29 листопада – 11 років тому мирний протест на Майдані було жорстоко розігнано спецпідрозділом Беркут. Саме тоді акція протесту перетворилася у справжню революцію.
Яка, як і ї попередниця – мирна помаранчева – закінчилася перемогою. Якщо у першому випадку це був потужний протест прихильників опозиційних сил проти фальсифікацій на виборах. У другому випадку це було повстання проти панування проросійського режиму президента Віктора Януковича, який дискредитував себе незаконним переслідуванням діячів опозиції і допускав нестримне насильство з боку правоохоронних органів.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Зрештою, відмова Януковича підписати угоду про асоціацію з Європейським союзом, яка символізувала рішучий поворот у бік Росії, спровокувала масові протести.Але коли він намагався придушити їх силою саме в ніч з 29 на 30 литопада, він зіткнувся з повномасштабним повстанням у відповідь. Це повстання допомогло зберегти демократичний розвиток України, але також викликало реакцію з боку Росії. Прагнучи протидіяти руху України до Європи і демократії, Росія почала відкриту агресію проти країни.
Справи Майдану: з 2014 року про підозру оголосили 540 особам, засудили - 76
Сьогодні ми розмовляємо з Ігорем Бігуном, дослідником, кандидатом наук та офіцером Збройних сил України. У 2013-2014 роках він був студентом і активним учасником протестів на Майдані. Більше того, він брав безпосередню участь у Силах Самооборони Майдану.
- Не могли б ви розповісти нам трохи про свої враження від того дня, 21 листопада?
Я думав, що протест 2013 року якимось чином схожий з протестами 2004 року. Помаранчева революція також розпочалася наприкінці листопада, тому я подумав, що це символічний збіг. Я вперше відвідав протест, здається, два дні по тому, в неділю, коли там був великий мітинг. Політичні партії зібрали всіх своїх активістів і співчуваючих. Це був не тільки Майдан Незалежності, а й Європейська площа, яка знаходиться поруч із Майданом. Обидві були переповнені людьми, протестувальники висловлювали свою незгоду з рішенням уряду Миколи Азарова, яке змінило наш курс на європейську інтеграцію на проросійський.
- І це було рішення Януковича, вірно?
Так, це було так. Це було рішення Януковича і його уряду. Кабінет міністрів був органом, який оголосив про це рішення, але, звичайно, ми розуміємо, що остаточне рішення приймав президент. Як ми тепер знаємо, президент Росії Владімір Путін чинив тиск на Януковича, тому що все це сталося після його візиту в Росію і зустрічі з Путіним.
- Не могли б ви трохи розповісти мені про атмосферу протестів перед 30 листопада?
Атмосфера нагадувала енергетику Помаранчевої революції, яка була більше схожа на фестиваль, ніж на акцію протесту. У той час усе було абсолютно мирно, майже без насильства. Перший тиждень Євромайдану був дуже схожим. Оскільки студенти були найбільш організованими, багато коментаторів і журналістів назвали цей період "студентським Майданом". Я не думаю, що ця назва повністю відповідає дійсності, оскільки портрет типового протестуючого був дуже різноманітним. Серед учасників були студенти, молодь, люди середнього віку і навіть пенсіонери. Не тільки студенти протестували проти політики зближення з Росією.
- Не могли б ви сказати мені, чому деякі люди називають саме 30 листопада початком Революції Гідності? Чому це так? Що в цьому було особливого?
- Того вечора молодіжний етап акції протесту завершився. До цього акція протесту носила абсолютно мирний характер. Люди збиралися в центрі міста, влаштовували мітинги і слухали виступи політиків і громадських активістів. До них приєдналися й деякі іноземні політики. Я пам'ятаю представників Європейського Союзу і Радослава Сікорського, якщо не помиляюся. Ми сподівалися висловити свою позицію і вплинути на уряд, щоб він переглянув своє рішення. У п'ятницю ми дізналися, що Янукович відмовився підписувати Угоду про асоціацію з ЄС на саміті у Вільнюсі. Було зроблено висновок, що протест не досяг своєї мети. Якби події розвивалися не так, як вони розвивалися, протест міг би закінчитися. Але адміністрація вирішила продемонструвати свою силу – покарати протестувальників за будь-яку ціну. Вночі - рано вранці 30 листопада, підрозділи спецназу "Беркут" напали на табір протестувальників і розігнали його.
- Ви були там того дня?
Я був там, але зазвичай вечорами йшов додому ночувати. Та ніч була моєю другою ніччю в таборі. Я пам'ятаю, атмосфера була напруженою і хвилюючою. Ми очікували, що щось може статися. Ходили чутки, що влада залучила тітушок — хуліганів або найманих бандитів, яких поліція використовувала для прихованих нападів на протестувальників опозиції. Близько опівночі більшість втомлених людей почали залишати площу. Я побачив, як розбирають обладнання, і вирішив спробувати поспати, але було холодно, а прилягти було ніде — тільки стільці. Близько 4 ранку я встав, щоб прогулятися й зігрітися чаєм із печивом. Потім я почув крики. Люди бігли до Монумента Незалежності. Я обернувся і побачив колони спецназу, що біжать по Інститутській вулиці до монумента. Ми, чоловіки, вишикувалися в 3-4 ряди, щоб служити живим щитом. Поліція стояла перед нами, але не робила жодних попереджень – ну, типу: "Розійдіться, зараз ви будете арештовані", чи щось на кшталт такого. Вони напали без попередження. Їхня мета була зрозуміла: побити і якось покарати нас. Захисники Майдану, що стояли на сходах сцени, були розсіяні за мить. Це не дивно – спецназівці були екіпіровані, а ми ні, у нас лише у декого були велосипедні шоломи. Так смішно… Я побіг разом з іншими у бік вулиці Хрещатик, єдиного шляху до відступу. Інші сторони були перекриті спецназом і солдатами строкової служби. На щастя, я відбувся всього одним ударом кийки по голові – ніякої крові, тільки біль.
- Чому ця подія змінила ситуацію? Що надихнуло людей перейти від протесту до повномасштабного руху за незалежність?
Ці репресії перейшли всі межі. Насильство було невиправданим. Протест був мирним – мирний протест є природним правом у демократичній країні. Уряд порушив закон, розправившись зі своїми власними громадянами. Відеозапис, на якому поліція б'є протестуючих, у тому числі жінок, дівчаток і молодих студентів, привела людей в жах. Було відчуття, що уряд нападає на наших дітей. Це обурило суспільство. Фокус протестів змістився з європейської інтеграції на опозицію жорстокості уряду. Протестувальники вимагали не тільки підписання Угоди про асоціацію з ЄС, а й відставки міністра внутрішніх справ і всього уряду.
- Як змінилася демографія протестувальників після 30 листопада?
Демографічна ситуація різко змінилася в кількісному відношенні. 1 грудня, наступного дня після придушення протестів, у Києві зібралося близько мільйона людей. До протестувальників приєдналися протестувальники з інших міст, які зайняли вулицю Хрещатик, Майдан Незалежності та Європейську площу. Весь центр міста був заповнений людьми різного віку, походження та професій. Здавалося, що тут була представлена вся країна.
- Чим закінчилася Революція Гідності?
Лютневі розстріли потрясли суспільство і політиків, у тому числі членів Партії регіонів Януковича. Масове вбивство в столиці підштовхнуло парламент до дій. Лідери опозиції переконали депутатів від інших партій припинити насильство і вивести поліцію з центру міста. Янукович втік з Києва… В Росію, як виявилося.
- Чи можете ви сказати мені, де була б Україна сьогодні, якби не було протестів на Євромайдані?
Я навіть не хочу уявляти. Без Євромайдану Україна могла би стати такою ж, як Білорусь Лукашенка — авторитарним сателітом Росії. Ми могли би втратити свій суверенітет і ідентичність. Євромайдан став поворотним моментом, який вивів нашу країну на правильний шлях. Анексія Криму, вторгнення в 2014 році і повномасштабна війна тільки доводять, що путінська Росія нас не відпустить. Революція Гідності була нашим шансом на незалежне майбутнє. Подивіться на Миколу Азарова, який зараз живе в Москві. Його пости в соціальних мережах сповнені образ і ненависті на адресу українців. Він відмовляється визнавати наше право жити незалежно від Росії. Якби він залишився прем'єр-міністром, Україна ще більше опинилася би в орбіті Росії. Євромайдан врятував нас від цієї долі.
Відео можна переглянути тут.
