Кері-Лінн Вілсон: «Я роблю все, що можу, щоб боротися за Україну»

23 листопада в Україні День пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років. У цей день у Національній філармонії України відбудеться концерт пам’яті за участі Національного ансамблю солістів «Київська камерата», Академічного симфонічного оркестру Національної філармонії України, Національної заслуженої академічної капели України «Думка», а також зіркової диригентки Кері-Лінн Вілсон.

Напередодні знакового концерту KyivPost поспілкувався з Кері-Лінн Вілсон, яка з перших днів повномасштабної війни Росії проти України разом зі своїм чоловіком Пітером Ґелбом, генеральним директором Метрополітен-опера, активно підтримує Україну. 

Ще у 2022 році, на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, ви організували з українських професіональних музикантів, частина яких є біженцями, оркестр Ukrainian Freedom Orchestra. З ним ви вже третій рік виступаєте на підтримку України по всьому світу.  Ви багато та плідно співпрацювали з багатьма відомими оркестрами, музикантами світу. Що ви можете сказати про українську музичну професійну школу? Які у вас взагалі враження від співпраці з українськими музикантами в професійному плані?

Кері-Лінн Вілсон: Я дуже захоплююся українською системою музичної освіти. Маю досвід співпраці  з українськими музикантами, починаючи з 2004-го, коли диригувала у Національній філармонії, а потім у Національній опері України, і закінчуючи, звичайно ж, «Київською камератою» та Ukrainian Freedom Orchestra, з якими працюю нині. Музиканти чудово підготовлені. Всі вони мають глибоке розуміння історії музики та бекграунду, це дуже схоже на те, що я вивчала у канадській системі музичної освіти. Мені особливо подобається українська гра, тому що вона пристрастна й душевна. І це найбільше, чого я прагну, коли підходжу до справи як диригент. Так, спочатку думаю про музичну техніку — і це те, чого ми можемо досягти завдяки репетиціям. Але природна шляхетна здатність точно відчувати й виконувати музичні твори — це секретний інгредієнт, який робить виконання музики особливо чудовим. Тому мені надзвичайно приємно працювати з українськими музикантами. І браво всім їхнім учителям!

Минуло всього кілька місяців відтоді, як ви стали головною диригенткою Національного ансамблю солістів «Київської камерати». Які у вас враження від співпраці з цим оркестром?

Кері-Лінн Вілсон: Я дуже рада стати головною диригенткою «Київської камерати». Для мене велика честь очолити ансамбль, яким я так довго захоплювалася через його відданість українській музиці та його віртуозний підхід до виконання. І, звичайно, засновник цього колективу – маестро Валерій Матюхін – був великим лідером у сучасній українській академічній музиці, відданим громадянином України.

Через наш чудовий перший спільний концерт, який відбувся у Нью-Йорку, у Карнегі-холі, на дуже високому рівні (а до концерту підготувалися всього за кілька репетицій), ми відчули, що у нас є спільна карма, взаємна повага й симпатія. І ми захотіли продовжити ці відносини. Отже, з «Камератою» ми були просто змушені одружитися (усміхається).

Саме тоді, навесні, мене запросили взяти участь у конкурсі на головного диригента оркестру. Я у захваті від свого рішення з двох причин: по-перше, це можливість продовжувати виконувати свою місію, замовляти українські твори сьогодні.  Це дуже важливо в умовах протистояння ворогу. І, по-друге, тому що я люблю цих музикантів. Я їх поважаю й захоплююся ними. Всі вони, які вирішили залишитися у своїй країні, яка перебуває у стані війни, — мої герої. Тому для мене робота з українцями — це ще можливість висловитися, як сильно я їх люблю, як хочу бути солідарною з ними, підтримувати їх. Це ще один надзвичайно сильний елемент мого перебування на посаді головної диригентки цього унікального колективу. І я прагну, щоб вони відчували, що я даю їм і музичне натхнення, і надію на вихід за межі України. Наступного року маємо намір поїхати з «Камератою» в турне Америкою, а в майбутньому — Європою. Переконана, що в нас попереду велике майбутнє. Я дуже пишаюся тим, що сьогодні я — одна з тих, хто стоїть на чолі цього оркестру.

За кілька днів у столичній філармонії відбудеться концерт пам’яті жертв голодоморів. Коли ви вперше почули про трагедію Голодомору українського народу? Чи простежуєте зв'язок між тим, що відбувалося 90 років тому, з тим, що відбувається сьогодні?

Кері-Лінн Вілсон: Я вперше почула про Голодомор, коли жила в Канаді, була студенткою. Саме тоді свідомо захопилася історією України, намагалася зрозуміти її в контексті радянського режиму, і, звичайно, мене дуже цікавили її культура та традиції. Тож я почала вивчати все, що стосується української культурної спадщини.

Я вважаю, що те, що відбувається сьогодні, нічим не відрізняється від того, що відбувалося в період Голодомору у 20-30-х роках минулого століття. Це кричущий акт геноциду. Єдина відмінність сьогодні, звичайно, полягає в тому, що ми можемо бачити все, що коїться, на власні очі. Я подорожую Україною і бачила сліди звірств. Звичайно, і світ також може це побачити завдяки телебаченню та соціальним мережам. Тут немає ніяких секретів. І сьогодні ми знову є свідками жахливого геноциду цілої нації.

Канада, в якій ви народилися, однією з перших країн визнала Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу. У США на законодавчому рівні ці процеси тривають і досі. Не всі штати визнали Голодомор геноцидом. Як, на вашу думку, інструменти культури можуть сприяти цьому процесу?

Кері-Лінн Вілсон: Я вважаю шокуючим той факт, що не всі штати Америки визнали Голодомор злочином геноциду. Настав час зробити так, щоб це було визнано, оскільки ми чітко бачимо, що історія повторюється. Дії Путіна — це продовження дій Сталіна, це лише зростання невпинного бажання Росії стерти Україну з лиця землі. Тож ми маємо всі знання та докази того, що Голодомор сторічної давнини був реальним. І ми, зокрема митці, маємо наполягати на тому, щоб не лише Сполучені Штати Америки визнали цей злочин, а й усі країни, які ще не зробили цього. І наша потужна американо-українська концертна програма, яку презентуємо на День пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років, — один із внесків у цю справу.

На концерті 23 листопада у Києві прозвучать «Панахида за померлими з голоду» українського композитора Євгена Станковича, музика американських композиторів — «Adagio» для струнного оркестру Самюела Барбера, Сюїта для скрипки з оркестром «Червона скрипка» Джона Корільяно та  «Список Шиндлера» для скрипки з оркестром Джона Вільямса. На чому особливо ви хочете акцентувати такою добіркою творів?

Кері-Лінн Вілсон: Я з нетерпінням чекаю на цей концерт, присвячений пам’яті. Звичайно, це дуже складний і трагічний час для нас, коли ми вшановуємо пам'ять усіх невинних жертв Голодомору, тому що, як на цьому наголосила у попередній відповіді, ця трагедія має продовження й сьогодні. Тому музика, яку я вибрала, дуже потужна, глибока й зворушлива. І якщо вона змусить нас плакати, то буде добре. Саме музика є засобом вираження того, що ми тримаємо глибоко всередині. Символічним є те, що у програмі цього концерту хочу об'єднати музику композиторів з США та України. Сполучені Штати на 100% підтримують Україну, і, сподіваюся, так буде завжди, щоб не сталося в майбутньому. Отже, використовуємо й музику як символ солідарності та підтримки України. Наприклад, Adagio для струнного оркестру Самюела Барбера передає відтінки скорботи, смутку, але в зцілюючий спосіб. Мені особисто дуже близький цей твір, і я обожнюю ним диригувати. Звичайно, «Панахида» Станковича є дуже потужним реквіємом. Він змушує кричати, передає наш страх, наш гнів. І я дуже радію співпраці з моєю улюбленою музиканткою Богданою Півненко, яка зіграє дуже гарний твір Джона Корільяно, а саме — Сюїту для скрипки з оркестром «Червона скрипка». З Джоном Корільяно ми познайомилися, почали співробітництво ще в мої студентські роки. Я часто диригувала творами цього композитора протягом усієї своєї кар'єри. Між іншим, фільм «Червона скрипка» (The Red Violin) був знятий, коли мій чоловік наприкінці 90-х був президентом Sony Classical Records і доручив Джону Корільяно написати саундтрек до «Червоної скрипки». І саме за музику до цієї стрічки Корільяно отримав «Оскар». Творчість Джона дуже близька, дорога мені й моєму чоловікові. І, нарешті, що може бути кращим для виконання на біс, ніж тема Джона Вільямса зі «Списку Шиндлера»? Ця музика ідеально пасує завершенню програми, тому що вона дає розраду й сповнює надією. Вірю, слухачі зрештою відчують піднесення, і ми всі разом зможемо отримати справжній катарсисний досвід.

Що треба робити на рівні культурної дипломатії, щоб у нинішніх складних умовах голос України звучав потужніше?

Кері-Лінн Вілсон: Я особисто роблю все, що в моїх силах, щоб боротися за Україну на культурному фронті. Культурна дипломатія несе багато сенсів. Культура може бути набагато потужнішою зброєю, ніж реальна зброя вбивства. Отже, воюючи на культурному фронті разом з моїми колегами-музикантами з «Київської Камерати» та Ukrainian Freedom Orchestra, ми поширюємо силу та красу української музики, просуваємо її неймовірно талановитих і відважних музикантів, транслюємо світові інформацію про багату українську культуру. І я продовжуватиму це робити, доки ми не переможемо. І ми продовжимо це робити, звичайно, й після перемоги, доки не відновимо всі заклади культури в Україні, щоб вони знову процвітали. Це моя місія нині. І це завжди буде моєю місією.

Слава Україні! Героям Слава!