Вимушена еміграція стала вимушеним кроком для мільйонів українців після початку повномасштабної війни. Орієнтовно 12 мільйонів людей були залишили свої домівки, а понад 7,5 мільйонів виїхали за кордон.
Такий досвід пов’язаний із втратою звичного життя, розривом соціальних зв’язків і потребує психологічної адаптації.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Синдром емігранта, що це таке?
Синдром емігранта — це психологічний стан людини, яка залишила власну домівку. У цьому стані людина відчуває постійну тривогу, беззахисність, ностальгію, проходить через перепади настрою, спалахи агресії, відчуває емоційну відстороненість, дратівливість. Часто у людей така палітра негативних емоцій через те, що відбувається втрата почуття власної значущості.
Наприклад, людина переїжджає за кордон. Починається все з того, що в іншій країні майже завжди нівелюються всі досягнення та знання. Адже все необхідно підтверджувати, ще й іншою мовою, або ж країна просто може не визнавати дипломів та років роботи.
Україна збирається відкрити два нових консульства у Польщі
Весь потенціал та професіоналізм, який цінувався та визнавався в Україні, часто стирається в іншій країні. Люди йдуть на низькі посади, аби мати хоч якісь гроші. Мотивація зникає, а відчуття непотрібності росте. Емігранти розуміють, що вони чужі та і ставлення до них відповідне. Хоча бувають винятки, здебільшого ситуація саме така.
Психологічні проблеми емігрантів
Еміграція — це складний процес подолання не лише побутових проблем, пов’язаних із переїздом, але і психологічних труднощів, пов’язаних з адаптацією до нового життя в незнайомій країні. Є багато різних психологічних причин, поговоримо зараз про головні.
Стрес та тривога. Це нормальна психологічна реакція на зміни. Щодня людина робить щось нове в іншій країні - це і оплата за комунальні послуги, і вивчення мови, оформлення страховки чи оренда житла. Наслідком тривалого стресу може стати зниження імунітету, що призводить до виникнення фізичних та психічних проблем.
Культурний шок. Подорожувати в різні країни — це одне, а почати жити там зовсім інше. Культура іншої країни може сильно відрізнятися від нашої. Що раніше здавалося нормальним та звичним, наразі може спричинити негатив та незручності. Під усе треба підлаштовуватися. Іноді культура іншої країни може настільки різнитися з нашими цінностями, переконаннями, стилем роботи, поведінкою, вираженням емоцій чи манерою спілкування, що емігранту необхідно наново вибудовувати комунікативні навички.
Втрата ідентичності та проблеми із самооцінкою. Емігранти можуть втрати не лише Батьківщину, але й своє власне я. Може дійсно зруйнуватися основа, на якій будувалася їхня ідентичність. В іншій країні не так оцінять та сприймуть, втратить силу статус, досвід, навички в певній сфері чи особисті якості. Важко починати працювати на низькооплачуваній роботі чи взагалі вчитися наново, коли вже є диплом та досвід.
Конфлікти з оточенням. Виникає проблема навіть з тим, щоб зав’язати нові знайомства. Людина боїться чи не може завести нових друзів через свій статус емігранта, можуть виникати різні бар’єри в спілкуванні. Додаткове велике навантаження у вигляді необхідності пристосуватися до нового життя, не допомагають, а лише забирають сили. На тлі цього всього можуть виникати конфлікти з оточенням, непорозуміння, дискримінація, людина може просто відчувати негативне ставлення інших.
Самотність. Емігрант не відчуває себе впевнено в жодній зі сфер свого життя. Через це людина закривається і не хоче спілкуватися, навіть із близькими, здається, що ніхто не розуміє, що всі навколо досконалі, а вона одна “не така”. Звужується коло спілкування, людина рідше виходить на зв’язок із друзями та рідними, а нові контакти так і не зав’язуються.
Проблеми зі здоров’ям. Іноді це може бути банально — клімат. Вашому організму не підходить те середовище, куди ви переїхали. Наступним можуть стати проблеми з психосоматикою. Коли людина не виговорює та не розв’язує свої проблеми, а запихає їх у середину, тоді організм страждає. Стрес та різні негативні думки знижують імунітет, тому людина частіше хворіє чи взагалі наживає хронічні хвороби.
Фази адаптації мігрантів
Деякі психологи порівнюють еміграцію з горюванням, та виокремлюють різні стадії. Адже, по суті вимушена еміграція — це різка втрата домівки. Проте є дещо інша класифікація.
Перша стадія: ейфорії/заперечення/шоку
На цій стадії переїзд уже відбувся. Можна видихнути та заспокоїтися. Ще не будуються глобальні плани, не змінюється поведінка й немає близького зіткнення з іншою культурою. Є внутрішнє відчуття/розуміння, що це ненадовго й що це можливість побувати за кордоном.
Друга стадія: усвідомлення/злість/гнів
Ейфорія проходить та рожеві окуляри спадають. Починається усвідомлення всієї ситуації. Ви вже з холодним розумом та об’єктивно оцінюєте своє оточення, свої перспективи та можливості там, де перебуваєте. Усе більше стикаєтесь із мовним бар’єром, різницею в культурі та поведінці, а також виникають складнощі на адміністративному рівні.
Третя стадія: адаптації/пристосування/торг
Доводиться все більше інтегруватися в суспільство, постійно відбувається спілкування та заводяться нові знайомства. Необхідно глибше розбиратися у внутрішніх питаннях країни, а саме в: адміністративних, політичних, соціальних та економічних. Усе довкола нове: мова, оточення, культура, люди та навички роботи. Такий новий досвід забирає багато моральних та фізичних сил. Люди перебувають у постійному стресі. Усе частіше згадується Батьківщина, та усвідомлення, що там було все зрозумілим, а тут усе чуже.
Четверта стадія: депресивна
Постійний стрес, важка інтеграція в нове суспільство, негативний досвід та туга за домом призводять до депресивної фази. На цьому етапі емігрант змінюється психологічно. Важкість полягає в тому, що не дивлячись на особистісні чинники необхідно ще розбиратися з мовним бар’єр, розлукою із сім’єю, подекуди дискримінацією, фінансовим питанням чи іншими психологічними проблемами (які могли виникнути на фоні стресу). Людина або приймає всі умови теперішнього життя, або повертається додому.
П’ята стадія: прийняття/активізації/реалізації
На цьому етапі відбувається адаптація. Подолавши депресію та успішно інтегрувавшись у суспільство, людина часто відчуває та бачить нові можливості. Відбувається прийняття нових обставин життя, пошуку себе в новому місці та вибудовування нових опор та сенсів.
Не існує певного визначеного часу, щоби пройти всі ці стадії, адже кожній людині необхідний свій час. Також це залежить від внутрішніх та зовнішніх ресурсів, від обставин та місця. Кожна особистість розглядається окремо. Деякі адаптуються швидко, інші довше, а є ті, що повертаються додому. Усі ці варіанти нормальні, адже ми всі різні люди.
Як інтегруватися в нове суспільство
Ми підготували для вас деякі поради, які можуть допомогти швидше адаптуватися на новому місці.
Прийняти та усвідомити ситуацію. Необхідно зрозуміти та усвідомити - так, як раніше вже не буде. Багато всього змінилося. Минуле не повернути, проте з вами назавжди лишилися спогади. Якщо необхідно, то можна посумувати за вашим виїздом та про проживання в новій країні. Чим швидше ви адаптуєтеся до нової реальності, тим швидше зможете рухатися вперед та розвиватися.
Піклуватися про себе. Навіть прості повсякденні речі дуже впливають на наше фізичне та ментальне здоров’я. Дбайте про своє тіло та організм. Пам’ятайте, що ваш душевний стан, ваш достаток — це ваша відповідальність. Висипайтеся, достатньо пийте води та харчуйтеся, гуляйте на свіжому повітрі та не забувайте про фізичну активність, дякуйте за те, що маєте, долучайтесь до допомоги іншим (волонтерство) та розвивайтесь (робота, курси, навчання).
Вчити мову. Необхідно знати мову тої країни, в якій опинився. Емігрантам часто дають можливість вивчати мову на курсах. Використовуйте цей шанс — вчіть. Мова відчинить перед вами нові двері, там де ви знаходитесь і навіть, коли повернеться в Україну. Знання культури та історії іншої країни додасть унікальності вашій особистості.
Цінувати момент. Замість того, щоби постійно горювати та згадувати минуле, можна подякувати сьогоденню. Озирнутися навколо себе та пошукати щось хороше в цьому дні. Насолоджуйтесь тим, що відбувається навколо. Гарний парк, коли ви йдете на роботу, спокійний вихідний для себе чи просто новий ярмарок відкрилась біля вашого дому. Навчіться помічати ті маленькі позитивні деталі, з яких складається наше життя.
Знайти спільноту. Усі ми потребуємо соціуму для того, щоби почувати себе комфортно. Перші дня допомагає побудувати зв’язок із діаспорою, яка допоможе, зрозуміє та підтримає. Проте також необхідно будувати відносини за колом «знайомих» людей. Спілкуйтеся з представниками нової культури. Заводьте нові знайомства на роботі, із сусідами, у парку чи однодумцями. Розширюйте коло вашого спілкування. Так само спілкуйтеся з рідними, близькими та друзями в Україні — це дасть вам мотивації та збереже теплоту в серці.
Розширити зону комфорту. Не бійтеся пробувати щось нове. Для початку вивчіть всю територію навколо вас: магазини, ресторани, адміністративні заклади, автобусні зупинки та багато іншого. Після загального розуміння можна переходити до дій. Почніть із маленького, підіть у магазин, спитайте дорогу чи проїдьте в громадському транспорті. Маленькі кроки допоможуть швидше адаптуватися та не боятися робити більші справи.
Будувати плани. Наявність планів допомагає відчути стабільність та безпеку. Можна почати з планування на тиждень або два, далі вже ставити цілі на місяць. Поступово ви зрозумієте, що можете контролювати своє життя, що надасть впевненості та мотивації рухатися далі.
Звернутися до спеціаліста. Переїзд в іншу країну — це складний процес, що включає не тільки радість від нового досвіду, але і стресові ситуації, які можуть призвести до психологічних проблем. У такі моменти важливо подбати про своє ментальне здоров’я. Іноді необхідно звернутися за кваліфікованою допомогою. Існує багато різних сайтів, які готові надати психологічну допомогу безкоштовно.
Після повномасштабного вторгнення багато сімей перетинали кордон та опинялися в новій країні. Емігранти стикалися з багатьма проблемами на фоні втрати домівки та зв’язку з рідними, головними, з яких були фрустрація та депресія. Було важко усвідомлювати статус біженця, налагоджувати контакти з місцевими та бачити свою домівку під окупацією.
На початку міграції багато країн приймало українців із розпростертими руками та надавали значну допомогу. Проте ситуація змінюється. Люди змінюються. Війна затягнулася. Громадяни деяких країн почали більш негативно ставитися до еміграції. Країни починають змінювати правила перебування українців.
Кожен, хто наразі знаходиться в міграції — сильні люди. Важко починати нове життя заново, особливо коли умовою цьому стала війна, біль та втрата. Попри різні обставини, усі потенційно хочуть повернутися в мирну Україну. За кордоном може бути непогано, але вдома краще.
