Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко, під чиїм керівництвом підсанкційна Білорусь взяла участь у повномасштабному вторгненні Росії в Україну у 2022 році, надавши свою територію для наступу на Київ, і який виправдовував російську атаку як нібито превентивний удар проти «київського режиму», заявив про необхідність мирних перемовин між Україною та Росією.
«Ця бійка не потрібна ні українському народу, ні росіянам, ні білорусам», – заявив білоруський диктатор, і ця заява неабияк здивувала всіх навколо. По-перше, тому, що за кілька днів до цього Росія нам тлі серії поразок у Курській області відкинула будь-які можливості перемовин з Україною. По-друге, тому, що буквально за кілька днів до цього сам Лукашенко звинувачував Україну нібито в атаці дронів на Білорусь, оголосив про висування білоруських військ у прикордонні з Україною райони та обіцяв, що те, що сталося, не залишиться без відплати.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Втім, «відплати» не сталося – як і активних дій з боку Білорусі, що намагається тримати «нейтралітет» після поразки Росії під Києвом навесні 2022 року.
Паралельно з цим, білоруські опозиційні медіа опублікували дані про те, що Росія запросила у Білорусі військову техніку, і режим Лукашенка почав передачу техніки до РФ вже не зі складів, а з діючих підрозділів армії.
Що це означає, і що стоїть за останніми маневрами Білорусі?
Дрони-невидимки і нерухома армія
10 серпня 2024 року Лукашенко заявив про те, що нібито напередодні, 9 серпня ввечері, країну атакували 10 українських дронів. Ба більше, нібито вони летіли в бік місця, де перебував сам Лукашенко. Білоруські державні ЗМІ навіть опублікували залишки одного з дронів, але чи його було збито – невідомо.
Наступного дня Міноборони Білорусі заявило про висування військ до українського кордону, а офіційний Мінськ звинуватив Україну в агресії.
«Неймовірна історія. Складається враження, що в очах Заходу є спроба урівняти жертву і агресора – Україну та Росію. Через атаку в Курській області цього не зробиш, бо після всіх російських воєнних злочинів і ударів по всій території України, повномасштабного вторгнення, образ жертви з неї не зліпиш. А от через Білорусь – можна спробувати», – вважає білоруська опозиційна журналістка Тетяна Мартинова.
В той же час джерела Kyiv Post в українських прикордонних силах кажуть, що в ДПСУ не зафіксували ніякої активності з протилежного боку кордону. Те ж кажуть і наші білоруські співрозмовники.
«Ми постійно моніторимо ситуацію. За даними наших джерел, війська в бік України так і не висунулися. Якщо була атака дронів і обіцянка висунути туди війська, вони мали б рушити. Але нічого такого не сталося. Біля українського кордону постійно знаходяться два батальйони мобільних сил Республіки Білорусь, вони регулярно проходять ротацію, але не більше. Також ніде в телеграм-каналах міст і регіонів Білорусі ніхто не відзначав польоти дронів або роботу ППО. За всіма ознаками, історія з дронами – це фейк-провокація Лукашенка, яка не спрацювала», – каже нам Аляксандр Азаров, керівник організації колишніх білоруських силовиків, які звільнилися з лав силових структур і залишили країну після 2020 року.
За його словами, їхні джерела постійно спостерігають за всіма рухами білоруських військових. Спроба розіграти історію з дронами, на його думку, пов’язана з Курською операцією ЗСУ.
«Білорусь – член Організації колективної безпеки (ОДКБ, аналога НАТО, створеного Росією з кількох пост-радянських республік, – ред), і, відповідно до нової доктрини ОДКБ, в разі нападу на одного члена інші мають допомагати. По мірі можливостей, звісно. Цілком реально, що Лукашенко, імітуючи загрозу з боку України, «відбивається» від необхідності надсилати свої війська на допомогу росіянам у Курську область, особливо враховуючи ставлення в білоруській армії до російсько-української війни», – каже Азаров.
Втім, Лукашенко знайшов інший спосіб допомогти Росії – за даними білоруських ЗМІ, в Росію була відправлена партія білоруської бронетехніки.
Роззброєння чи переозброєння?
Питання передачі техніки з Білорусі до РФ стоїть давно. Те, що російські солдати проходять навчання в Білорусі, а також те, що велика кількість білоруських заводів працюють на російське військове замовлення – давно не є секретом. Для них це є можливість покращити своє становище внаслідок західних санкцій.
«Білоруські заводи – це наразі, за різними даними, майже 15% російського військово-промислового комплексу. Це дуже багато. Практично всі заводи, дотичні до оборонки, навіть металургійний комбінат, працюють на російські потреби. І цей процес не переривається», – зауважила Мартинова.
В той же час, за словами Азарова, передача техніки від білоруської армії до російської відбувається поступово, невеликими партіями:
«Ми фіксуємо рухи ешелонів, але це не масові поставки. Лукашенко віддавав танки, коли вони стали потрібні Росії після масових втрат Т-72. Але Лукашенко нічого не дає безкоштовно. Ми бачимо, що Росія передала Білорусі ряд систем ППО, і навіть комплекси балістичних ракетних систем «Іскандер». Правда, ми не бачимо передачі по документах «Іскандерів» білоруській армії, тож ми не можемо сказати, що вони були передані. Можливо, вони до сих пір лишаються під російським контролем, хоч і перебувають на білоруській території».
Скільки ж техніки має Білорусь для передачі Росії? За даними аналітичного порталу Military Balance, Білорусь сумарно має до 500 танків Т-72 найстарішої модифікації та до 1000 бронемашин, здебільшого застарілих – БМП-2 та подібних, а також до 500 одиниць артилерійських установок та РСЗВ. Частина з них на консервації.
«Боєздатна частина білоруської армії, яка загалом нараховує близько 50 000 осіб – це 13 000 осіб сухопутних сил, 4 механізовані бригади, 2 бригади високомобільниих військ, 2 артилерійські. Якщо йде передача вже з діючих підрозділів, це означає, що це, по-перше, знижує їхню боєздатність. Адже якщо в механізованому батальйоні має бути до 100 броньованих машин, а їх стане 50 – він втрачає свою боєздатність», – каже аналітик інформаційно-консалтингової компанії Defence Express Олег Катков.
Звідси витікають два висновки, обидва – доволі позивні, на його думку, для України.
«По-перше, зниження боєздатності білоруської армії – це плюс для України, яка може зменшити угруповання на кордоні з Білоруссю і залучити більше частин на Сході, наприклад. Також таке залучення білоруської техніки вказує на проблеми з ресурсами та поставками техніки в самій Росії», – пояснює Катков.
Крім того, як зауважив Азаров, наразі така форма допомоги – єдине, чого Росія може вимагати від Білорусі. Незважаючи на те, що обидві країни є членами так званої «Союзної Держави», Росія поки немає влади над білоруською армією, щоб скерувати її проти України чи залучити в боях на боці РФ.
«До сих пір спільний штаб збройних сил РФ та РБ не створений. Як і немає поки що спільного угруповання військ зі спільним командуванням. Незважаючи на присутність російських військ у Білорусі, поки що російські генерали не можуть віддавати накази білоруській армії. А сам Лукашенко відправляти армію в Курську область боїться, бо бачить, яка катастрофа там для армії РФ відбувається. Він буде робити все, щоб уникнути подальшої участі у війні», – впевнений Азаров.
