Російські посольства, як ніколи раніше, працюють як рупори кремлівської пропаганди, а інколи й ненависті.
На відміну від RT (Russia Today) і агентства новин «Спутнік», на які ЄС наклав заборону одразу після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, з дипломатичними представництвами виявилося складніше, що дозволило Кремлю поширювати через них свої сигнали за кордоном.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Наприклад, 29 липня посольство РФ у Великій Британії написало в Твіттері, що «бойовики «Азова» заслуговують на страту, але не через розстріл, а через повішення, тому що вони не солдати. Вони заслуговують на принизливу смерть. Подружжя з Маріуполя розказує, як вони обстрілювали їх з Азовсталі. #StopNaziUkraine».
Хоча Твіттер назвав цей допис недоречним, він викликав хвилю коментарів – від тих, хто вірить у російський наратив про «нацистську Україну», до тих, хто запитав: «#StopNaziUkraine – це ж про росіян в Україні?».
Багато російських посольств і міністерство закордонних справ зв’язуються зі своєю аудиторією через Твіттер, Фейсбук та інші платформи. На них в основному публікуються заяви міністра Серґея Лаврова та його неповторної речниці Марії Захарової, відомої своїми оригінальними висловлюваннями.
Один із останніх твітів посольства у Великій Британії присвячений фестивалю «Глобальні цінності» в Севастополі, який у 2021 році відвідала нова міністр закордонних справ Бельгії Хаджа Лабіб, а потім поширювала російські наративи у своїй країні.
Неприємності в Стокгольмі
Посольство РФ у Швеції, очолюване Віктором Татарінцевим, – ще один приклад роботи пропагандистської машини Кремля за кордоном.
Його ім’я, доти мало кому відоме, з’явилося на перших шпальтах після не зовсім дипломатичного інтерв’ю, яке він дав шведській газеті «Aftonbladet».
Там були і погрози, і зверхність, і вказівки Швеції, що їй можна, а що не можна робити в зовнішній політиці, а на довершення – (дослівно) «Нам нас*ати на санкції».
За іронією долі, попри попередження Татарінцева і відмову говорити про НАТО, бо, мовляв, «Швеція не виказує бажання вступати до нього», за кілька місяців по тому Стокгольм вчинив точно навпаки.
Російське посольство продовжило поширювати свої пропагандистські наративи 25 липня через пост у Фейсбук стосовно смерті колишнього шведського найманця Едварда Селандера Патріньяні. Автори писали про покійного в дусі «катюзі по заслузі» – мовляв, він був «злочинцем за міжнародними законами».
З одного боку, російському посольству вдалося привернути до себе увагу, і міністр закордонних справ Швеції викликав його на приватну бесіду, з іншого – Стокгольм нагадав йому, що засуджує вторгнення Росії в Україну і розкритикував той допис.
«Ти мене поважаєш?»
Посол РФ у США Анатолій Антонов, якому «Politico» дав прізвисько «Самотній Анатолій», – наразі найменш популярна фігура у Вашингтоні через війну Росії в Україні. Тим не менш, його помітили в Café Milano в Джорджтауні, де він розмовляв із колишнім послом США в Афганістані Залмаєм Халізадом і президентом і виконавчим директором Центру національних інтересів Дімітрі Саймсом.
Посол поводився трохи стриманіше, ніж Татарінцев та його колеги у Великій Британії, які писали в Твіттері, проте він говорив про «неонацистську владу» в Україні і питав: «Чому вони (американські євреї) терплять те, що коїться в Києві?».
А ще він говорив, що США «просто не поважають» Росію.
Те, що російські посли мають такі зустрічі, показує, що вони досі «на радарах» і навіть мають високопоставлених прихильників, але їхній вплив обмежений, про що свідчить військова допомога США Україні, яка не тільки продовжується, а й збільшується.
Окрім цього, схоже на те, що російські дипломатичні представництва пишуть пости і твіти для самих себе: жодний великий і поважний медіа-ресурс їх не репостить і не поширює.
Росіяни закидають західним медіа «упередженість», проте причина інша: Москва бреше й не червоніє – як, наприклад, коли заявила про знищення 6 пускових установок HIMARS в Україні. Пентагон назвав це повідомлення «завідомо неправдивим».
Або ж Москва вигадує напівправду і вимагає, щоб інша сторона довела зворотне, та щоразу сама заплутується у власній брехні.
Та попри всі неуспіхи, російські дипломатичні служби продовжують працювати рупорами кремлівської пропаганди в Європі й не тільки, і час від часу на телеканалах з’являються такі особи, як речник посольства РФ у Франції Александр Макогонов, щоб просторікувати на тему «геноциду на Донбасі».
Вони не перестануть це робити, бо їм не дозволить Серґей Лавров, якого німецька газета Der Spiegel назвала головним пропагандистом Росії. Нещодавно він повернувся з Африки, куди він їздив по «повагу до Росії».
Оригінал англійською тут.
