Наприкінці березня Комітет ООН з прав людини (КПЛ ООН) ухвалив рішення за скаргою Брацило та інших проти РФ. Росію було визнано відповідальною за низку порушень прав людини відповідно до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права в окупованому Криму.
Подробиці рішення Комітету ООН з прав людини
Це рішення є однією з перших позицій Комітету в контексті збройного конфлікту РФ проти України. У 2017 році адвокати РЦПЛ Роман Мартиновський та Сергій Заєць звернулися зі скаргою проти РФ від імені трьох громадян України, яких засудили в Криму та депортували на територію РФ для відбуття покарання.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Скарги подавалася частково без звернень до національних засобів захисту в РФ. Комітет погодився із адвокатами РЦПЛ, що такі засоби не є ефективними, оскільки окупаційні суди не спроможні ухвалити рішення всупереч законодавству РФ та позиції Конституційного Суду РФ щодо нібито легітимного прийняття Криму до РФ.
Завдяки наполегливій роботі адвокатів і юристів РЦПЛ та тривалій комунікації із Комітетом протягом наступних 7 років, останній визнав, що РФ свавільно позбавила заявників свободи в Криму на підставі законодавства РФ всупереч міжнародному гуманітарному праву за дії, вчинені до окупації (ст. ст. 9(1) та 15(1) Пакту). Депортацію заявників з окупованого Криму на територію РФ визнано висилкою громадян України з території їхньої власної держави (ст. 12(4) Пакту).
Відмову РФ повертати громадян України на територію України було визнано свавільною. Фактично Комітет вперше висловився на підтримку того, що Крим – це Україна. На позицію Комітету не вплинули спроби РФ нав'язати власне громадянство заявникам.
Росія поставила мешканців Криму в несприятливе становище, адже їм було надано лише 18 днів для відмови від автоматичного набуття громадянства РФ. Це ускладнювалось необхідністю звернутись особисто до окупаційних органів. Утримуваним в місцях позбавлення свободи або інших установах такого типу взагалі не повідомили про це, а подані ними заяви про відмову після 18 денного строку відхилялись як необґрунтовані.
Факт відбуття ними покарання також виключав стандартну процедуру відмови від російського паспорта щонайменше до моменту звільнення. Як результат мешканці Криму не могли зробити поінформований вибір щодо власного приватного життя, що було спробою примусово змінити їх ідентичність через автоматичне присвоєння громадянства РФ та змусити бути лояльними до окупанта (ст. 17 Пакту).
Висновок Комітету ООН
Врешті Комітет встановив, що нав’язування громадянства та депортація на територію РФ були дискримінацією за ознакою національного походження та захищеного статусу за міжнародним гуманітарним правом. Не було жодних розумних причин для автоматичної натуралізації українців в Криму, а також їх депортації з диспропорційними наслідками – утримання в російському середовищі на території ворожої для них держави (ст. 26 Пакту).
Комітет зобов'язав РФ сплатити справедливу компенсацію заявникам, виключити наслідки примусового нав’язування громадянства РФ та забезпечити їх повернення в Україну. РФ також має переглянути власне законодавство про громадянство та ретроспективне застосування свого кримінального законодавства в Криму. На це РФ відведено 180 днів, протягом яких вона зобов’язана додатково перекласти рішення Комітету та розповсюдити його максимально широко.
