Леонід Незвлін – досвідчений бізнесмен, меценат, видавець та письменник. Хоча Незвлін і народився в Росії, він завжди прихильно ставився до України, через що й нажив собі багато ворогів. У своїй новій книзі «Путінська мафіозна держава: історія корупції, контролю та поразки демократії в Росії» сам Незвлін та інші персонажі розповідають про те, як Росія поступово дійшла до теперішнього свого стану і чого нам від неї очікувати у найближчому майбутньому.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Ви були одним із співвласників найбільшої російської нафтовидобувної компанії ЮКОС до того, як у 2003 році влада ув’язнила вашого бізнес-партнера Михайла Ходорковського, аби заволодіти компанією. Ви тоді могли собі уявити, що Путін застосує щодо вас суто мафіозну тактику? Це було таким собі «дикий сходом» Росії 1990-х?
Хроніка війни в Україні. 21 листопада: «Ми здатні та можемо відповісти»
Режим Путіна по суті своїй є злочинним угрупованням. Коли ви читаєте про сплеск насильства та беззаконня в Росії 1990-х років, ви можете провести цікаві паралелі з тим, чим Росія стала сьогодні. Головна різниця між 1990-ми й теперішнім часом у тому, що Росія тепер – це тоталітарна держава, без надії на позитивні зміни, без жодних перспектив для її громадян і без особистої свободи. Російський уряд у прямому сенсі є складовою злочинної структури, яка обкрадає народ та чинить терор за кордоном.
Як ви оцінюєте трансформацію путінської злочинної організації за останні два десятиліття?
Путін є таким собі хрещеним батьком мафії, яку ми звикли називати «російським урядом». Люди повинні розуміти, що тонкощі дипломатії та правила пристойності геть нічого не значать для тих, хто стоїть за кермом у Кремлі. Вони думають лише про те, як отримати ще більше грошей, і силу розуміють як кращій засіб досягнення цієї мети. Ті, хто зараз править у Кремлі, не здатні щось будувати, вони вміють лише руйнувати.
Жодна адекватна людина не може виправдати незаконну війну РФ проти України з точки зору якоїсь політичної теорії. І жодна нормальна людина не може «зрозуміти Путіна», тобто знайти хоч краплю істини в його тезах, якими він виправдовує свої дії. Путінська Росія закликала незліченну кількість лих на людство, вона вже відкрито співпрацює зі злочинцями, державами-ізгоями та терористичними організаціями.
Ви стояли на боці України протягом усієї війни, починаючи з 2014 року. Чи стало для вас несподіванкою повномасштабне вторгнення у 2022 році?
Ви абсолютно праві: я повністю на боці України.
Щодо вашого запитання: якщо ми звернемося до історії, ми побачимо, що Путін наслідує дії багатьох диктаторів минулого. Не задовольняючись тотальним нищенням російського суспільства, якому дорого вартувало те, що російський президент став найбагатшою людиною у світі, Путін планував розширити свою вбивчу діяльність за межі власної замордованої країни: він вирішив, що настав час додати геноцид до його списку злочинів проти людства.
Путін і створений ним режим самі не зупиняться, це ми маємо їх зупинити.
Чому Путін все це робить?
Він впевнений у своїй безкарності, тому протягом десятиліть зухвало й регулярно порушував міжнародне право, і досі ніхто на Заході не наважувався йому протистояти. Чому Путін мав думати, що цього разу буде інакше? Це урок, який світ зараз болісно засвоює: ніколи не ведіть перемовин із терористами. Їх треба суворо ставити на місце, інакше вони завдадуть ще більшої шкоди цивілізованому світу.
Через те, що ви відкрито висловлюєтесь на захист України, російські пропагандисти брутально паплюжать вас на російському державному телебаченні. Вас це турбує?
Не потребує виправдань те, що є чесним і правильним. Для мене, для моєї совісті, бути на боці свободи й правди важливіше за усі брехливі слова російських пропагандистів, які виправдовують вбивства невинних чоловіків, жінок і дітей.
До речі, нещодавно ви написали дуже успішну книжку із назвою «Going Against the Grain», у якій послідовно виклали свою непросту біографію й пояснили читачам, як ви стали тим, ким ви є сьогодні. Якщо б я попросив вас дати кілька порад тим, хто сьогодні лише починає свою кар’єру, що б ви їм порадили?
Нерідко люди, особливо молоді, надто переймаються тим, що інші скажуть або що подумають про них, тому в кінцевому підсумку вони пливуть за течією. Це багатьом здається найпростішим виходом. Однак, це тільки здається. Іноді я озираюся на своє минуле. Я, єврей за походженням, народився в СРСР, і в ті часи було багато проявів антисемітизму. Однак, те, що я народився людиною, до якої суспільство ставилось із упередженістю, не змусило мене забути те, ким я є насправді, не змусило зрадити власним переконанням. Я навіть пишався тим, що я відрізняюся від більшості не надто достойних людей навколо мене. Я такий, який я є, і не можу бути ніким іншим.
Тому, хоча мільйони людей в Росії вихваляють Путіна як великого лідера, на мене це анітрохи не впливає. Так, це викликає у декого ненависть до мене, але я ніколи не шкодував про те, що відстоюю те, що є правильним і справедливим. Я ніколи не пошкодую про те, що стою на боці добра.
Повірте мені, «плисти проти течії» іноді не просто, але це дає вам дивовижну свободу, а це, своєю чергою, дуже сприяє вашому особистісному розвитку.
Раніше цього року Гаазький суд постановив, що арбітражне рішення, за яким уряд РФ має виплатити вам і вашим партнерам, разом із якими ви подали позов проти Росії, 50 мільярдів доларів, є чинним. Ви виграли. Росія програла.
Ну, це не я і мої партнери позивалися, а компанії, які володіли акціями ЮКОСу, але так, це правда. Минули роки, але справедливість все таки відновлена. Російська влада поводилася з ЮКОСом, зі мною і моїми колегами як мафіозні головорізи, і Гаазький суд погоджується з цією оцінкою.
Дякуємо, що знайшли час сьогодні поспілкуватися з Kyiv Post.
Було приємно із вами поспілкуватися.
Леонід Незвлін, відомий ізраїльський видавець і меценат, раніше був співвласником нафтовидобувної компанії «ЮКОС» і топ-менеджером банку «Менатеп». Незвлін, який емігрував до Ізраїлю в 2003 році, є активним критиком режиму Путіна впродовж більш ніж 20 років. Відвертий прихильник України з початку війни в 2014 році, Незвлін є власником єврейського журналу Liberal і акціонером ізраїльської газети Haaretz.
