Російські удари з повітря стають дедалі потужнішими. Сигнали повітряної тривоги в Києві, який найчастіше стає ціллю для ворога, звучать по кілька разів на добу. Кількість ворожих дронів, переважно "Шахедів", які регулярно збивають українські сили ППО, сягає кількох десятків на день.
Kyiv Post вирушає до тих, хто кожен день і кожну ніч приземляє ворожі дрони та ракети – зенітників 1129-го зенітного ракетного полку – саме він боронить столицю та Київську область від ворожих атак з повітря.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Ми летимо в пікапі запиленими дорогами Київщини. Поряд зі мною на сидінні – ствол кулемета, який мобільна вогнева група з двох бійців-зенітників хутко дістає, щойно ми приїжджаємо на позиції. На монтаж кулемета та пристроїв до нього йде буквально хвилина – і вони чекають ворога.
Українська ППО збила п’ять російських ракет та 40 БПЛА, 20 локаційно втрачені
«Перезаряджання не таке вже й легке, треба силою брати і перезаряджати, і досилати. Ми виїжджаємо, встановлюємо, знаходимо ворога, орієнтуємось по спеціальній програмі і чекаємо, поки він наблизиться на відстань ураження, і далі вже відкриваємо вогонь», – розповідає навідник Родіон.
Родіону трохи більше 20 років, заради служби він покинув навчання в університеті. Він планував після трьох років контракту повернутись до навчання, та війна змінила всі плани.
«У мене якраз закінчувався контракт, і я мав завершувати навчання, але через повномасштабну війну мій виш опинився на окупованій території, тож воювати на захисті країни стало актуальніше», – пояснює Родіон.
На його рахунку вже є збиті "Шахеди". Він каже – завдяки автоматичним програмам наведення та тепловізору по ворожих дронах можна стріляти з великою відстані, але ти не завжди знаєш, чи збив його.
«Коли ти влучаєш у бойову частину, то він вибухає, а буває, що ти можеш пошкодити крила чи двигун, то він не вибухає, він може ще пролетіти певну відстань і впасти. І якщо він падає в полі, то його реально знайти, а коли він падає в посадку, то знайти його важче», – каже Родіон.
"Шахеди" – одна з найбільших проблем для українського тилу, оскільки їх багато, вони дешеві у виготовленні, і кожен несе по 40 кілограмів вибухівки. Мобільні вогневі групи – основний метод боротьби з дронами. Таких екіпажів кілька сотень у Київській області. Тактика дуже проста – вони висуваються в своїй зоні відповідальності і перерізають шлях "Шахеду". А далі вже йде збиття – використовують великокаліберний кулемет із купою систем виявлення. Такі уражають об’єкти на відстані до кількох кілометрів.
«Дивлячись, на якій відстані цілити. Завдяки обладнанню ми працюємо як вдень, так і вночі, для нас це однаково, але все залежить від того, на якій відстані летить ціль. Погодні умови своє дають. Наприклад, хмарна погода, як сьогодні, коли він летить за хмарами, це перешкоджає вчасному виявленню цілі, але ми пристосовуємось», – каже Олександр, командир групи.
За його словами, супротивник теж покращує тактику – якщо раніше "Шахеди" летіли всі однаково і по прямій, то тепер вони маневрують, щоб ускладнити процес виявлення та збиття.
«Вони модернізують, наприклад, ті ж "Шахеди". Вони щось додають, десь міняють тактику, висоту і траєкторію, кожна ціль летить по-різному. Кожна готовність – це імпровізація, ворог може підлітати з якогось іншого боку», – каже Олександр.
Та працюють по БПЛА не лише кулеметами. Це – не просто "Хамві", а справжня установка з ракетами Stinger. Хлопці за кермом за секунди по прибуттю на позицію розгортаються і готуються зустрічати ворожі "Шахеди".
«Був ранок, шоста година, ми всю ніч за "Шахедами", вдень вони краще виявляються. Я його виявив, старший мене скоординував, я пропустив його над собою і навздогін зробив захват і пуск. Ми його підбили по теплу, ракета наводиться на тепло, він почав падати на землю і підірвався вже на землі», – розповідає оператор машини Олександр.
Його командир Павло каже, що ракетою збивати значно зручніше, ніж із кулемета. Хоча і вироблялися ці ракети типу Stinger для ураження авіації.
«Ракети «Стінгер» орієнтовані на велику кількість тепла. Але, як показала практика, вони досить чутливі навіть до «електричок» – ми збивали ЗАЛи, тож із цим теж не було проблем. Система настільки чутлива, що бачить тепловий слід за пташкою. Птах коли летить, все видно», – каже Павло.
Він – до війни цивільний, енергетик, який воював на Донбасі ще майже 10 років тому, а тепер полює на ворожі дрони так, як звик полювати на качок у юності.
«Я мисливець з народження, мене батько навчив цьому ремеслу мисливця, і це моє хобі. Так склалося, що зараз полюю на інші цілі. В армії мені взагалі не подобається, але це мій обов’язок. Я чоловік, я батько, я син, і хто як не я захистить моїх рідних, і в першу чергу від повітряного нападу?!», – каже Павло.
Хлопці добре справляються з дронами, але для ураження ракет, особливо балістичних такі засоби вже не є ефективними. Значно важливішими для протидії руйнівним ракетним ударам ворога є посилення саме важкої, ракетної частини українського ППО, а хлопці з кулеметами та "Стінгерами" – впораються з дронами без зайвої допомоги завдяки напрацьованому досвіду.
«Відчуваєш себе всім і потроху. … І захисником, і мисливцем… За хвилину-півтори стрільби йдуть дуже складні математичні процеси, але це вже зараз все йде інтуїтивно», – каже Олександр.
У зенітників уже є плани на післявоєнний час
«Та жити, просто жити. Як жив до цього. Ростити дітей, садок в мене посаджений. В садку в мене багато чого! В основному зимові яблука і багато винограду, виноград технічний – страшно люблю вино!», – каже Павло.
