Правий альянс, очолюваний постфашистською партією Fratelli d’Italia (FdI) матиме абсолютну більшість в обох палатах італійського парламенту. Згідно даних Міністерства внутрішніх справ, на виборах у неділю FdI, права популістська Ліга та консервативна Forza Italia отримали 112 із 200 місць у Сенаті та 235 із 400 місць у Палаті депутатів.
Ось що європейська преса пише про причини та наслідки цього зрушення вправо.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Путін може радіти
Aftonbladet зазначає, що постфашистська Fratelli d’Italia – не єдина переможниця в виборів:
«З новим ультраправим урядом у Римі Віктор Орбан може розраховувати на надійного союзника. У Кремлі Володимир Путін має нову можливість розпалити суперечки щодо санкцій проти Росії та підтримки України. Справжнього переможця виборів в Італії можна знайти в Москві».
Влада Мелоні обмежена
Rzeczpospolita не особливо хвилюється за ЄС:
«У минулому Мелоні хвалила британців за Brexit і висловлювала сумніви щодо євро. Але чим ближче підходили вибори, і чим реальнішою ставала перспектива її приходу до влади, тим обережніше вона добирала слова. Хоча Італія є однією з найбільших країн ЄС, вона має обмежений суверенітет у своїй економічній та зовнішній політиці, і Мелоні швидко це зрозуміє… Її опозиція до права на аборт і прав ЛГБТ добре відома. Але це нічого не змінить на рівні ЄС, оскільки Брюссель не має такої компетенції… Зважаючи на все це, не схоже, що Мелоні збирається змінити ЄС».
Повернення збанкрутілих політиків
Hospodářské noviny стурбовані тим, як новий уряд у Римі впорається з економікою:
«Люди, які тепер стануть до керма, – ті самі, що ледь не довели його (Рим) до банкрутства минулого разу. … Політики нинішньої правої коаліції перебували при владі майже весь період від 1994 до 2011 року… Більшість проблем, які сьогодні мучать Італію, з’явилися в тому періоді. Їхнє правління закінчилося скандальною відставкою в листопаді 2011 року, коли Італія була на межі банкрутства, а відхід їхнього некомпетентного уряду широко розглядався як необхідна умова для того, щоб країна мала шанс вилізти з провалля. І от тепер ці самі політики повернулися».
Захищайте цінності, але сприймайте проблеми серйозно
La Croix закликає помірковані партії вирішувати ті проблеми, які призвели до перемоги ультраправих:
«Націоналістичний прорив в Італії стався незабаром після історичних результатів Національного об’єднання у Франції та крайніх правих у Швеції – партій, які заробляють свій політичний капітал на питаннях міграції, труднощах інтеграції та напруженості на основі ідентичності. Як ми можемо відповісти на культурні проблеми та відчуття соціального занепаду, не поступаючись цінностями, на яких базується Європейський пакт, починаючи з солідарності? Інші сторони більше не повинні нехтувати цими питаннями. Інакше є загроза, що наступні, ще вищі націоналістичні хвилі змиють усю будівлю цього союзу».
Зупинити тенденцію до зменшення явки виборців
Запроваджений у 2017 році в Італії виборчий закон «Розателлум», згідно з яким тільки третина депутатів обирається напряму, а решта – за партійними списками, значно знизив явку виборців. Через це головний редактор Avvenire Марко Тарквініо нарікає:
«На жаль, це законодавство лише посилило тенденцію до відмови від голосування. … Результат – гіркий рекорд: кількість тих, хто не ходить на вибори, зросла приблизно на десять відсотків і перевищила 36 відсотків. Це безпрецедентний рівень на парламентських виборах. Через невдоволення, огиду чи байдужість понад 18 мільйонів італійців вирішили не брати участі в ритуалі, який є фундаментальним для будь-якої демократії».
Новий рівень нестабільності
Ctxt.es бачить фундаментальні зміни:
«Італія є найбільш екстремальним і найбільш раннім прикладом процесу, який відбувається в багатьох європейських країнах. … Політична система Італії починає нагадувати систему латиноамериканських країн, де не вдалося створити стабільну партійну систему (Перу чи Еквадор), або де традиційні партії були витіснені новими політичними силами (Чилі чи Колумбія). Нам слід подумати, чи не наближається європейська політика до мінливого стану латиноамериканських демократій. … Який політичний принцип може стабілізувати демократію?»
Фактор ризику – Рим
Зміна Маріо Драґі на Джорджію Мелоні завдасть серйозної шкоди репутації країни, – побоюється Corriere della Sera:
«Не можна не зважати на те, що цей новий етап деякі уряди сприймають як ризик і навіть як травму. Оскільки італійські результати йдуть слідом за шведськими, існують побоювання ефекту доміно в континентальних альянсах, з відродженням суверенізму та зростанням доброї волі щодо Росії через присутність у коаліції таких партій, як Lega та Forza Italia. Багато залежатиме від внутрішньої розстановки сил, але напрямок стане зрозумілим уже з перших заяв переможців щодо відносин з Європою та санкцій проти режиму Путіна».
Ніхто не може дозволити зайвої напруги
Novi list вважає зрушення вправо в Римі тривожним:
«Результат виборів в Італії не є хорошим знаком для ЄС. Блок переживає один із найважчих часів в історії через енергетичну кризу, яка переростає в економічну на тлі війни в Україні та розпалює невдоволення громадян. Якщо Мелоні стане прем’єр-міністром, напруга між установами ЄС та Італією практично неминуча. Треба сподіватися, що реалізм переможе і буде певний ступінь співпраці, тому що занадто велика напруга між Римом і Брюсселем — це розкіш, яку жодна сторона не може собі дозволити».
Вагомі причини не відчужувати ЄС
The Cyprus Mail бачить конфлікти насамперед у спільній позиції щодо Росії:
«Постійний доступ до «ковідного» фонду ЄС, який пообіцяв Італії 191 мільярд євро протягом наступних шести років, повинен утримати Мелоні від занадто далекого відходу від ортодоксальної економіки. Якщо ЄС затримає ці кошти, її шанси залишитися при владі будуть мізерними. Оскільки російська енергетична блокада обіцяє важкі економічні часи для Європи цієї зими, очевидною стратегією ультраправих партій є відстоювання м’якшої лінії щодо війни Путіна в Україні».
Відбивати атаки зсередини
El País закликає Брюссель погрожувати вилученням коштів, якщо Рим перетне межу:
«Європа вступає на незвідану територію вдруге: вперше це був Brexit. Ніколи раніше уряд у Західній Європі не очолювали неофашистські праві, які відверто хизувалися своїм антиєвропейським скептицизмом і войовничим націоналістичним популізмом. Але те, що Європа вступає на незвідану територію, не означає, що вона не може запровадити механізми контролю за використанням грошей, які ЄС іще не надав… Італія відкрито дрейфує вправо, але Європа повинна посилити свої механізми контролю проти тих, хто прагне дестабілізувати сам ЄС».
Без авторитаризму з Брюсселя, будь ласка!
У проурядовій Magyar Hírlap Даніель Галзай обурюється на заяву Президента Європейської Комісії Урсули фон дер Ляєн – мовляв, безпосередньо перед виборами це було неприпустимим втручанням:
«Якщо справи підуть у важкому напрямку – стосовно Угорщини і Польщі, – то у нас є інструменти», – таким було щире звернення Урсули фон дер Ляєн до італійських виборців. До речі, тут, у Центрально-Східній Європі, ми дуже чутливі до коментарів на кшталт «у нас є інструменти»! Такі речі ми чули на початку п’ятдесятих, у сталінські часи, з вуст комуністичних головорізів».
Обіцянки скоро виявляться нездійсненними
Ця керівна коаліція також не протримається довго, прогнозує Onet:
«В Італії, як правило, найзапекліший критик нинішнього уряду швидко отримує величезну підтримку, перемагає на виборах (зазвичай дострокових), а потім так само швидко знову втрачає популярність, тому що реальність не дозволяє йому виконувати свої нездійсненні передвиборчі обіцянки. Їхній уряд падає, а інший красномовний оратор бере верх і захоплює маси. Двох націоналістичних партнерів пані Мелоні по коаліції вже спіткала така доля – засновника Forza Italia Сільвіо Берлусконі і лідера антиімміграційної «Ліги» Маттео Сальвіні».
Оригінал англійською тут.
