11 липня відбулася передача чотирьох карет швидкої допомоги до військових шпиталів. У загальному підсумку це вже понад 35 автомобілів швидкої допомоги, що були передані українським військовим за сприяння Петра Токача.

Петро Токач — підприємець та меценат церковних проєктів. У минулому почесний консул України у місті Попрад, Словацька Республіка. Все життя Токач займався гелікоптерами та рятував людей, які потрапляли в надзвичайні, небезпечні ситуації, зокрема, у гірській місцевості. Петро — пілот гелікоптера у словацькій компанії «Air – Transport Europe», яка займається екстрамедичною допомогою.

Advertisement

Разом з командою Ротарі 2240 дистрикту з Чехії та Словаччини та за фінансової підтримки The Rotary Foundation, Петро шукає фінансування для волонтерських проєктів. Забезпечувати гуманітарною допомогою людей у зоні бойових дій також допомагала благодійна організація «Карітас Словаччини». Певний обсяг допомоги надходить і від ООН.

«Починали ми ще у 2014 році під час мітингів на Євромайдані, це була програма допомоги від «Ротарі Інтернешнл». Ми потребували автомобілю швидкої допомоги, і Петро як волонтер дав нам її на певний час. Коли РФ розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, Петро одразу зателефонував і спитав, яка допомога потрібна. Перші автомобілі швидкої допомоги на початку березня були саме від нього та близьких до нього волонтерів. Адже Петро має професійний досвід надання екстреної медичної допомоги й, відповідно, може порадити, яку машину обрати», — розповів Kyiv Post Андрій Гук, завідувач відділенням ендоскопічної та краніофаціальної нейрохірургії в Інституті нейрохірургії.

Advertisement
Петро Токач та завідувач відділення ендоскопічної та краніофаціальної нейрохірургії в Інституті нейрохірургії Андрій Гук.
Фото: Kyiv Post’s Patricia Cordell (Patricia Cordell, Huntress Media NYC)

Заявки на необхідну допомогу пишуть командири військових частин, громадські організації та лікарні. Вони надходять до Національної академії наук України, а також до «Ротарі Інтернешнл», де згодом розподіляються за пріоритетами. Швидкі їдуть до лінії фронту, забирають там поранених військових і цивільних та привозять їх до ключових лікарень та шпиталів. Зокрема й до Інституту нейрохірургії, де працює Андрій Гук.

Advertisement

Доставляють швидкі до Києва словацькі волонтери, а забирають вже безпосередньо військові, яким призначені автівки. Здебільшого вони французького та словацького виробництва, до кінцевого пункту призначення вони проходять більше ніж 1000 км. Петро з командою здійснює сервісне обслуговування автівок. 11 липня чотири карети швидкої їдуть до Черкас, Сум та Хмельницького. П‘яту машину відправлять днями після деякого ремонту.

Advertisement

Фонд Ротарі 2240 округу допоміг придбати пожежний автомобіль. Після сервісу його відправлять у Білики, Полтавська область. А 18 червня одному з батальйонів було передано автівку для евакуації поранених безпосередньо з лінії фронту.

«Звичайні машини не можуть заїхати на поле бою. Але ми підійшли до цього питання креативно. Купили звичайний джип та обладнали його ношами. Ця машина поїхала у напрямку Бахмута, Ізюму. Це, можна сказати, ноу-хау, такого ще ніхто не робив», — наголошує Андрій Гук.

Середня тривалість життя автівки під час війни —  3-6 місяців, через розбомблені дороги та постійні обстріли. Раніше машини перефарбовували у зелений колір, але наразі так не роблять. Адже росіяни навмисно знищують їх. Також постає нова проблема з автомобілями — «майже все вигребли з Європи».

Окрім цього, «Ротарі Інтернешнл», членом якого є Андрій Гук, на початку війни заснував гуманітарний проєкт: впродовж війни вони постачають до прифронтової зони харчі, медикаменти, електрогенератори, газові лампи, балони тощо. Вже на другий день війни Петро Токач був в Ужгороді з 200 літрами дизпалива. А у готельному комплексі Токача «Зоряні Карпати» проходять реабілітацію поранені українці.

Advertisement

«У планах — перемогти ту заразу, це перше. А друге — обладнання. Із наступного тижня починаємо новий проєкт, який, на нашу думку, буде ще крутіший», — заявив Петро Токач.