Наразі на порядку денному України має стояти не тільки воєнна перемога над російськими окупантами, а також переосмислення власних інтересів як на міжнародній арені, так і у внутрішній політиці. Таку думку висловив український історик та публіцист, професор Українського Католицького Університету Ярослав Грицак в інтерв’ю Kyiv Post.
«Я вважаю, що ми маємо активно розробляти план нашої перемоги. Та викарбовувати настільки сильно, аби донести його до Заходу. Щоб, коли прийде час Росії здаватися, то саме їй почали диктувати умови капітуляції. І тоді обов‘язково повинен звучати сильний український голос», – наголошує Грицак.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Зараз голос Кремля на Заході стає все менш чутним. Величезні кошти, що були вкладені у російську пропаганду за кордоном, зокрема у телекомпанію Russia Today, майже повністю та безповоротно втрачені. До того ж повністю змінився порядок денний. Пропаганда діє, коли вона супроводжується та підтверджується реальними діями. А реальність наразі така, що Росія здійснила повномасштабне криваве вторгнення в Україну.
«Якщо і залишилися люди, які вірять у російську пропаганду, то їх вже неможливо переконати. Але наразі бути проросійським – це майже так само, як не чистити зуби зранку. Сьогодні пропаганда Росії діє ще на території самої РФ на рівні домашнього вжитку. Інше питання – чи діє вона на території нещодавно окупованих українських територій? Цього не можна наразі дізнатися точно. Втім, я припускаю, що все ж таки в Україні російська пропаганда повністю перестала діяти. Путін знищив її плоди російськими ракетами», – продовжує історик.
Однак 8 років тому, коли Росія окупувала східні території України та Крим, вона почала проводити там агресивну проросійську пропаганду. Що поступово стирало національну ідентичність українських громадян, які залишилися жити в окупації.
Проте відновлення цієї ідентичності після деокупації територій не є першочерговим завданням. Адже воно не може бути швидко вирішено, процес повернення української ідентичності буде відбуватися поступово, здебільшого завдяки зміні поколінь.
Катарсис: судова система та комісія правди на деокупованих територіях
На думку Грицака, на деокупованих територіях у першу чергу потрібно створити «суд справедливості», який буде представляти національну судову систему. Ця установа повинна ідентифікувати злочинців та притягнути їх до відповідальності. Окрім того, мають бути обмежені у правах усі, хто працював в окупаційних органах влади. До прикладу, їм треба заборонити займати посади в будь-яких органах влади та брати участь у виборах або бути обраними протягом мінімум 10 років.
Другим кроком повинно стати створення «комісії правди та примирення», як це було у південній Африці у 1996 році. Ця комісія займалася розслідуванням злочинів, скоєних з політичних мотивів у період апартеїду. Грицак вважає, що це буде окремим видом судового процесу. Він не обов‘язково повинен закінчуватися ув’язненням: злочинцю надають вибір – звичайний судовий розгляд або розслідування комісії. Якщо він обирає останнє, то має зізнатися у всіх своїх злочинах у присутності жертв та ЗМІ.
«Має статися те, що називається катарсисом. Тобто обов’язково має відбутись щось, аби всі винні усвідомили, що насправді сталося. І справедливість має бути виключно у рамках закону», – підкреслює Грицак.
Важливо запобігти утворенню авторитарному режиму та громадянській війні після перемоги
Треба вже зараз займатися формуванням «пакету перемоги» – переліку заходів, що забезпечать процвітання України у майбутньому та зниження ризиків виникнення внутрішніх конфліктів, а також створення авторитарного режиму.
«Потрібна влада, спроможна здійснити політичну та економічну реформи. Я припускаю, що в деокуповані регіони буде спрямовано величезні інвестиції на їх відбудову. А там, де інвестиції, з’являються не тільки можливості, але й величезні спокуси. І вже на Заході йдуть обговорення умов, на яких Україні будуть давати гроші. Адже західні чиновники вже бачать небезпеку від усталеної корупції та олігархів», – наголошує публіцист.
Грицака турбує стан українського суспільства після закінчення війни. «Я боюсь, що після перемоги нас чекають гострі суперечки з приводу того, хто більше зробив для перемоги. Адже усім відомо, що перемога має багато батьків, а поразка завжди сирота», – нагадує історик.
Яскравим історичним прикладом виникнення такого внутрішнього конфлікту є результат греко-перських війн. Коли невеликі грецькі поліси, об’єднавшись, перемогли величезну імперію персів і дуже цим пишалися. Втім, за 20 років після спільної перемоги почалася війна між Афінами та Спартою, що тривала ще довше і була більш жорстокою, аніж війна з персами.
«Перемога у війні не означає кінець війни взагалі. І перемога може привести до війни з приводу того, як ми бачимо своє майбутнє. І тому, я вважаю, що над цим вже потрібно працювати», – наголошує Грицак.
Тож наразі важливо, щоб утворилися нові політичні проекти (рухи чи партії), які могли б стати реальною противагою владі та впливу Зеленського. Він заслуговує усілякої поваги як лідер країни, політик та головнокомандувач, але повинна бути противага, інакше виникне загроза формування авторитарного режиму.
Створити таку систему противаг у політичній системі країни можна, у першу чергу, через реформування судової системи. Вона повинна стати справді незалежною як від інших гілок влади, так і від олігархів.
«Поки цього немає, я не розумію, звідки в Україні з’явиться енергія, необхідна на відбудову та перетворення країни. Як кажуть мені економісти, 75% інвестицій в Україну надходить від людей, які тільки починають займатися бізнесом. Але державі потрібно створювати сприятливі умови для підприємців. Це має бути нешкідливо, безпечно, більше того – корисно і для країни, і для самого підприємця. Попри це ми бачимо, що влада багато робила для того, аби бізнес у нас було вести складно або навіть небезпечно для здоров’я, а іноді й життя», – підсумував Грицак.
