Чи дійсно Росія готова застосувати ядерну зброю у війні проти України? Це питання хвилює Європу та світ, особливо після того, як у соцмережах поширилося відео, на якому видно ешелон підрозділу Стратегічних ядерних сил армії РФ, що нібито прямує до України. За словами експертів, на відео росіяни могли зафільмувати звичайну ревізію наявного озброєння. Оцінки коментаторів щодо серйозності ситуації значно різняться.
Сьогодні, 6 жовтня, європейська преса обговорює триваюче вторгнення Росії в Україну. Ось деякі думки з добірки європейських видань, представлені eurotopics.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Небезпечно заганяти Путіна у глухий кут.
Ядерний удар стає дедалі більш імовірним, побоюється Irish Independent:
«Путіну потрібно знайти вихід із тієї халепи, яку він сам собі створив, і, здається, немає жодних ознак наявності такого виходу. Дедалі більш ірраціональний російський диктатор любить розповідати історію про те, як він, коли ще був дитиною у Санкт-Петербурзі (в той час Ленінграді), загнав щура в кут лише для того, щоб ця істота напала на нього. Тривожний аспект цього анекдоту полягає в тому, що Путін любить порівнювати себе з щуром. Було багато закликів до зміни режиму в Росії, але це навряд чи може стати вирішенням проблеми. Зрештою, одним з найсуворіших докорів, які він отримує від власних політиків і генералів, є не те, що він взагалі напав на Україну, а те, що він діє недостатньо жорстко».
Більше гавкає, ніж кусає.
Путіну на руку те, що Захід вважає його ірраціональним, підкреслює Eesti Päevaleht:
«Розрахунок Путіна полягає в тому, що страх Західу перед ядерною зброєю достатньо сильний, щоб той запропонував йому вихід. … Проте ефект від такої зброї дещо перебільшений. Застосування малопотужної тактичної ядерної зброї максимум створило б двокілометрову прогалину на фронті. Тому це не принесло б вирішального успіху на полі бою, але збільшило б суспільну підтримку більш рішучих кроків проти Росії. Навіть Китай попередив, що використання тактичної ядерної зброї буде переходом червоної лінії і коштуватиме Росії мовчазної підтримки Пекіна».
Путін, можливо, намагається форсувати переговорний процес.
Володар Кремля може розглядати ядерний удар по Україні як екстрену стратегію, вважає Contributors:
«На думку Путіна, це змусить Україну сісти за стіл переговорів, щоб уникнути повторної ядерної атаки, що, в свою чергу, призведе до закріплення за РФ регіонів, анексованих у вересні. В той же час Росія може бути переконана, що Захід не стане захищати Україну в разі ядерної атаки, тому що вона не є частиною колективної оборони НАТО і тому, що Захід хоче уникнути взаємних ядерних атак. Цей сценарій можливий, якщо Путін відчує, що йому реально загрожує втрата влади. Збереження власного режиму для нього важливіше перемоги над Україною».
Підтримуйте Україну
Захід зараз не повинен втрачати терпіння, наголошує Iltalehti:
«Кремль повинен ретельно усвідомити, чи дійсно Росія хоче стати злочинною державою, яка використовує ядерну зброю для продовження своєї невдалої завойовницької війни, в очах міжнародної спільноти, і зокрема Китаю. …США також вже дали зрозуміти Путіну, наскільки високою буде ціна, якщо він застосує ядерну зброю. … У ці часи, позначені війною та загальною невизначеністю, у західних держав немає іншого вибору, як зберігати холоднокровність і продовжувати надавати підтримку Україні. Ми не повинні потрапити в пастку страху перед Путіним».
Витримати невизначеність.
Захід повинен протистояти Путіну, незважаючи на можливість ядерної ескалації, закликає і таблоїд Blick:
«Ніколи з часів Кубинської ядерної кризи 1962 року світ не був настільки близький до ядерної ескалації, як сьогодні. І що ще гірше: ніколи у світовій історії така жорстока система, як путінська Росія, не погрожувала настільки правдоподібно використати таку жахливу зброю. Загроза є серйозною. В Україні більшість оглядачів та експертів сходяться на думці: Путін цілком здатний на те, що ще недавно здавалося неймовірним. … Ми повинні витримати невизначеність щодо реакції Росії. Якщо ми зараз підемо на поводу у Путіна, ми вже програли».
Ми на межі катастрофи.
Той факт, що мало хто з політиків висуває пропозиції щодо мирних переговорів, може мати драматичні наслідки для всього світу, побоюється Avvenire:
«Зрозуміло, що країни, які воюють, втрачають голову. … Але інші? Європа, США? Невже ми віримо, що достатньо повторювати, що у всьому винен Володимир Путін і все закінчиться, коли він втратить владу і Росія зазнає поразки? А якщо це не так? Що, якщо це станеться лише після багатьох років війни, соціальної напруги в збіднілій Європі та інших частинах світу, які потерпають від нестачі їжі? … Чи після ядерного конфлікту, який може стерти з лиця землі кілька європейських міст разом з їхніми мешканцями?»
Путін цілить також і в союзників України.
Trouw побоюється, що успіхи України на сході та півдні можуть викликати непередбачувану реакцію Володимира Путіна:
«На даний момент абсолютно незрозуміло, яким буде наступний крок Путіна. Його дії не завжди видаються раціональними, принаймні не з точки зору країн, які підтримують Україну. … Жорстка антизахідна риторика Путіна в його «анексійній» промові минулого тижня свідчить про те, що в будь-якому випадку він також планує вдарити і по країнах, які підтримують Україну. Вдарити там, де цього найменше очікують. Нідерландам, до речі, також варто бути готовими для цього».
Успішний лише у пропаганді та риториці.
Путін зазнав поразки по всіх напрямках, підсумовує El País:
«Всі перемоги Володимира Путіна – суто пропагандистські. Його так звані успіхи жахливі й криваві, адже вони полягають у помсті за поразки на полі бою бомбардуваннями беззахисних мирних мешканців. … Або риторичні, як похмуре святкування Москвою анексії чотирьох українських областей у той самий час, коли його війська тікали від ЗСУ в Лимані. Російський президент вміє лише погрожувати та залякувати. Як головнокомандувач армії, дедалі все більш дискредитованої, Путін досі демонстрував дуже скромні таланти та жахливі політичні та дипломатичні помилки в міжнародному залагодженні наявного конфлікту».
Оригінал англійською тут
