Варвара з Роду Терещенків

9 серпня виповнюється 170 років з дня народження видатної українки Варвари Ханенко, відомої благодійниці, колекціонерки, музейниці, яка все своє життя віддала на розвиток мистецтва в Україні. Маючи великі статки, вона могла б жити в любій точці світу, але залишилася творити на благо та духовний розвиток рідної землі.

Варвара Ханенко була старшою донькою у сім’ї найзаможнішого українського підприємця й видатного філантропа Ніколи Терещенка, якій свої величезні прибутки направляв на збагачення та розбудову України. Важко уявити, як би виглядав Київ без його щедрої руки, доброго серця та блискавичного розуму. Його донька в повній мірі ввібрала цей дух турботи, обов’язок ділитися, допомагати та підтримувати. Найбільше її таланти розкрилися після одруження з Богданом Ханенко, нащадком давнього козацького роду, який підкорив її розумом та жагучим інтересом до мистецтва. Вони палко кохали одне одного і мали неабиякий інтерес до колекціонування, збираючи предмети мистецтва по всьому світу. Згодом їх будинок перетворився на музей, який ні чим не поступався Ермітажу. Понад 1200 живописних робіт, серед яких Рубенс, Веласкнс, Белліні, більше ніж 8 000 гравюр, унікальні ікони, скульптури, 300 виробів зі срібла і золота, 700 творів Сходу і понад 3000 томів мистецької літератури, всього 25 000 унікальних предметів неймовірної цінності, які родина не ховала, а навпаки мріяла щоб цю красу бачили всі і вони максимально вкладалися в збагачення української культури.

Ханенківські маєтки на Київщині та Поділлі в той час були осередками освіти, культурного та господарського розвитку, в селах було відкрито ремісничі та художні майстерні, дитячі школи та училища для молоді, розвивався театр та навіть була створена одна з перших в Україні сільських електростанцій. Велику увагу Варвара спрямовувала на розвиток народних промислів, спонсорувала майстерні, особисто возила вироби українських виробників за кордон, демонструючи красу українського мистецтва, де вони неодноразово отримували золоті медалі. На цьому нажаль золоті сторінки життя родини Ханенків закінчуються.

Музей Варвари та Богдана Ханенко – 1900 роки

Перша світова війна внесла свої корективи. Побоюючись окупації міста німцями, Ханенко перевозить частину зібрання до Москви, де вона була частково розграбована. Потім раптово у віці 68 років помирає Богдан Іванович. Згідно його заповіту вся колекція мала бути передана місту, за умов, що музей буде носити його ім’я, а Варвара буде його упорядницею. Але не так склалося. Щоби виконати волю чоловіка, Варвара залишається в революційному Києві, хочя всі рідні виїжджають. Німці, які базувалися в Києві пропонують вивезти все в Німеччину і відкрити музей там, але Варвара категорично відмовилася – зібрання мало належати Києву. У грудні 1918 року вона пише дарчу Українські Академії наук на всі скарби. Але тут приходять більшовики і відразу кладуть око на унікальні витвори мистецтва. Музей націоналізують. Коллекцію беруть під контроль і охорону. Радянська влада краде з музею багато цінностей, які і досі перебувають в російських музеях. За вказівкою Сталіна через Держторг майно розпродають за кордон майже за безцінь, а на гроші купують військове обладнання. Варварі ж виділяють маленьке горіще на третьому поверсі, забороняючи приходити до музею, щоб не лякати відвідувачів… Попри скруту та принизливе ставлення вона не залишила колекцію.

Померла вона у квітні 1922 роки. Поховала її служниця поряд з чоловіком на території Видубицького монастиря. Довгий час над могилою стояв простий дерев’яний хрест з надписами ” Ханенкам від Дусі “. Його поставила саме та служниця, з яка провела з Варварою Ніколівною останні найважчі роки. Тяжко уявити, що переживала наприкінці свого життя, ця неймовірна жінка, яка так багато з душею робила для України. Але на щастя історія родини Ханенків не закінчилася, пам’ять про справу їх життя відновленно, музей має назву, про яку вони мріяли і служить на благо розвитку культури України !

Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків є справжньою перлиною серед історичних будівель столиці та улюбленим місцем відвідування для туристів. Ім’я Варвари та Богдана назавжди закарбовані на сторінках культурного розвитку України. Вони залишили великий спадок не тільки нащадкам, а і для всієї світової культури, адже саме вони зберегли багато цінних витворів мистецтва, які прикрашають коллекції у багатьох музеях світу !