26 жовтня в Києві пройшла міжнародна науково-практична конференція «Культурна спадщина в умовах війни: захист, збереження та реставрація».
Організаторами конференції виступили Департамент охорони культурної спадщини КМДА, КНМЦ та ГО «Альянс реставраторів історичних будівель України». Захід пройшов під патронатом Національної комісії України у справах ЮНЕСКО за сприяння Ради Європи та української інвестиційної компанії DOVGIY Family Office.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Конференцію відкрили Директор Департаменту охорони культурної спадщини КМДА Олександр Никоряк, Заступниця Міністра культури та інформаційної політики України Катерина Чуєва та Голова Офісу Ради Європи в Україні Стен Ньорлов. До конференції також доєднались міжнародні експерти з Польщі, Грузії, Іспанії та Німеччини, які вже мають досвід в питаннях культурного виживання та відновлення культурної спадщини.
Слід наголосити, що на Україну зараз спрямована увага всієї світової спільноти. Представниця Міжнародного альянсу із захисту спадщини в зонах конфлікту ALIPH Foundation Александра Фібіг розповіла, що з перших днів війни їх організація активно допомагає Україні, передає обладнання для збереження архівів, мобільні лабораторії, які можуть консервувати предмети мистецтва, засоби від вологи та матеріали для захисту вікон та дверей музеїв та архівів.
Цікавим було почути про досвід колег з Польщі, тому, що деякі польські міста під час Другої Світової війни були знищені на 80% разом з культурними цінностями. Максимально відновити їх допомогли креслення, які збереглися в архівах і великий запал громадської спільноти. Про важливість створення 3D макетів історичних будівель та електронних каталогів наголошували всі експерти, з цим питанням Україні обіцяли допомогти представники ЮНЕСКО.
Також взяли участь в Конференції і українські експерти, зокрема архітектори, історики, археологи, директори музеїв та заповідників, а також активісти культурного фронту.
Обговорювалися можливі способи збереження української культурної спадщини, проблеми, з якими стикнулося суспільство у цьому процесі та способи їх вирішення. На жаль, жодний музей, архів чи історична будівля не були готові до війни. Проблеми не тільки у відсутності достатньої кількості вогнегасників, не було вчасно вжито заходів для захисту вікон та дверей, недостатньо сховищ та навіть звичайних пакувальних матеріалів, яких знадобилося дуже багато. Тільки на території Києво-Печерської Лаври зберігається 72 тис. предметів рухомих цінностей.
Вже в перші дні війни повідомили про велику ймовірність руйнації собору Софії Київської. Було екстрено зібрано групу із реставраторів, конструкторів, сейсмологів, геофізиків, які впродовж тижнів працювали над варіантами захисної споруди. В багатьох містах України небайдужі люди накривали захисними матеріалами пам’ятки архітектури власним коштом. В деяких музеях працівники ховали експонати в себе по домівках і навіть закопували в землю, щоб зберегти.
Завдяки неабиякій активності культурних діячів, волонтерів, меценатів та європейської спільноти, до України почала надходити допомога, яку швидко розподіляли по всім культурним установам. Тільки один Національний музей історії Німеччини передав 37 палет (а це 5 тонн) зі своїх запасів. Пізніше до цієї ініціативи приєдналися ще 30 європейських музеїв. Таким чином склалось потужне музейне братерство. Всього за 6 місяців війни Україна отримала понад 150 тонн допомоги, які вже надійшли в 170 музейних установ.
Не зважаючи на потужну підтримку, проблеми зі збереженням культурної спадщини залишаються, з часом стаючи більш серйозними. На конференції багато разів наголошувалося, що Україні дуже не вистачає реставраторів. З представників старої радянської школи залишилося всього 5 фахівців, а в навчальних установах цей напрямок професійної підготовки наразі просто відсутній. Якщо враховувати, що за офіційними даними близько 1 тис. культурних об’єктів вже пошкоджено (і ця кількість, на жаль, постійно зростає), то їх просто не буде кому відновлювати.
На конференції також наголошувалося на нагальній потребі документування пам’яток архітектури, створенню їх єдиного електронного реєстру, методичок для швидкого реагування в критичних ситуаціях, встановлення пріоритетів та стратегії відновлення. Слід зазначити, що вже багато зроблено, а ще більше треба зробити для збереження культурної спадщини, і це питання загальнонаціонального масштабу.
Було вирішено створити експертну робочу групу з захисту, збереження, реставрації культурної спадщини, в яку увійдуть спеціалісти у сфері охорони культурної спадщини, правозахисники, архітектори, реставратори, археологи та представники громадськості. Також вирішено регулярно проводити заходи у форматі круглих столів з обговоренням нагальних питань та звітами про вже зроблене.
