Ця публікація відкриває серію статей Kyiv Post про відомі українські бойові підрозділи.

«Азов» - мабуть, найвідоміший збройний підрозділ України.

Завдяки своїм успішним діям на Донбасі з 2014, вдалій реорганізації за зразком НАТО та героїчній обороні Маріуполя у 2022 році «Азов», названий на честь Азовського моря, на березі якого розташований Маріуполь, заслужив славу серед військових як в Україні, так по всьому світові. Російська пропаганда витратила десятки мільйонів доларів, намагаючись зобразити «Азов», як і будь-яких захисників України, «нацистами».

Advertisement

То що ж таке «Азов»? Ми поспілкувалися з реальними «азовцями», які розділили з підрозділом весь його 10 літній шлях. 

Історія «Азову» розпочалася 2014 року. На Майдані під час Революції Гідності найбільш активними протестувальниками були футбольні фанати, особливо фанати київського «Динамо» та львівських «Карпат». Серед них був і Арсен Дмитрик із позивним «Лемко».

« Коли бої на Майдані закінчилися, і почали виникати добровольчі загони, ми пішли до своїх хлопців, бо це не було секретом, що Азов формувався з ультрас з усієї України. 2:00  Крім фанатів, у нас ще й багато цивільних було, які помаленьку, але асимілювалися у наше оточення!», - розповідає Лемко.

Advertisement

«Азов» став одним з добровольчих батальйонів, які Україна швидко збирала в 2014 для протидії російській гібридній агресії на Донбасі. Його бійці виконували спочатку патрульні, а потім і бойові функції. «Азов» брав участь у звільненні Маріуполя від росіян та сепаратистів в травні 2014, а потім у відсуванні фронту від Маріуполя (ці події зараз відомі як «Широкінська операція»).

 «Після виходу з Широкиного навесні 2015 року ми поїхали у відпустки, і після відпусток почалися перші офіцерські курси, а після того ми почали злагодження підрозділів на полігоні. Перші ж курси були за натівським зразком, по процедурі, а тоді це було чимось новим. Це зараз всі натівську структуру використовують, а ми тоді були перші», - згадує офіцер.

Advertisement

Ставку робили на сержантів, добру підготовку і збереження життя кожного солдата. Це дозволило до початку 2022 року перетворити добровольців у один із найефективніших українських підрозділів.

« Ми наймали перекладачів, які перекладали протоколи військові американські, і ми ці статути впроваджували. Але взяти іноземний протокол це одне, а впроваджувати у нас – це інше. Ми витратили багато сил, але це працює.  9:5 Головне – це цінність людського життя. Ми можемо залучити колосальні ресурси, але якщо збережеться життя бійця – воно себе окупить», - каже Лемко.

Advertisement

Ефективний підрозділ одразу помітили росіяни. І почали розповсюджувати фейки про «нацистів з Азову».  Один з азовців, Андрій Ігнатюк із позивним «Спайдер», який воював у Маріуполі у 2022 році й потрапив у полон, а тепер воює на Сході, відверто сміється з таких звинувачень.

«Нацизм давно закінчився з падінням третього рейху у 1945 році. Націоналізм і патріотизм для нас - це просто дороговказ про те, як любити свою націю, воювати за неї, за свою країну. Як можна вважати нас нацистами, якщо у нас служили представники всіх національних меншин, які тільки у нас є. І це було дивно для росіян, коли я був у полоні, що в нас і євреї служили, і вірмени, і азербайджанці. Вони нам повірити не могли», - згадує Спайдер.

Advertisement

Лемко каже – для росіян було важливо дискредитувати підрозділ, який першим увів стандарти НАТО. Саме на це й були спрямовані зусилля пропагандистів, хоча абсурдність таких звинувачень підтвердив би будь-який натівський інструктор.

« У нас в підрозділі служить купа євреїв, а з темношкірими хлопцями ми дуже багато спілкувалися по навчанню, тренуванню, і не було проблем взагалі», - твердить «азовець».

Основою ідеології бійців «Азову» дійсно є націоналізм. Який, як вони кажуть, базується на збереженні традиційних цінностей і любові до своєї країни і до всіх її громадян.

«Це збереження наших традицій і нашої країни. Бо без минулого не буде майбутнього, як не крути. Традиції – це те, що ми маємо передавати нашим майбутнім поколінням. Ідея нації – це і мова, і традиції», - пояснює свої погляди Лемко.

Advertisement

« Україна – понад усе, все, іншого немає. В нас є одна країна, і ми маємо її боронити, от і все. 8:03 Ми їм як кістка в горлі встали, стали в Маріуполі, і до останнього, скільки могли, тримати, тримали. Вони не могли нас пробити, і це вибивало їх з колії. 9:03 Вони самі, своєї пропагандою, створили з нас якихось демонічних створінь, яких самі ж боялись,  і їхні солдати теж», - каже Спайдер.

Саме таким демонізованим російськими пропагандистами підрозділом «Азов» зустрів повномасштабне вторгнення. Оточення Маріуполя, який захищав підрозділ, сталося швидко, але росіяни при їхній тотальній перевазі в людських ресурсах, техніці і за їхнього панування у повітрі довго не могли взяти місто.

«Азова» в Маріуполі було від сили 1000-1200 людей. 4:02 Ведення бойових дій у міській місцевості це дуже важко. Це один з найважчих типів боїв. І противник на наземних операціях зазнавав невдач, втрачав особовий склад і техніку у великій кількості. Техніка знищувалася, піхота гинула без техніки. І коли супротивник зрозумів, що наземні операції не працюють, він просто почав зносити місто. Щоб ви зрозуміли, літаки ТУ, які зараз пускають ракети, літали над Маріуполем і зносили місто килимовими бомбардуваннями», - згадує Лемко.

Одержимість власною пропагандою призвела до того, що росіяни майже вщент знищили колись квітуче приморське місто. За підрахунками мерії Маріуполя, через російські килимові бомбардування було знищено більше 900 з 2000 багатоквартирних будинків і майже 6000 приватних. Знищені всі школи, пологовий будинок, лікарні. Загинуло більше 22 000 із майже 500 000 мешканців міста, більше 200 000 - стали біженцями.

Противник перестав рахуватися з цивільними. Дійшло до того навіть, що от їдеш ти по дорозі, ти намагаєшся оминати тіла вбитих цивільних, їх там були тисячі. Навіть супермаркети, де люди намагалися забрати їжу, противник, як тільки бачив скупчення, обстрілював ракетами та авіацією, артилерія працювала 24/7», - розповідає Лемко.

«Азов» бився до кінця, поки не опинився в оточені на найбільшому заводі міста, металургійному комбінаті «Азовсталь». Майже 3 місяці оборони Маріуполя, під час яких були знищенні тисячі російських солдатів та сотні одиниць їхньої техніки, врешті-решт завершилися здачею виходом вцілілих «азовців» у полон за наказом вищого військового командування України, коли стало зрозуміло, що оборонятися далі вже неможливо.

«Ми там могли ще кілька місяців протриматися спокійно, по боях, але у нас була проблема – наші поранені, яких ставало все більше, а медикаментів не було, навіть перев’язочних. От і все», - розповідає Лемко

Росіяни катували полонених «азовців», і навіть вбили кілька десятків полонених з підрозділу, підірвавши одну з будівель колонії в Оленівці.

« Більшість тих, хто там були - солдати, охоронці в колонії – ними все життя керують, як рабами, і от у них зявилася можливість над кимось познущатись. Вони не прагнуть покращувати своє життя, вони хочуть знущатися з тих, над ким можуть», - згадує Спайдер.

Але при цьому, каже Лемко, який сам був у полоні, росіяни поважали «азовців» за їхній спротив і навіть боялися їх.

«Вони себе накрутили, що ми можемо однією голкою роту солдатів переколоти, ну, це я жартую звісно. Уявіть, на допити нас могло супроводжувати по 6 спецназівців. Мене два буса охорони возило», - каже Лемко.

Частину «азовців», в тому числі командирів, півроку потому обміняли на полонених росіян. Лемко тепер майор, він командує підрозділом в складі «Азову», який тепер став бригадою у складі Національної гвардії. Він має свої рекрутингові центри, де можна добровільно доєднатися до підрозділу, заповнити анкету, податися на ту чи іншу посаду за певною спеціальністю, пройти співбесіду. «Азов» першим увів таку систему ще 8 років тому, як альтернативу примусовій мобілізації. Керівниця рекрутинг центру Ярослава Кашка розповіла, що до них кожного дня звертається десь до 15 людей. Рекрути цінують те, що це – досвідчений підрозділ з командирами, які мають сучасну освіту й цінують своїх бійців.

«Дуже багато людей приходять, кажуть, що готові були служити, але чекали повістку. І от коли вибору вже немає, тоді людина починає шукати кращий підрозділ, і приємно бачити, що люди роблять вибір на нашу користь  1:40 Ми маємо стабільні цифри, звісно, тенденції постійно змінюються, але в цілому ми маємо більш ніж достатньо людей, які бажають доєднатися, і багато питань – чи ми допоможемо доєднатися тим, у кого вже є повістка. І ми таким, звісно, допоможемо», - розказує Кашка.

Наразі «Азов» нараховує кілька тисяч військовослужбовців і закликає до своїх лав всіх  охочих, від айтішників, операторів дронів та водіїв до кулеметників і танкістів.

«Знаєте, я вирішив вже, я дозрів, як кажуть, мамина черешенька дозріла», - жартує Юрій, один з рекрутів.

Нові бійці підрозділу відкривають нову сторінку його історії.