У першому турі парламентських виборів у Франції перемогу здобула крайня права партія «Національне об'єднання» (Rassemblement National або скорочено RN) та її союзники, які загалом отримали 33 % голосів виборців. Напередодні другого туру голосування в неділю лівий альянс Nouveau Front Populaire (NFP), який посів друге місце, і табір Макрона на третьому місці вже зняли своїх кандидатів, щоб збільшити шанси один одного проти RN.

Демократія під загрозою

У французькому суспільстві гуртується рух опору крену країни вправо, хоча результати виборів поки що невизначені, пише La Repubblica:

Advertisement

«Загроза демократії перемістилася з Європи безпосередньо до Франції. Перемога ультраправої партії Марін Ле Пен у першому турі парламентських виборів змусила лівих і центристів Макрона закликати «республіканський фронт» до опору. ... Мета полягає в тому, щоб не дати «сувереністам», які виступають проти ЄС і прихильно ставляться до Путіна, здобути абсолютну більшість у другому турі. Важко сказати, чи спрацює цей план. Є деякі ознаки того, що як блок лівоцентристський альянс Макрона може отримати загалом 50 % голосів. Але механізм дострокових виборів заважає впевнено розраховувати на такий результат». 

Advertisement

Політична та моральна дилема

Le Figaro нарікає, що після першого туру Франція опиниласу у безвиході:

«В ході виборів у два тури кінцеві підсумки у вечір першого туру ніхто ще не може передбачити. Багато що ще може змінитися, і період між двома турами має вирішальне значення. Тим не менш, схоже, що деякі підсумки вже можна підбити: політична поляризація, про яку свідчить стрімка ескалація протистояння між RN і LFI [La France Іnsoumise («Нескореною Францією», партією з лівого крила NFP], а також взаємне протистояння цих трьох партій, створює радикально новий політичний ландшафт. Це ставить державних службовців, а також виборців перед непростим політичним і моральним вибором. ... Це трагедія у прямому розумінні цього слова, в якій доля пропонує лише погані варіанти».

Advertisement

Об’єднайте зусилля, аби перемогти ультраправих

El País закликає до широкої коаліції проти RN:

«Перемога RN поставить питання про відповідальність за це партій так званої «республіканської дуги». Або вони об’єднають зусилля, або ризикують відкрити шлях для формування ультраправого уряду. ... На щастя, вони, здається, прагнуть подолати існуючі розбіжності. Президент Емманюель Макрон закликав до «широкого, чітко демократичного та республіканського союзу». ... Соціалістична партія пообіцяла забезпечити голоси проти Ле Пен. ... Меланшон та інші партії коаліції зробили подібні ж заяви. ... Високі ставки вимагають, щоб центристи та помірковані консерватори відклали свої суперечки та підтримали тих, хто може перемогти крайніх правих, незалежно від того, з якої вони партії».

Advertisement

Найбільша поразка Макрона

The Spectator вважає, що політична кар'єра Макрона закінчена:

«І не лише тому, що він програв свою безрозсудну ставку на розпуск парламенту, а разом з нею й усю політичну кар’єру. Він прийшов на посаду президента в 2017 році політично одиноким і одиноким іде з посади. Партія, яку він поспіхом зібрав докупи, розвалилась. Зарозумілість і зневага до своїх співгромадян від низу до верху нарешті отримали гідну відповідь. Заявляючи ще в 2017 році, що позбавить французів причин голосувати за «крайніх правих», він у підсумку лише зміцнив їх, а на додачу ще й радикальних лівих».

Паралелі з британською кризою

Le Monde бачить у перебігу цих виборів паралелі з Великою Британією та голосуванням за Brexit:

Advertisement

«Ворожість до мігрантів, породжена, як вважалося, членством Британії в Євросоюзі, була одним із найпотужніших факторів голосування за вихід країни з ЄС, так само як і відчуття зневіри, пов’язане з демонтажем державних структур та все більш несприятливими для британців умовами праці. ... Схоже, що останні вісім років у Великій Британії передвіщали, хоча й у набагато м’якішій формі, те, що чекає на французів після 7 липня: країна у стані розколу й на межі соціального вибуху, із заплямованою репутацією у світі, яка токсично протистоїть ЄС, використовуючи мігрантів як зброю, й порушує міжнародні зобов'язання, що ще більше посилює суспільне протистояння».

Advertisement