережність.
Чи то удар системи ППО, чи вибух бомби на борту — катастрофа сталася після того, як Пригожин продемонстрував свою непокору Путіну. Інцидент лише підтвердив, що обіцянки безпеки від російського лідера нічого не варті. Для російського лідера зручно знищити літак із командуванням ПВК, а потім назвати це «нещасним випадком».
Як подібні авіакатастрофи намагались приховати у СРСР
За часів СРСР було зафіксовано чимало авіакатастроф пасажирських літаків, причини яких викликали значні сумніви після огляду уламків. Одним із таких випадків стала катастрофа Ту-104 поблизу Красноярська у 1962 році. Експертиза тоді виявила на уламках характерні сліди, що могли бути спричинені ракетою. У цьому ж районі під час трагедії проводилися навчання однієї з військових частин ППО, під час яких запускали зенітні ракети.
Ще одна катастрофа з Ту-104 сталася того ж року, але вже в Нанайському краї. Цивільним експертам не дозволили оглянути уламки літака, а частину документів класифікували як «військову таємницю». Через це з’явилися версії, що літак міг бути збитий ракетою класу «земля–повітря», запущеною з полігону Литовко.
Загалом історія СРСР і сучасної Росії налічує десятки випадків, коли документи про авіакатастрофи негайно засекречували, позбавляючи доступу цивільних експертів. Більшість цих матеріалів, ймовірно, так і не будуть розсекречені.
