Естонія передала Україні чергову партію ПЗРК Mistral

Робота над розробкою Mistral розпочалась у Франції у 1980 році. З 1986 по 1988 система проходила ряд випробувань у французькій армії та у тому ж 1988 році була прийнята на озброєння. Mistral був розроблений французькою оборонною компанією MDBA. У 2000 році компанія модернізувала ПЗРК, і він тримав назву Mistal 2. У 2018 році MDBA розпочала тестування найсучаснішої модифікації Mistral 3. Загалом було виготовлено більше 16000 таких комплексів, які стоять на озброєнні сухопутних військ та флотів 25 держав, зокрема Бельгії, Чилі, Кіпру, Естонії, Фінляндії, Франції, Болгарії, Індонезії, Нової Зеландії, Оману, Сінгапуру, ОАЕ та інших країн. Головною ідеєю під час розробки була максимальна уніфікація комплексу з усіма типами озброєнь та мінімальне технічне обслуговування ракет та пускових установок. Завдяки цьому, Mistral вийшов максимально універсальним: його можна встановити на колісне мобільне шасі, гелікоптер або стаціонарну наземну позицію. Ці комплекси також активно використовуються на військових фрегатах, зокрема на філіпінських військових кораблях типу Jose Rizal, де вони входять у штатний набір озброєння.

Перші поставки Mistral в Україну відбулись через два місяці після початку повномасштабного вторгнення РФ. Вже у квітні 2022 року Норвегія передала Україні 100 ПЗРК Mistral.

Mistral є комплексом малого радіусу дії, здатним знищувати цілі на відстані до 8 кілометрів та на висоті до 6 кілометрів у версії Mistral 3. Попередня модифікація, Mistral 2, має трохи нижчі показники: 6 кілометрів по дальності та 3 кілометри по висоті. Комплекс є надзвичайно ефективним для прикриття військ у певному секторі. Швидкість ракети становить 900-950 метрів на секунду (близько 2,7 Маха), що робить її ефективною не тільки проти гелікоптерів та БПЛА, але й проти штурмової авіації та крилатих ракет. Ураження повітряних цілей може здійснюватися як на зустрічних, так і на наздоганяючих курсах. Розробник повідомляє, що з використанням Mistral 3 вірогідність знищення повітряної цілі становить 90%. З моменту визначення цілі до пуску Mistral потребує в середньому близько 5 секунд, якщо ж дані про ціль були передані раніше — захоплення цілі на пуск займає близько 3 секунд. Перезаряджання однієї пускової установки займає близько 30 секунд.

З початком передачі Mistral в Україні були сформовані спеціальні мобільні групи, суть роботи яких полягала у захисті українських міст та військ саме від крилатих ракет. В Україні Mistral переважно встановлюється на легкі пікапи, які можуть швидко змінювати дислокацію та знищувати ракети на маршевій ділянці їхнього польоту, задовго до того як вони наблизяться до цілі. Французький ПЗРК також може розміщуватись стаціонарно на певній позиції, де він встановлюється на спеціальну триногу.

Бойова частина ракети Mistral важить 3 кілограми та має 1800 сферичних вольфрамових вражаючих елементів. При підриві бойової частини уламки прошивають ціль наскрізь навіть у випадку, коли ракета не влучає безпосередньо по цілі. Теплова головка самонаведення ракети здатна фіксувати ціль, навіть якщо та рухається у зустрічному напрямку, максимальне відхилення ракети від цілі становить до 1 метра. Тестові пуски при випробуванні цих ракет показали, що навіть за умови максимального відхилення ціль все одно буде знищена. Ракета обладнана контактним та лазерним підривачем, що забезпечує вибух при безпосередньому влучанні або на оптимальній відстані від цілі, майже завжди знищуючи її. Електроніка системи наведення також здатна самостійно відрізнити тип теплового випромінювання, що дозволяє відокремити необхідний сигнал від хибного.

Такі характеристики є дуже корисними, коли бойові дії йдуть сонячного дня, або ціль, у яку необхідно влучити, відстрілює теплові пастки, на які радянські комплекси ПЗРК відреагують з більшою ймовірністю. До прикладу, радянський ПЗРК «Игла-1» має проблеми із наведенням, якщо ціль розміщується менш ніж у 20 градусах по азимуту від сонця. У такому випадку «Игла» або взагалі не отримує дозволу на пуск, або ракета сприймає теплове випромінювання сонця за випромінювання цілі й рушає хибною траєкторією. Покращений Mistral 3 здатен вражати цілі навіть із низькою тепловою помітністю. Ракета комплексу має гарні показники маневреності та здатна витримувати перевантаження у 8G. Важливо, що Mistral обладнаний системою «свій-чужий», і це запобігає вогню по дружній авіації. Для роботи у нічний час система може комплектуватись тепловізором типу MATIS.

Розробники Mistral намагались максимально знизити вагу системи, тож у ракетних двигунах використовуються композитні матеріали. Протиповітряна ракета має два двигуни – стартовий та маршевий. Стартовий двигун вистрілює ракету із пускової установки зі швидкістю 40 м/с, одночасно він обертає ракету зі швидкістю близько 10 об/с, що необхідно для стабілізації ракети у повітрі. Після того як зенітна ракета відлетіла на безпечну для оператора відстань (близько 15-20 метрів), вмикається основний маршевий двигун, який розганяє ракету до швидкості у 2,7 Махів та веде її до цілі. Завдяки такій швидкості ракета влучає у гелікоптер на відстані 4 кілометрів лише за 6 секунд. Цього часу екіпажу гелікоптера може вистачити хіба що на відстріл теплових пасток (які у випадку із Mistral не гарантують запобігання влучанню), але ніяк не на виконання протиракетного маневру.

Деякі військові частини, на озброєнні яких стоїть Mistral, мають спеціальні командні пункти для сканування місцевості та передачі даних для запусків ракет на пускові установки.

Достеменно невідомо, яку варіацію ПЗРК Mistral передала Україні Естонія . У будь-якому випадку Mistral буде дуже корисним для України завдяки своїй універсальності. Пускові контейнери ракет можуть встановлюватись буквально на будь-яку платформу, що дозволяє діяти як в умовах активних бойових дій, так і у глибокому тилу, прикриваючи українскі міста від ракетних обстрілів.