Україна бере слово: висновки Варшавського безпекового форуму

Якщо спробувати знайти слово, яке найкраще описує Варшавський безпековий форум, що відбувся останніми днями, то це слово «Україна».

На заході були присутні численні високопоставлені гості, зокрема прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький, перша леді України Олена Зеленська, міністр оборони Великої Британії Бен Уоллес, екс-командувач армії США в Європі Бен Ходжес, який виступає за посилення воєнної підтримки України, та інші. Варшавський безпековий форум проходив на тлі ядерних погроз Путіна та непідтвердженої інформації про переміщення Росією все ближче до кордону України потягу з ядерною зброєю.

Зрозуміло, що в центрі уваги майже кожної панелі форуму була триваюча війна Росії проти України, а також успішний контрнаступ української армії на сході та півдні України. Перша леді України Олена Зеленська особисто відвідала форум, щоб виступити з промовою, в якій вона описала війну в Україні як війну насамперед цінностей.

Вона також подякувала Польщі та кожному польському платникові податків за величезний внесок у спільну перемогу, зроблений поляками за час війни. Однак її потужне послання, на жаль, не було повною мірою донесене до аудиторії, оскільки багато слухачів помітили, що переклад з української не працює.

Не менш переконливою була заява співзасновниці Міжнародного центру української перемоги Ганни Гопко, яка прямо заявила, що Росію загалом, а не особисто Путіна, потрібно оголосити спонсором тероризму.

«У Берліні я почула таке: «ми хочемо допомогти Україні перемогти, але також переконатись, що Росія не програє». Але я ніколи не бачила напіввагітної жінки», – додала вона, викликавши гучні оплески залу.

Російські провали в Україні

Провальна воєнна кампанія Росії була однією з найбільш обговорюваних тем, і багато модераторів задавались питанням, чому російська армія, яка є другою за чисельністю армією у світі, виявилася набагато гіршою, ніж очікувалося.

Одна з найвичерпніших відповідей надійшла від президента New Generation Warfare Center Філіпа Петерсена, який підкреслив, що російська війна в Україні провалилася, оскільки Москва зосередилася на стратегічному рівні, а не на тактичному. Інакше кажучи, Кремль зробив ставку на швидкі операції, для яких його озброєння, наприклад танк Т-72, ідеально підходить.

Однак на тактичному рівні Збройні сили України переграли Росію, не в останню чергу тому, що вони пройшли підготовку у спеціалістів НАТО, яке є відмінником у цьому типі війни.

Колишній директор ЦРУ Девід Петреус, який нещодавно заявив, що США знищать російський Чорноморський флот, якщо Володимир Путін застосує ядерну зброю в Україні, також додав, що українська армія показала себе набагато кращою на полі бою у порівнянні з армією РФ та що Москва нічого не може з цим вдіяти.

Членство в НАТО

Також очікувано обговорювалась заявка України на членство в НАТО, яка цього тижня надійшла до Бельгії – однак позитивних сигналів як від Альянсу, так і від окремих держав-членів дуже мало.

Досі незрозуміло, чи консультувався український уряд з НАТО перед подачею заявки на членство 30 вересня у відповідь на рішення Росії анексувати тимчасово окуповані території України. Однак не на камеру один із високопосадовців сказав, що, скоріш за все, певні консультації відбулися заздалегідь, додавши, однак, що «це все одно нічого не змінює».

Не надто втішними були і відповіді зі сцени щодо членства України в Альянсі за прискореною процедурою. Чітких відповідей або уникали, або зводили до загальних обіцянок «підтримати Україну».

Міністр оборони Великої Британії Бен Уоллес був серед тих, хто дав більш чесну відповідь, фактично виключивши членство України в альянсі до закінчення війни, а також додавши, що шанси застосування Росією ядерної зброї залишаються низькими.

Путін проти російської війни

Цього року Росію представляв екс-заступник міністра енергетики РФ і соратник Олексія Навального Володимир Мілов, якого запросили обговорити російський імперіалізм.

Однак його відповіді на питання, які зводилися до того, хто дійсно несе відповідальність за війну Росії проти України, показали, що російська опозиція не готова визнати, що війна в Україні – це не просто дурість однієї людини.

Хоча Мілов і визнав, що на даний момент Росія повинна довести, що це не війна Росії, додавши, що «Путін вистрелив не тільки в ногу, але й у деякі інші життєво важливі органи», аргументи, які він використовував, щоб применшити російську колективну відповідальність (наприклад те, що 20 років тому росіяни підтримували вступ до ЄС), здалися непереконливими. Зрештою, хоча настрої Росії щодо Заходу були, безперечно, кращими в епоху Єльцина, її поведінка в Молдові та Чечні не надто відрізнялася від дій щодо України 2014 чи 2022 років.

Той факт, що позиція росіянина знайшла підтримку у представників Німеччині, дуже розчаровує.

На запитання, чия це війна і чи має бути покарана Росія за цей акт агресії, німецький депутат від ХДС Норберт Рьоттген дав досить розгублену відповідь, сказавши, що ця війна почалася як війна Путіна, навіть попри те, що вона явно виходить за рамки «шоу одного актора». Рьоттген недоречно послався на результати Першої світової війни, намагаючись довести, що покарання може бути не такою вже й чудовою ідеєю.

Порівняно зі своїм колегою Александром Графом Ламбсдорфом із FDP, який прямо заявив під час іншої панелі, що Nord Stream 2 «був дурною ідеєю» і що підхід Німеччини до Росії був наївним, його заява звучала як спосіб виправдати більш м’який підхід до Росії, ніж багато хто в Європі вимагає. Серед іншого й коли йшлося про організацію трибуналу на кшталт Нюрнберзького процесу, ідея якого також просувалась на форумі.

Україна не приховує, що прагне створити спеціальний трибунал для покарання злочину агресії Росії. Ця ініціатива, за інформацією КП, знайшла підтримку в багатьох країнах, але є також і багато «тихих скептиків», які нібито погоджуються з ідеєю, втім лише на папері.

Незважаючи на те, що Україна ще не отримала загальну підтримку створення Трибуналу, хороша новина полягає в тому, що більшість все ж підтримує цю ідею, включно з Міловим, який поза сценою в принципі погодився з його створенням.

Мілов також заявив, що російська опозиція, чий вплив на хід війни поки що є незначним, веде активну боротьбу за російську аудиторію, яка втрачає довіру до державних ЗМІ. Тому є надія, хоч і слабка, що російське суспільство нарешті вдасться до рішучих кроків і тим прискорить падіння режиму, вже враженого українськими успіхами на полі бою та оголошеною частковою мобілізацією.