Су-57, за задумом, мав стати наступником легендарних МіГ-29 та Су-27. Новий літак мав стати новим етапом у розвитку російської бойової авіації та першим російським винищувачем 5-го покоління. Проєкт планувався як спільний з Індією, але у 2018 році індійська сторона вийшла з угоди через невідповідність характеристик винищувача стандартам 5-го покоління. За даними індійської сторони, літак не мав сучасної РЛС, авіоніки та не відповідав очікуванням стелс-технологій.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Терміни поставки літаків у російські війська постійно відтягувалися. Спочатку планувалося озброїти ними армію вже у 2015 році, потім термін перенесли на 2016, 2017, 2018... Лише у 2020 році перший Су-57 був поставлений у розпорядження ВПС РФ, а реально використовувати його почали у 2022 році, під час війни в Україні.
«Розтин» російської антидронової рушниці показав, що не така вона й «сучасна»
Су-57 vs F-22
Російська пропаганда позиціонує Су-57 як головного конкурента американському F-22 Raptor, який дійсно можна вважати літаком 5-го покоління. Проте порівняння характеристик цих машин дає чітке уявлення про реальну картину.
Хоча F-22 Raptor був розроблений значно раніше (програма розпочалась у 1983 році, на озброєння ВПС США він був прийнятий у 2005 році), але він усе ж таки випереджає Су-57 за багатьма характеристиками.
Важливо зазначити, що F-22 Raptor здійснив свій перший політ у 1997 році та масово виготовлявся для армії США з 2005 по 2011 роки. Перший прототип Су-57 здійснив свій політ у 2010 році. А реальні літаки, як зазначалося раніше, російська армія отримала лише у 2020 році. Коли Росія тільки розпочинала тестування свого прототипу, США вже згорнули виробництво серійного та перевіреного F-22. Незважаючи на значну різницю у роках створення, F-22 значно перевершує російський "аналог" 5-го покоління.
Ситуація з російським Су-57 стає дедалі цікавішою. Виявляється, що цей літак, покликаний стати символом могутності російської авіації, не добудований і досі. Один із ключових моментів - це відсутність власного двигуна, який би відповідав характеристикам 5-го покоління. Очевидно, що індійські фахівці певний час сподівалися на те, що росіяни підготують відповідний двигун, але зрештою, зрозуміли, що в розумній перспективі це малоймовірно.
Проблема з двигуном
За задумом, Су-57 мав отримати принципово нові, власні двигуни - АЛ-51Ф1. Нова силова установка мала значно покращити характеристики Су-57 порівняно з іншими російськими винищувачами класу 4+ та наблизити Су-57 до стандартів 5-го покоління. Одним із ключових критеріїв винищувачів 5-го покоління є можливість польоту на надзвуковій швидкості без використання форсажу. Наразі Су-57 оснащені двигунами АЛ-41Ф1 або їхньою модифікацією АЛ-41Ф1С, які взяли з літака Су-35С.
Російська пропаганда декларує максимальну швидкість без використання форсажу близько 1300-1800 км/год, що начебто відповідає вимогам до винищувачів 5-го покоління.
Варто зазначити, що двигуни АЛ-41Ф1 та АЛ-41Ф1С були розроблені на основі АЛ-41Ф, який просто не поміщався у планер Су-57. Тому нові, менші двигуни, мають меншу тягу: 15000 кгс проти 18000 кгс у АЛ-41Ф.
За заявами Росії, декілька Су-57 вже отримали нові двигуни АЛ-51Ф1. Російські ЗМІ одразу почали запевняти, що нові двигуни дозволили літаку розвивати максимальну швидкість у 2600 км/год і 2100 в режимі без використання форсажу. Проте, окрім показників швидкості та маневреності, для винищувачів 5-го покоління не менш важливим є й використання стелс-технологій. Як виявляється, російський літак і тут має проблеми.
Під час розробки F-22 Raptor американці ставили перед собою чітку задачу: зробити літак мінімально помітним для ворожих РЛС. Весь фюзеляж F-22 проєктувався з урахуванням максимального розсіювання радіохвиль, щоб унеможливити пряме відбиття сигналу й ідентифікації літака на радарі.
Для цього у конструкції американського літака використовується не менше 40% композитних та радіопоглинаючих матеріалів, а також широко застосовується вуглепластик.
Сопла двигунів F-22 мають не класичну круглу форму, а виконані у вигляді прямокутних виходів, частково захованих у фюзеляжі. Дослідження показали, що така форма сопел сприятливо впливає й на інфрачервону непомітність літака. Самі сопла двигунів також виготовлялися з радіопоглинаючих матеріалів, з використанням кераміки, що додатково знижує радіолокаційну помітність.
При огляді Су-57 в очі одразу кидаються круглі, не сховані у планер сопла двигунів. Це суттєво погіршує його стелс-показники та збільшує інфрачервону помітність. Найвірогідніше, росіяни просто не мають достатніх знань та технологій для виготовлення нового та якіснішого сопла.
За заявами головного конструктора Су-57, маса композитних матеріалів становить 25% ваги літака без палива та боєкомплекту, а радіопоглинаючі матеріали займають 70% площі самого літака.
Ця ситуація викликає серйозні сумніви щодо реальних можливостей Су-57. Амбітні заяви про його виняткові характеристики та статус 5-го покоління тьмяніють на тлі недобудованості та невідповідності ключовим критеріям.
Попри заяви Росії про те, що Су-57 є "найкращим літаком у світі", РФ зуміла виробити лише близько 15 таких літаків, і це з урахуванням прототипів – фактично, дослідних зразків, на яких випробовують життєздатність усієї системи. На противагу цьому, США виготовили 195 винищувачів F-22 та понад тисячу F-35 різних модифікацій, які також відносяться до п'ятого покоління.
Існує декілька причин такої різниці у темпах виробництва. По-перше, Су-57 дуже дорого обходиться для РФ. Це робить його масове виробництво фінансово складним завданням для російської економіки, яка й так перебуває під тиском санкцій.
По-друге, виникають сумніви щодо реальних бойових можливостей Су-57. Літак може бути «сирим» та мати серйозні конструктивні недоліки, які роблять його не таким ефективним, як заявляють росіяни.
Су-57:"повітряна Т-14 "Армата", яку бояться втратити
Розпіарений російськими ЗМІ та пропагандистами, літак так званого п'ятого (де-факто 4++) покоління неодноразово використовувався для завдання ракетних ударів по Україні. Росіяни використовують надсучасний винищувач лише для пусків ракет із безпечного власного повітряного простору. Су-57 неодноразово запускав по Україні ракети Х-59 та покращені Х-69. З подібною задачею успішно справляється будь-який фронтовий бомбардувальник типу Су-24 розробки 1960-х років.
Росіяни не використовують свою "аналоговнєтну" розробку в боротьбі з українською авіацією чи для виконання завдань над повітряним простором України, адже скоріш за все усвідомлюють, що в такому разі Су-57 буде помічено та знищено.
Причина такої обережності також криється у страху втратити дорогоцінний екземпляр літака. Збиття Су-57 українськими ППО стало би для Росії не просто втратою бойової одиниці, а й серйозним ударом по іміджу та заявленим бойовим можливостям винищувача.
Новітня російська зброя: від танку Т-14 "Армата" до винищувача Су-57
Через свою високу вартість для РФ, Су-57 перетворився на своєрідну "повітряну Т-14 "Армату" – дорогий та високотехнологічний зразок озброєння, який російське командування не наважується відправляти на справжню війну. Що не є характерним для розробників, які, зазвичай, навпаки прагнуть випробовувати свої розробки у реальних бойових умовах. Вочевидь, росіяни й самі розуміють, що розпіарений Су-57 не відповідає критеріям і характеристикам винищувача 5-го покоління. Така техніка необхідна Росії для створення певного образу модернізації своєї армії до найсучасніших стандартів. Можливо, окрім використання Су-57 для обстрілів України з далекої дистанції, росіяни використовуватимуть його для повітряних парадів над Красною Площею у Москві, у спробі справити враження на іноземних дипломатів і військових аташе. Правда, використання найновітнішого російського танку Т-14 "Армата" у подібних цілях закінчилося публічним фіаско: у нього вимкнувся двигун, який танкісти так і не змогли запустити.
