ЧАСТИНА ІV

Закінчення. Частини I, II та III читайте на сайті Kyiv Post ТУТ,ТУТ і ТУТ.

З прийняттям Конституції України 1996 року правовий рівень закріплення принципів верховенства права в Україні дуже круто зріс і став найвищим у світі, а правові підстави для настання наслідків протиправності актів ex tunc лише посилилися. Але українська «еліта» і не подумала припиняти свою злочинну антинародну та антидержавну діяльність.

Advertisement

Для продовження застосування в правовій системі України «принципу верховенства протиправних актів органів влади» «еліта» здійснила грандіозну аферу: «підміну» конституційної форми наслідків протиправності актів за формою ex tunc неконституційними наслідками за формою ex nunc.

Як вже зазначалося, для цього із законодавства було завідомо протиправно викинуто норму частини 2 статті 22 першого закону України «Про Конституційний Суд України», яка прямо визначала настання наслідків протиправності актів за формою ex tunc і не залишала місця правовій невизначеності та облудному тлумаченню конституційних положень. Були вчинені й інші злочини для повалення конституційного ладу України.

Advertisement

Ці «юридичні диверсії» породили певну правову невизначеність і створили райські умови для маніпуляцій, що й дало можливість КСУ облудно витлумачити термін «чинний акт» частини 2 статті 152 Конституції України та сформулювати у мотивувальній частині рішення N8-зп від 24.12.1997 вищезгадану завідомо протиправну «юридичну позицію».

Таким злочинним шляхом «еліта» у грудні 1997-го «узаконила» «Доктрину свавілля» та всю свою злочинну діяльність, яку в 1991-1997 роках вона здійснювала без «правового обґрунтування», «по факту».

Протиправність «юридичної позиції» КСУ від 24.12.1997 щодо визнання юридичної сили неконституційних актів з моменту їх прийняття і до визнання їх неконституційними є явною, оскільки Конституція України не наділяє КСУ повноваженнями припиняти чи бодай якоюсь мірою обмежувати дію принципів верховенства права. А саме тільки таке випливає із злочинної «юридичної позиції» КСУ від 24.12.1997 - абсолютно повне придушення нею дії принципів верховенства права, перекреслення самого поняття «правова держава».

Advertisement

Ті, хто стверджує, що в частині другій статті 152 Конституції України прописані такі повноваження КСУ, є або неспроможними зрозуміти екзистенційну різницю між принципами верховенства права і диктаторським «принципом верховенства акту органу влади», різницю між термінами «чинний акт» і «діючий акт», або ж є співучасниками «еліти» в злочинах проти України, які свідомо та з великим для себе зиском «воюють на юридичному фронті» за продовження дії злочинної «Доктрини свавілля».

Advertisement

ХТО ВИНЕН

Слуги «еліти» під облудною назвою «політтехнологи» напридумували багато різних «теорій», які мають приховану двоєдину мету - обілити «еліту» (а за можливості ще й виставити її турботливим опікуном народу) і водночас перекласти вину за наслідки злочинів «еліти» на «недолугий» народ.

Всі ці по суті геббельсівські технології вже багато років поспіль поширюються через підконтрольні «еліті» засоби масової дезінформації та успішно зомбують людей. Теза «самі винні, треба було думати, за кого голосувати» - саме з цієї серії.

Advertisement

З правової точки зору всі ці «теорії» є не просто маячнею, а свідомим обманом, шахрайством і маніпуляціями, тобто ще одним злочином «еліти».

У проблемах і бідах України винен не народ України - українці не мазохісти, щоб самих себе грабувати, обезправлювати й знищувати. Винні всі ті, хто з часу набуття незалежності перебував при владі й мав чесно і добросовісно управляти в інтересах народу та української державності грандіозними натоді народними активами й народним суверенітетом. Ті, хто натомість підло обманув народ, обезправив, обікрав його до нитки й довів Україну до межі краху.

Тобто винна виключно українська «політична еліта» і щонайперше її лідери. При тому, що стратегія «реформування» України від самого початку незалежності визначалася в основному кремлівськими технологами та реалізувалася через спецслужби, олігархів, керівників політичних партій та інших агентів ворожого впливу, при тому, що свавілля і корупція «еліти» вже давно стали «державою в державі», де кожен суддя, чиновник, будь-який начальник коїть усе, що забажає, в Україні також завжди діяв і діє так би мовити Центральний штаб свавілля і корупції.

Advertisement

Це адміністрації президентів України (як би по-іншому вони не називалися), невід’ємна частина «еліти» і її головний «дах», очільник, співучасник і координатор її вже 33-річного свавілля та корупції. Саме керівники адміністрацій, їхні заступники та інші функціонери є як правило «технологами» найбільш масштабних, «загальнодержавних» схем «обходу» Конституції та законів України, неналежного їх тлумачення. Саме цей «Центральний штаб» керував «узаконенням» свавілля в середині 90-х і до сьогодні дбає про домінування «Доктрини свавілля» в правовій системі України.

Застосування «елітою» в практиці діяльності органів влади незалежної України «принципу верховенства актів органів влади» замість принципів правової держави завжди відбувалося під цим «дахом», за участі й під наглядом адміністрацій президентів, функціонери яких є невід’ємною частиною верхівки «української політичної еліти».

Злочинна діяльність «еліти» призвела до всіх без винятку існуючих катастрофічних наслідків: нищівного розграбування власності українського народу, його масового зубожіння і вимирання, знищення засад демократії, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу, територіальної цілісності держави, мобілізаційної, спортивно-технічної, культурно-просвітницької, освітньої, медичної тощо систем, до перетворення судової та правоохоронної систем на злочинний інструментарій «еліти» в її антинародній/антидержавній діяльності.

Головними з 1991 року й до сьогодні злочинами «еліти» є повалення конституційного ладу України шляхом проведення завідомо руйнівних «реформ», державна зрада, грабунок народу, геноцид селянства та всеохоплююча корупція, що роз’їдає Україну зсередини навіть тепер, під час війни.

Крім того, більш як тридцятирічною брехнею «еліта» практично повністю знищила віру народу в правду і справедливість і катастрофічно придушила його моральний дух.

Матеріальна шкода, завдана «елітою» українському народу шляхом застосування «Доктрини свавілля», обчислюється трильйонами доларів.

ЩО РОБИТИ

Суб’єктивна природа й повна протиправність засад усіх найбільших проблем України дають реальну можливість швидко і успішно ліквідувати їх. Після викриття «Доктрини свавілля» як «афери епохи» із зараження правової системи України «принципом верховенства актів органів влади» залишається лише екстрено вжити належних правових заходів.

Визначально важливим і таким, що миттєво приведе правотворчу та правозастосувальну діяльність органів влади у відповідність до принципів верховенства права, завдасть смертельного удару по свавіллю «еліти» і водночас стане початком відродження України, є термінове скасування «Доктрини свавілля», дії «принципу верховенства актів органів влади» та введення в дію принципів верховенства права.

Це найголовніше, що потрібно зробити незвідкладно. Жодних змін до Конституції та законів України це не потребує, оскільки «Доктрина свавілля» діє виключно завдяки протиправному тлумаченню «елітою» законодавства. За наявності політичної волі Президента України це може бути здійснено в один день.

Друге: одночасно з впровадженням у дію принципів верховенства права всі повноваження органів влади усіх рівнів, у тому числі виборних, окрім Президента України та Верховної Ради України, на період дії режиму воєнного стану та на перехідний період після перемоги мають бути передані військовим адміністраціям, сформованим в усіх визначених Конституцією України одиницях адміністративно-територіального устрою України. Але не тим філіям «Центрального штабу свавілля і корупції», якими є нинішні «військові адміністрації», а заново укомплектованим фронтовиками, кращими представниками ЗСУ - єдиної державної інституції, яка має високу довіру суспільства.

Передача повноважень військовим адміністраціям мала відбутися ще на початку війни, і відповідний законопроєкт уже був на розгляді у Верховній Раді, але в останній момент очільники «еліти» подбали про збереження «своїх людей на місцях» (щонайперше депутатів місцевих рад) від мобілізації, відповідне положення було видалене із законопроєкту, «місцева еліта» спільно з «центральною елітою» під час війни продовжили свою злочинну діяльність.

Третє - відповідно до статті 37 Конституції України має бути негайно зупинена і в подальшому заборонена діяльність усіх політичних партій «еліти», цих насправді організованих антинародних злочинних угрупувань. Уся «еліта» має бути люстрована з позбавленням права подальшої політичної діяльності та притягненням до відповідальності за скоєні злочини - з негайною конфіскацією та передачею всього награбованого на потреби оборони та відновлення України.

Без тотальної люстрації «еліти» Україна не має майбутнього. «Еліта» не змінюється на краще навіть під час війни, і в разі її неусунення з політики вона дуже швидко й остаточно донищить українську державність.

Надзвичайно важливо, що Зеленський за своїм світоглядом і вольовими якостями здатен усе це зробити - на відміну від будь-якого іншого «лідера нації».

Зупинення і заборона антиконституційної діяльності «еліти» має бути ініційована Президентом України у відповідності до його повноважень, встановлених статтею 102 та частиною 3 статті 106 Конституції України – з його власної ініціативи або на вимогу українського суспільства і західних партнерів України.

Вжиття належних заходів з додержання і виконання приписів Конституції України є не дискреційним повноваженням Президента України, а його обов’язком як глави держави і гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Зазначені зміни відродять віру народу у справедливість, у майбутнє, дадуть можливість привести конституційний лад України у відповідність до Конституції України, перезавантажити політичну систему та провести інші рятівні реформи. При існуючій «еліті» все це гарантовано неможливе.

Лише за умови здолання внутрішнього ворога і створених ним проблем Україна вистоїть у війні з зовнішнім ворогом та відродиться, стане квітучою і по-справжньому демократичною державою.