Оголошення президента Володимира Путіна про часткову мобілізацію в РФ і ядерні погрози, висловленні ним, викликали зростаюче занепокоєння щодо подальшої ескалації та збільшення страждань від війни в Україні. Путін дуже добре знає, що ядерну війну ніколи не варто розпочинати, адже її неможливо виграти, заявив у середу генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. Політичні та воєнні експерти бачать наразі Росію ослабленою.

Сьогодні європейська преса обговорює триваюче вторгнення Росії в Україну. Ось деякі думки з добірки європейських видань, представлені eurotopics.

Advertisement

Визнання невдачі

Часткова мобілізація в Росії може лише відтермінувати її поразку, а не допомогти уникнути її, йдеться у статті державного Центру стратегічних комунікацій Укрінформу:

«Війна, яку Росія розв’язала проти України, вже давно не контролюється Кремлем. Для держави-агресора поразка виглядає неминучою. Оголошуючи мобілізацію, Кремль явно хоче врятуватись від розгрому на фронт, виграючи час і використовуючи цей час для шантажу та залякування України та світу ядерною зброєю. У воєнних злочинців Путіна і Шойгу нічого не залишається, як піднімати ставки. Вони борються перш за все за власне виживання».

Advertisement

Гарматне м’ясо для війни, яка вже програна

Леонід Волков, близький соратник опозиціонера Олексія Навального, стверджує у Facebook, що крок Путіна щодо призову резервістів є безглуздим:

«З військової точки зору мобілізація відбувається безнадійно пізно і нічого не змінює в цій війні, яка вже програна. Мобілізація – це матеріально-технічна операція гігантських масштабів. … За сім місяців з початку війни російське військове керівництво неодноразово демонструвало, що воно не здатне керувати і матеріально-технічними операціями значно меншого масштабу. Навіть якщо припустити, що їм вдасться знайти резервістів, навчити їх, озброїти, нагодувати та відправити на фронт, мине принаймні кілька місяців, перш ніж вони будуть готові розпочати бойові дії. Але користі від них в будь-якому випадку буде мало. Путін справді просто посилає «гарматне м’ясо» на фронт».

Advertisement

Бракує не тільки бойового духу

Путін живе у світі ілюзій, вважає Népszava:

«У довгостроковій перспективі – і, можливо, навіть у середньостроковій – Росія не зможе утримувати окуповані території ані референдумами, ані частковою чи загальною мобілізацією. З того моменту, як вона почалася, війна Путіна була серією неймовірних помилок, і Путін не вчиться на своїх помилках. Він продовжує жити у світі ілюзій, створених ним самим. Не обов’язково бути великим стратегом, аби розуміти, що для успішної війни потрібна підтримка тилу, ефективний ланцюжок постачання припасів та військові з високим бойовим духом. І це три речі, яких найбільше не вистачає Путіну».

Advertisement

Більше страждань для України

Руйнування переходить в додатковий час, нарікає Polityka:

«Оголошення про мобілізацію в кінцевому підсумку є звичною історією російської війни: коли Росія не може виграти завдяки технологічній чи економічній перевазі, Росія мобілізує маси людей і компенсує нестачу якості кількістю. Це означає продовження війни і більше втрат для РФ, але й більше страждань для України. Не забуваймо, що хоча ці маси росіян можуть бути погано навченим гарматним м’ясом, вони все одно воюватимуть на українській землі та продовжуватимуть знищення України».

Advertisement

Тиск у неочікуваних місцях

Путін швидко втрачає навіть ту незначну міжнародну підтримку, яку він досі мав, зазначає Avvenire:

«Головну причину російської мобілізації, можливо, слід шукати в іншому місці, дещо глибше. На міжнародній арені Путін донедавна вважав, що він розробив успішну стратегію і може протистояти економічній облозі Заходу завдяки багатьом країнам, які не доєднались до санкцій. Інакше кажучи, до цих заходів Путіна спонукали не дії ворожих країн, а тиск з боку дружніх та неворожих країн. Це стало зрозуміло в Самарканді під час саміту Шанхайської організації співробітництва».

Руки геть від України!

Захід не повинен дозволити себе залякати, наголошує De Volkskrant:

Advertisement

«Той факт, що Путін підкріплює свої злочинні та вбивчі амбіції ядерними загрозами, не повинно зламати волю союзників України. … Саме якщо Захід  піддасться ядерному шантажу Кремля, ситуація ще більше дестабілізується. … Тож Захід не повинен лякатися путінської риторики, а має надіслати Україні важку зброю, включаючи танки та винищувачі, про які Київ просить уже кілька місяців. Оскільки Путін заявляє про наміри подальшого демонтажу України, відповідь може бути лише одна: руки геть від України!»

Назріває нова дилема

Frankfurter Allgemeine Zeitung побоюється нової ескалації:

«Ми не повинні плекати ілюзій щодо результатів «голосування». Вирішальним буде те, як відреагують Київ і його партнери. Поки що Захід, особливо Вашингтон, зробив усе можливе, щоб не дати українцям вдарити по російській території. Це було ключовою вимогою при постачанні зброї. … Зсуваючи кордону у бік України, Путін ставить Захід перед важким вибором: якщо він не змінить своєї позиції, це буде рівнозначно визнанню територіальних надбань Росії. …Якщо ​​ж політика Заходу з приводу цього питання зміниться, це неодмінно призведе до такого рівня ескалації, якого сподівався уникнути не лише німецький уряд».

Більш ймовірне застосування ядерної зброї

La Stampa попереджає:

«Путін не має наміру сідати за стіл і вести переговори якщо не про мир, то принаймні про припинення вогню. Натомість він посилює військову та політичну ескалацію. Анексія тут є вирішальним фактором. По-перше, Путін апелює до націоналістичних і слов’янофільських почуттів як переважної більшості росіян, так і жителів зон бойових дій, на окупованих територіях і в Росії. … По-друге, швидке включення Донбасу до складу «святої» Росії робить допустимими будь-які військові засоби, звичайні чи надзвичайні, для захисту її новонабутих територій. … А в цьому сенсі під надзвичайними засобами завжди малося на увазі застосування ядерної зброї».

Ескалація через відчай

SRF побоюється непередбачуваних наслідків для обох сторін:

«Цей трюк є актом відчаю, тому що у росіян і Путіна закінчуються варіанти. …Для Росії оголошення цих референдумів – колосальне, майже фатальне рішення. Якби Путін дійсно зайшов так далеко, що оголосив би ці області територією Росії, це ніколи не було б визнано на міжнародному рівні. Такий крок потягне Росію на дно на довгі роки, серйозно зашкодить економічним відносинам із Заходом і критично послабить країну у військовому плані».

Привід розпочати загальну мобілізацію

Jutarnji list припускає:

«Чому анексія територій має бути проведена якнайшвидше? По-перше, ситуація на тих територіях не така, як очікувалося, а по-друге, і що, можливо, важливіше, бойові дії в цих районах згодом можна було б охарактеризувати як «прямий напад України на територію Росії». Можливо, це передумова для оголошення Путіним загальної мобілізації через «загрозу російським територіям і населенню». Варто мати на увазі, що ще до війни Росія надала громадянство багатьом мешканцям окупованих територій, і зараз там ще з більшим поспіхом роздають російські паспорти».

Все це фейк

Референдуми не мають правового підґрунтя, пояснює  «Новой газете. Европа» юрист Олена Лук’янова:

«Чи можна провести референдум через три дні після його оголошення, а потім розтягнути голосування на три дні? І який статус матимуть українські війська під час проведення референдуму на підконтрольних їм територіях – «іноземних спостерігачів»? … Ключовий принцип – референдуми ніколи і ніде не проводяться в умовах воєнного стану, а саме це і має місце в цих псевдодержавних утвореннях. В результаті все, що стосується цих референдумів, апріорі є фейком, і це всім відомо. Крім того, мета референдумів – щось узаконити. Але фейковими референдумами нічого не легітимізувати».

Оригінал англійською тут