Василь Безпаленко – 10-разовий чемпіон Світу, 8-ий разовий чемпіон Європи, вихователь багатьох Чемпіонів з бодібілдингу, президент Всеукраїнської федерації тілобудови та фітнесу та єдиний в світі спортсмен, який займає перші місця в цьому виді спорту майже півстоліття, що до нього нікому не вдавалося.
У вересні 2022 року у Литві пройшов чемпіонат з бодібілдингу «Янтарний приз», де представник України, 74-річний львів’янин, здобув перше місце як володар найдосконалішої статури в світі. Василь Безпаленко – не тільки легенда в світі спорту, а і яскравий представник інтелектуальної еліти України. Філософ, письменник, професор, генерал ліги українського козацтва, лицар Ордену Християнства, неперевершений актор, який своїм прикладом довів, що нічого в цьому світі не буває запізно, коли ти невпинно ідеш до своєї мети.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
– Василю, хто надихнув вас займатися спортом, і коли все почалося?
– Почалося все ще у школі. Я хотів подобатися дівчатам, бути сильним та гарним. Але за своєю комплекцією я був худим та високим. Тому вирішив записатися в секцію важкої атлетики. Раніше для цього треба було мати довідку з медичного закладу. Але в лікарні сказали, що у мене сколіоз 2-го ступеня та викривлення хребта, і рекомендували займатися тільки пішими прогулянками. А довідку так і не видали. Та я вирішив не здаватися і записався в секцію фехтування. Хоча моїми вчителями були чемпіони світу, я там довго не затримався, хотілося більшого. Мене цікавила культура тіла, і я почав збирати потрібну інформацію.
– З чого ви почали, адже в радянські часи знайти подібну інформацію було не так просто?
– Так, на дворі був 60-й рік, літератури на подібні теми в радянській Україні майже не було. Але у Львові на центральній площі був газетний кіоск, куди кожної п’ятниці привозили польські журнали. Там я знайшов цікавий альманах з культури тіла SPORT DLA WSZYSTKICH. Я його з нетерпінням чекав цілий тиждень, старанно відкладаючи гроші зі шкільних обідів, щоб купити новий випуск. Пам’ятаю, як приходив додому з новим номером і жадібно все вивчав, до останньої сторінки. А вони були з кольоровими зображеннями гарних фігур атлетів, детальним поясненням анатомії та поетапними вправами.
– Скільки вам тоді було років?
– Мені було 13 років, і я був дуже серйозно налаштований. Гантелей у мене не було, тоді я придумав використовувати мамину чавунну праску. Вона важила приблизно 2.5 кг, і на майданчику між поверхами в під’їзді я почав сам потроху тренуватися. Я був дуже наполегливим та старанним.
– Ваша наполегливість привела вас на перше місце у Міжнародному конкурсі з бодібілдингу і створення атлетичних залів у Львові!
– Зерно, посаджене в благодатну землю, має давати гарні плоди. Своє перше місце на міжнародному конкурсі я отримав 1972 року у Балтії. Моя наполегливість в спорті і результати, яких я досягав, дозволили мені знайти однодумців, з якими ми почали разом тренуватися та створювати по всьому Львову місця для занять спортом дітей та молоді. Перший спортзал ми відкрили 1980 року, згодом їх було вже більше десяти. В багатьох я працював тренером, одночасно вчився, мав роботу, сім’ю та маленьких дітей. Перечитав дуже багато літератури з анатомії і фітнесу та спробував безліч технік.
– З ваших залів вийшло багато чемпіонів світу з бодібілдингу?
– Так, я особисто виховав більше 30 чемпіонів світу та Європи у різних категоріях. За майже 48 років своєї професійної діяльності я надав біля сотні тисяч консультацій молоді, підліткам, студентам, спортсменам, а також любителям. Крім того, я є діючим президентом Федерації атлетичної гімнастики України та Федерації фітнесу і бодібілдінгу України. А також 10 років викладаю мистецтво у Львівському національному університеті ім. І. Франка на кафедрі режисури та сценічної хореографії.
– Ви також є досить відомим та успішним актором, ваша кінематографічна історія досить цікава. Коли у вас виникла любов до кіно?
– О! Я ріс на кіно з 3-х років! У 50-х роках моя мама працювала у військовому шпиталі і брала мене з собою на роботу. В шпиталі був кінотеатр для військових, де на великому екрані транслювалися різні фільми, і я жодного не пропускав. Пам’ятаю перший фільм, який я побачив, то був «Фанфан-тюльпан». Він мене настільки вразив, що кіно стало невід’ємною частиною мого життя. Я любив спостерігати за грою акторів, вчився у них як себе поводити. Жан Маре, Ален Делон, Луі де Фюнес зачаровували мене своєю грою. Ця любов до мистецтва в мене з дитинства.
– Коли ви зіграли свою першу роль?
– Мені було 11 років, коли батько вперше привів мене на знімальний майданчик. Він тоді грав козака у фільмі «Олекса Довбуш», який знімала у Львові Одеська кіностудія. Так я взяв участь у масовці колективної сцени на Площі Ринок. Зараз моя кінематографічна кар’єра нараховує безліч різних ролей. Я грав гетьманів, генералів, лікарів, ковбоїв, фермерів і мушкетерів, просто панів, нещодавно знявся в кліпі популярного гурту «Калуш» на пісню «Стефанія» і зіграв в одному масштабному міжнародному проєкті, який має демонструватись на всіх європейських екранах цього Різдва. Мені подобається зніматися в кіно, а режисерам – мене знімати, я можу вжитися в роль вже з першого дубля. Мабуть, всі конкурси, в яких я брав участь, а їх було дуже багато в моєму житті, і щира любов до кіно з дитинства виточили в мені певні професійні якості.
– Як вам вдається так міцно тримати стрій?
– Я давно навчився досягати будь-якої цілі, яку я поставив. Вже 60 років я кожного дня займаюся спортом, веду здоровий образ життя, постійно вчуся і ділюся знаннями з молоддю. Хоч буває і таке, що я сплю по 4–5 годин на добу, я є невиправним оптимістом. Я відпочиваю, коли живу! Мій девіз: «Ніколи нічого не пізно». Диплом магістра з психології я отримав в 60 років, а в свої 74 роки я став першим в категорії «за 55 років» чемпіоном з бодібілдингу і на цьому зупинятися не збираюся.
– У вас є мрія, яку б ви ще хотіли втілити в життя?
– Так, я мрію знятися в Голлівудському фільмі.
