Цього року Україна святкує 156-ту річницю від дня народження Михайла Грушевського – відомого українського історика, громадського та політичного діяча.

Його роль в творенні української історії важко переоцінити. Батько української національної історіографії, який стояв у витоків творення української державності, залишивши грандіозний спадок  нащадкам, який і досі ніхто не перевершив. Михайло Грушевський був незвичайно працьовитим, спав по 4 години на добу і за своє життя створив понад 2000 робіт.

Advertisement

Найвідоміша його праця, якій він присвятив  38 років свого життя – «Історія України-Руси», 10-томник, який налічує 6 000 друкованих сторінок. У цій праці Грушевський доводить безперервність історії українського народу від часів Київської держави й до другої половини 17 ст. Він доводить, що український народ, як і всі інші слов’янські народи, має власне коріння, а єдина російська історія і єдина руська народність – це лише міф. Грушевський писав: «Володимиро-Московська держава не була ані спадкоємицею, ані наступницею Київської. Вона виросла на своїм корені, і відносини до неї можна б скоріше прирівняти, наприклад, до відносин Римської держави до її галльських провінцій…»

Advertisement

Історик творив в той час, коли українська мова була заборонена у більшості сфер життя. Та завдяки його наполегливості та невпинній праці  історія України була виведена з російського контексту, були засновані українські кафедри в університетах російської України, створені бібліотеки, досліджено та занотовано багато цінних фактів. Саме з його руки вийшла в світ справжня історія України, яку і досі викладають у школах та університетах.

Грушевський запам’ятався і як видатний політичний діяч. 4 березня 1917 року в Києві відбувалась історична подія – утворення Центральної Ради – представницького органу українського народу, який після проголошення УНР став першим парламентом України. Грушевського обрали Головою цієї Ради, тобто вчений став першим спікером першого нашого парламенту. Так був започаткований інститут парламентаризму в нашій країні. Історик написав тоді : «Цей день був моїм тріумфальним днем – найбільшої почесті, котрої я коли-небудь зазнав у житті». Протримався він на цій посаді всього рік, але саме за його каденції був затверджений Тризуб як державний герб України.

Advertisement

Попри всі труднощі політичного життя Грушевський продовжував наполегливо працювати як вчений, і його авторитет в наукових колах зростав. Він був академіком Національної Академії Наук України, професором історії в Київському державному університеті, очільником кафедри всесвітньої історії Львівського університету, Головою Наукового Товариства ім. Шевченка, очільником археографічної комісії. Грушевський став засновником 2-х потужних наукових шкіл – Київською і Львівської.

Advertisement

Науковець майже постійно зазнавав політичних переслідувань, двічі його заарештовували, а у січні 1918 року під час штурму Києва більшовики навмисне спалили фамільний маєток Грушевських на вулиці Паньківській, 9. Операцією командував Михайло Муравйов. Бронепотяг із загонами «червоних» матросів на чолі з Андрієм Полупановим кілька годин прицільно розстрілював запальними снарядами будинок на Паньківській. Ущент згоріли цінні рукописи, бібліотека, унікальні колекції рушників, вишивок, килимів, порцеляни та прикрас. Пізніше Муравйов вихвалявся «цим подвигом»: «Я велел артеллерии бить по самым высоким и красивым дворцам и домам Киева, по церквям и попам… Я зажег снарядами огромный дом Грушевского, и он в течении трех суток горел, как яркий костер…».

Advertisement

В цій пожежі, нажаль, згоріло багато безцінних артефактів і праць майстра, які ми вже ніколи не прочитаємо. «Руський мір» завжди намагався знищити пам’ять про нашу історію, але вона зберігалася, серед іншого й завдяки надзвичайній працездатності та великій любові до рідної землі видатного українця Михайла Сергійовича Грушевського.

Такі блискучі особистості з’являються, можливо, раз у століття, щоб виконати свою важливу місію. І їх  внесок безцінний як для українського народу, так і для всього світу.

Advertisement

«Ми жили не даремно, наш час не проходив безслідно»… М.С. Грушевський