Все частіше від багатьох міжнародних медіа та міжнародних спостерігачів українці можуть почути пропозиції про відмову від повернення власних територій, захоплених Росією. Навіть Дональд Трамп натякав на таке рішення питання, заявляючи, що «дуже мило говорити про повернення територій, втім більшість міст там практично зруйновані».
Насправді ж, навіть якщо не говорити про норми міжнародного права, які прямо визнають війну Росії проти України – несправедливою та загарбницькою, а територію України – невідчужуваною, як і будь-якої країни зі сталими кордонами, які є незмінні після Другої світової війни (і які визнавала сама Росія у 1991 році), а якщо придивитися на сам факт наявності на окупованих територій мільйонів людей та утиски, які Росія продовжує чинити щодо корінного населення, намагаючись змусити його віддати майно або зробити населення другорядним і нерівним у правах з громадянами Росії, яких Росія завозить на окуповані території.
Росіяни готують резерви для наступу в районі Часового Яру
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Kyiv Post поспілкувався з експертами та правозахисниками, які ведуть моніторинг того, що відбувається на окупованих територіях, та з мешканцями цих окупованих територій. Більшість свідчень з окупації – анонімні, оскільки за будь-яку розмову з українськими журналістами, або громадянами України на підконтрольній Україні території, можна бути вбитими або покаліченим, або ж залишитися без майна через звинувачення у «шпигунстві».
Руйнування і забуття
Наразі на тимчасово окупованих територіях України залишається більше 1 млн людей, за деякими даними ці цифри можуть сягати 1,5 млн. Ірина Верещук, екс-міністр тимчасово окупованих територій України, називала в кінці 2022 року цифру у 1 млн 200 тисяч людей.
Більшість окупованих після 2022 року територій сильно постраждали від бойових дій, зокрема – від варварських обстрілів російської артилерії і авіації, які не гребували знищувати житлові будинки разом з жителями, повністю знищуючи міста, добиваючись тотального руйнування інфраструктури. Так, були практично знищені міста Волноваха, Мар’їнка, Вугледар, Попасна, Курахове, Бахмут, Соледар, Маріуполь і Сєверодонецьк. Це були великі міста з населенням від 10 тис до 500 000 людей (Маріуполь). В одному лише Маріуполі внаслідок постійних масштабних бомбарбдувань російської авіації, за даними міськради, загинуло більше 20 000 людей.
Самі ж окупанти та їх колабораціоністи заявили, що деякі міста, такі, як Волноваха, навіть не будуть намагатися відновлювати. Причина – значні втрати серед населення (наприклад, після захоплення російськими військами Вугледара – шахтарського міста з населенням в 11 000 людей – в ньому лишилося трохи більше 100 чоловік, а вся інфраструктура і житлові будинки були доведені до стану, який не дозволяє їх ремонтувати), засмічення боєприпасами, а також знищена комунальна інфраструктура – так, у місті Ізюм в Харківській області, який пережив штурм, окупацію, і грабунок російською армією, був визволений українськими військами восени 2022 року, відновлення будинків і комунальних мереж триває вже два роки. І поки що далеке від завершення. Звільнені від окупації території Україна системно відновлює та відбудовує, проводить розмінування. Ми неодноразово показували ці процеси на Чернігівщині, Київщині, і на півдні.
На окупованих територіях російські окупаційні адміністрації не проводять ремонту або відновлення. Навіть в тих, які були захоплені на самому початку повномасштабного вторгнення – у лютому 2022 року.
«Наше село прилягало до лінії розмежування ще з 2014 року, але лишалося під контролем України до перших днів «великої» війни, - розказує Андрій, пенсіонер з одного з сіл в Луганській області, яке опинилося в окупації в кінці лютого 2022 року, - але в нас до сих пір не відновлено електропостачання, в двоповерхових будинках е відновили опалення, шахти, які давали вугілля, не працюють, тож доводиться купувати вугілля з Росії дорожче, ніж це було раніше, в нас не відновив роботу магазин, а мобільний зв’язок є не по всій території села».
Андрій намагається знайти можливість подзвонити раз в тиждень до Києва, де живуть його родичі, які виїхали. Сам він полишати свій дім відмовляється. Його село колись було дуже заможним – навіть пенсіонери, багато з яких були в минулому шахтарями, отримували великі пенсії і могли дозволити собі дорогі покупки.
«Тепер час наче зупинився. Тут нічого не робиться, не відновлюється навіть до того рівня, як було. Території не розміновуються – на наші прохання хоч щось зробити окупаційна адміністрація відповіла селянам – «самі йдіть і як хочете розміновуйте», - каже пенсіонер.
І це підтверджують репортажі російських пропагандистів, які, намагаючись виправдати окупацію, змушені показувати зруйновані українські міста і села, і визнавати, що російська влада нічого не робить для покращення ситуації.
Це не дивно, враховуючи те, що Росія ніяк не покращує ситуацію навіть на суміжних з окупованими українськими територіями – територіями власне Росії.
Відсутність комунальних благ позначається не тільки в селах, а навіть у великих містах. Наприклад, в місті Сєверодонецьк, де колись налічувалося 120 000 жителів, і яке було адміністративним центром Луганської області, дотепер не відновили центральне опалення, і мобільний зв’язок з інтернетом – вони працюють не на всій території міста. Зате окупаційна адміністрація пишалася тим, як відкрила по місту телефонні будки, в яких встановлені стаціонарні телефони.
«Ти на все маєш брати дозвіл, як в радянські часи. Паперова бюрократія повернулася. Щоб здати житло – ти йдеш в колишній кінотеатр, який чудом вцілів, вистоюєш там чергу, тобі дають талончик, що ти можеш здати житло на стільки-то діб. Так само – на мобільний зв’язок або інтернет. Якщо ти цьому не слідуєш, тебе можуть заарештувати, або відібрати в тебе житло», - каже Анна, мешканка Сєверодонецька.
Конфіскація і етноцид
Одна з причин, чому багато місцевих мешканців не полишають окуповану територію та живуть під окупаційною владою у напівзруйнованих містах – конфіскація житла. Якщо людина довгий час відсутня, її житло вилучається і далі просто перепродається або «роздається» російським військовим.
«На окупованих територіях створені спеціальні фонди у складі окупаційної влади, які займаються системним відчуженням власності. Тобто, це системний, керований російською владою процес Спершу житло відбирали у тих, хто відмовлявся на окупованих територіях прийняти російський паспорт – але тепер взялися за всіх. Всього за останні три роки на територіях Запорізької, Херсонської, Донецької і Луганської областей було конфісковано у власників 856 499 квартир або будинків. Крім того, конфіскується і комерційна нерухомість, зокрема офісна. Є такий факт – в Луганську конфісковано більше 80% офісної нерухомості, хоча більшість тримачів цих площ підтримали у 2014 році захоплення Луганська росіянами. Ось так Росія відплатила їм за вірну службу і зраду України», - каже екс-представник Омбудсмена України в Донбасі, у 2022 радник Омбудсмана з питань Донбасу, директор Інституту стратегічних досліджень та безпеки, доктор філософії з політичних наук Павло Лисянський.
Він підготував детальний аналітичний звіт по кількості конфіскованого майна. Крім квартир, були конфісковані сотні промислових підприємств, близько 1500 родовищ і навіть 3,4 млн гектарів землі. За словами одного з авторів дослідження, аналітика і журналіста Максима Бутченка, російська влада створює штучні перепони для тих, хто готовий повернутися на окуповані території хай навіть на російських умовах, щоб підтвердити право власності.
«Система вибудувана так, щоб навіть ті, хто хотів би повернутися, не могли це зробити щоб підтвердити «права» на своє ж майно за російським законодавством. Тим часом Росія активно проводить заселення окупованих територій своїми людьми, тобто, проводить насильницьку зміну населення», - каже Бутченко.
Зокрема, за інформацією Лисянського, конфісковані у українських громадян квартири видають громадянам Росії з самої власне території РФ під дуже низьку іпотеку – 2% (в той ас, як ставки по іпотеці в Росії складають 27-30%) – також в інтересах заміни автохтонного населення – російським.
Процес настільки масштабний, що іноді він проривається навіть в російські медіа або соцмережі. Нещодавно велика кількість мешканців Маріуполя протестувала проти знесення їх будинків, які були пошкоджені росіянами в ході бойових дій – окупаційна адміністрація, за словами людей, будує на їх місцях новобудови нашвидкуруч і здає або продає в них квартири не мешканцям знесеного будинку, а людям з Росії, які мають на це гроші, бо у мешканців зруйнованого Маріуполя, де великі проблеми з інфраструктурою і роботою, таких грошей нема.
«Їм (Росії – ред.) не потрібні лояльні, їм потрібні – свої. Тактика Росії не міняється – зайти військовим шляхом, витиснути місцевих, заселити своїх. Фактично, ця війна – на знищення», коментує цей процес генерал-лейтенант СБУ, колишній голова захисту департаменту національної державності Віктор Кононенко.
Жорсткі дискримінаційні та фільтраційні заходи Росії, про які писав Kyiv Post, спрямовані на недопущення мешканців окупованих територій, які стали біженцями, додому, мають прямий ефект на спустошення окупованих територій.
«Наприклад, у 2024 році всі окуповані території України, за нашими даними, відвідали всього 21272 людини – майже всі вони повернулися назад, на підконтрольну територію. Це приблизно в 10 разів менше, ніж у 2022», - зазначає Лисянський.
Висновки
Стратегія Росії з відмови від відновлення окупованих територій на користь поступового їх поглинання, витіснення з них всього українського і заміна колись численного українського населення меншим російським, але мілітаризованим – велику частку новозавезеного населення, за даними експертів, складають представники спецслужб, російські військові, та їх сім’ї – містить всі ознаки етноциду – насильницьку зміну етно-національного складу населення.
Цей процес відбувається паралельно з мілітаризацією територій, що призводить не до деескалації в осяжному майбутньому навіть у випадку «перемир’я» , а до підготовку агресора до нового етапу бойових дій із застосуванням транспортного потенціалу та географічної вигоди окупованих територій. Вони можуть стати тим, чим стали Крим та окупований Донецьк для Росії навесні 2022 року- плацдармом для нового наступу.
Зупини ці негативні процеси може не просто невизнання прав Росії на ці території, але і максимально ефективні дії, спрямовані на повернення територій до складу України, в іншому випадку окуповані мілітаризовані землі з невідомим юридичним статусом будуть викликом безпеці європейського регіону ще багато років
