Роль ІПСО РФ у гібридній війні: чим шкідливі фейки?

Росія продовжує застосовувати свою машину пропаганди, щоб дискредитувати українську владу. Розповідаємо про найпоширеніші російські ІПСО.

Як російські інформаційно-психологічні операції впливають на суспільство?

Маніпулювання емоціями, вплив на настрої в суспільстві, дискредитація союзників — усе це є складовими інформаційно-психологічних операцій, якими окупанти намагаються підірвати бойовий дух українців та посіяти панічні настрої в суспільстві.

ІПСО також відоме як "психологічні операції" — PSYOPS, де PSY означає Psychological (психологічні) і OPS означає Оperations (операції). Основна мета таких операцій — впливати на емоції, поведінку і думки аудиторії, а також взяти під контроль поведінку влади, організацій, груп та окремих осіб.

Якщо сказати ще простіше, то ІПСО — це дезінформація, пропаганда, спотворення інформації або перекручування фактів, диверсії на об’єктах цивільної інфраструктури та кібератаки.

Це справжня психологічна війна, яка ведеться паралельно з реальними бойовими діями та спрямована на маніпулювання громадською думкою. Такі операції використовуються як у мирний, так і у воєнний час.

Експерт з психологічної війни Пол Лайнбарджер вже давно дійшов висновку, що справжня війна розпочинається задовго до військових дій і триває ще деякий час після їх закінчення. На відміну від традиційної війни, де на полі бою лише армії, психологічна війна зазвичай ведеться одразу проти мільйонів цивільних осіб, які часто виявляються беззахисними перед натиском ІПСО.

Чому люди стають такими довірливими та чутливими до ІПСО?

Як взагалі можна пояснити те, що на людей так легко вплинути за допомогою ІПСО? У період невизначеності, коли навкруги війна й небезпека, наші реакції на інформацію стають більш емоційними, зокрема, через страх смерті.

Саме тому росіяни використовують ці емоції для деморалізації суспільства та схиляння цивільної частини населення до припинення спротиву. Вони й надалі показово чинитимуть злочини небачених масштабів, аби ще більше уразити психіку своєю кровожерливістю й нелюдяністю. Коли соцмережі активно наповнюються тисячами картинок жахів війни та закликів до капітуляції, дух спротиву населення, звичайно ж, стрімко падає. Настрої звичайних громадян впливають на окремих військових, які передають їх один одному — це шлях, яким вони намагатимуться деморалізувати українську армію.

Коли ви стикаєтесь зі страшною, жахливою інформацією та відчуваєте, що це неможливо осмислити, а у вас немає сил тримати таке в собі, зазвичай дуже хочеться поділитися цим із кимось. Але перед тим, як автоматично репостнути будь-яку інформацію, зупиніться та глибоко вдихніть і видихніть десять разів. Це дозволить узяти паузу, подумати над тим, чи є те, з чим ви стикнулися, правдою та замислитися про можливі наслідки розповсюдження такої інформації. 

Поставте собі запитання: "Як я можу пропрацювати цю новину всередині себе, перетравити її так, щоб, показавши її іншим, передати далі впевненість і віру в краще та підвищити бойовий дух?"

Все про види ІПСО: фейки, пропаганда, інформаційні маніпуляції

Інформаційно-психологічна операція — це загальна назва для багатьох методів впливу, який використовують для зміни громадської думки та контролю настроїв у суспільстві. Перелічити всі можливі варіанти такого впливу просто неможливо, але спробуємо прослідкувати схожі патерни та певні закономірності застосування елементів ІПСО.

Якщо після прочитання будь-якої новини ви відчуваєте сильний розпач і обурення, а також бажання виплеснути нібито справедливий гнів у бік своїх — чи то на співвітчизників, чи то на владу, чи то на країни-союзниці — будьте обережні й перевірте інформацію, оскільки саме це має на меті ІПСО. Часто боти розповсюджують необґрунтовану критику дій влади у соцмережах, висловлюють сумніви щодо офіційної інформації та поширюють вигадані історії про дії самих українців.

Ще одна мета інформаційно-психологічної операції — залякування противника за допомогою перебільшень та брехні про власні сили. Усі чули про "другу армію світу", про "захоплення Києва за кілька днів", що на ділі виявилось маніпуляцією та перебільшенням. Тому не варто поширювати матеріали, наприклад, із цитатами президента Путіна, де він стверджує, що насправді Росія ще не розпочала справжні воєнні дії в Україні, і що все ще попереду, навіть якщо ви хочете посміятися над абсурдністю таких заяв. Деякі люди розуміють, на що спрямовані такі заяви, але інші можуть мати меншу здатність до аналізу й стати жертвою ІПСО.

Також, якщо від якоїсь інформації ви відчуваєте спустошення, страх, безвихідь, коли вас неначе вас огортає горе, яке неможливо перенести – подумайте, чи не є це нагнітанням, яке проти вас використовує ворог? Ясно, що ми так чи інакше стикаємося зі всім цим спектром емоцій щодня через жахливі дії росіян на території України. Проте ці деструктивні почуття можна посилити для ще більшої демотивації та пригнічення суспільства, що й роблять ботоферми та російські спецслужби.

Реальні російські ІПСО: приклади фейків 

Гібридна агресія Росії проти України — це новий тип війни, який передбачає не лише пряме застосування воєнної сили, а й значну роль психологічних операцій. Раніше долю того чи іншого повномасштабного вторгнення вирішувала армія на полі бою, і чия була сильніша, той і перемагав. Але зараз роль відіграє не лише численність війська та озброєння. У сучасному світі потужною зброєю стала інформація. 

Фактично, російська гібридна війна проти України тривала ще з 90-х років — основними її піками були "кримський сепаратизм" Мєшкова та Лужкова, "газові війни", поділ Чорноморського флоту, спроба захоплення острова Тузла, Помаранчева революція, Революція Гідності та інше. Тож незаконна анексія Криму та події на Донбасі у 2014 році стали логічним розвитком тих подій.

Те, що деякі можуть вважати простою серією інцидентів, насправді є ретельно спланованою інформаційною війною, яка почала розгойдувати психіку та підбурювати настрої в суспільстві задовго до повномасштабного вторгення. Ця інформаційна війна ведеться саме так, як сказано в "Доктрині Герасимова" — колишнього начальника російського Генштабу, воєнного злочинця.

Україна стала об'єктом цілеспрямованих кремлівських інформаційних атак ще з 2004 року, після перемоги Ющенка на президентських виборах. До 2010 року росіяни намагалися впливати на формування громадської думки в потрібному їм ключі, інколи навіть доволі агресивно. Щоб побачити очевидні приклади ІПСО, не треба далеко ходити. Росія давно успішно створювала штучні конфлікти та розхитувала наше суспільство, розколюючи його на різні табори. Без перебільшення наш інформаційний простір весь час розривався від різних заголовків російських ІПСО: "Розіп'ятий хлопчик у трусиках", "братські народи", "КримНаш", "їхтамнєт", "геноцид народу Донбасу", "Одеса – руське місто", звірства "хунти, бендерівців і нацистів", "не все так однозначно" та інших. 

Далі така хвиля обурення та ненависті поширювалася вже самими носіями, тобто нашими громадянами, тож це були такі собі диверсії в тилу. Радикалізм у питаннях мови, релігії та базових потреб суспільства взагалі завжди відчувається дуже гостро. А чим гостріша тема, тим легше роздмухувати пожежу. Власне, основне завдання ІПСО полягало в поглибленні недовіри суспільства до влади та армії.

Вся машина російської пропаганди та дезінформації була спрямована проти України, і до 24 лютого 2022 року численні російські ІПСО відігравали важливу роль. Але й після повномасштабного вторгнення російська пропаганда та дезінформація нікуди не зникли.

Чи шкодять фейки військовим та чому вони набувають такого поширення?

На початку вторгнення СБУ оприлюднила докладний список проросійських телеграм-каналів з великою кількістю підписників ("Резидент", "Легітимний" та інші), які поширювали російські тези або створювали власні, вели дезінформаційну кампанію проти України та намагалися відвернути увагу від злочинів російських окупантів. Активно працювала мережа проросійської пропаганди Анатолія Шарія, який наразі ховається в Іспанії від суду в Україні. У серпні 2022 року українським спецслужбам вдалося викрити велику мережу ботів, яка працювала під керівництвом цього "політтехнолога" та пропагувала "зраду" серед патріотично налаштованих українців. Цікаво, що найчастіше вони транслювали саме російські наративи.

Дуже показовим прикладом ІПСО був хайп навколо міток, нанесених на дорогах і будівлях. У месенджерах і соцмережах дуже стрімко поширювалась інформація з закликами зафарбовувати їх, тому що, мовляв, ці мітки допомагають ворогу наводити ракети через супутники. Як виявилося пізніше, ці позначення були зроблені за допомогою спеціальної світловідбиваючої фарби, що використовується в геодезичній зйомці, і не мають жодного відношення до військових дій. Тоді вкид про мітки допоміг посіяти ще більше паніки та страху в уже й так нажаханому війною суспільстві. 

Окремо варто виділити велику кількість неперевірених Telegram-каналів і свіжостворених сторінок у соцмережах, які поширювали недостовірну інформацію щодо ракетних обстрілів. Ці новини діяли дуже ефективно, вганяючи українців у паніку і позбавляючи їх критичного мислення. Можливо, саме це стало приводом для створення офіційного каналу Повітряні Сили ЗС України, який тепер пише про можливий рух ракет і причини оголошення повітряної тривоги.

Ще один приклад того, як російська ІПСО розхитала українське суспільство: вірусне повідомлення про критичну нестачу крові в Національному інституті хірургії та трансплантології імені Шалімова, куди з фронту привозять важкопоранених українських бійців. Першоджерелом цієї інформації була анонімна вебсторінка, створена наприкінці 2022 року. 

12 січня 2023 року однакові за змістом пости з цим фейком почали стрімко ширитися методом «сарафанного радіо» в соцмережах та месенджерах. Далі його опублікував у своєму Telegram-каналі офіцер Армії Ізраілю Ігаль Левін, після чого він потрапив у стрічку до журналістки «1+1» Наталії Мосейчук. Поки на офіційній сторінці Інституту Шалімова не спростували цю інформацію, фейк набрав понад 2 тисячі поширень і розлетівся по Facebook та Viber.

Такі дезінформаційні повідомлення не лише спричиняють паніку в суспільстві, а й можуть призвести до серйозних наслідків. Наприклад, після прочитання такої неправдивої інформації людина може поспішити здати кров, хоча до цієї процедури їй потрібно готуватися протягом щонайменше трьох діб. Якщо не дотриматися вказаних рекомендацій, кров виявиться непридатною для переливання і буде просто знищена.

Ще одним жахливим прикладом є фейки та вкиди щодо ракетного удару по Дніпру від 14 січня 2023 року. Після виявлення десятків жертв російські пропагандисти одразу ж почали звинувачувати у своєму злочині Україну та її сили ППО, що намагалися збити ворожу ракету.

Поширенню громадської думки в потрібному руслі посприяв і Олексій Арестович — блогер і позаштатний радник Офісу президента України. В одному з Youtube-інтерв'ю він заявив, що в багатоповерхівку в Дніпрі російська ракета нібито влучила, бо її невдало збили українські сили ППО. РосЗМІ одразу використали таку заяву та подали її як отриману від влади України. Так і вийшло, що мережею активно поширилася інформація про те, що Росія «ні в чому не винна», а Україна сама вбиває власних громадян.

Протидія ІПСО РФ: як перевіряти інформацію правильно?

Перша та найважливіша порада, яка допоможе фільтрувати російське ІПСО: відмовтеся від російського контенту — весь їхній інфопростір працює задля нашої поразки та їхньої перемоги. Російські іпсошники вже проникли в усі сфери контенту, вони транслюють вам наративи через російські ЗМІ, соцмережі, блогерів та лідерів думок. 

Російська пропаганда настільки глибоко проникла в наше суспільство, що довелося створити Український Центр протидії дезінформації при РНБО, який регулярно аналізує інфопростір на предмет нових російських фейків, маніпуляцій та інших проявів ІПСО. Ви можете слідкувати за ними в зручній для вас мережі: Telegram, Facebook чи Instagram.

Протидія російським ІПСО — це важлива задача не лише для журналістів і громадських діячів, а й для всіх без виключення громадян. Адже саме ІПСО є другим після армії джерелом тиску Росії в її війні проти України. Кожен свідомий українець має навчитися ретельно ставитись до отримуваної та поширюваної інформації. А значить, довіряти насамперед офіційним українським джерелам, фаховим журналістам та українським і світовим ЗМІ з бездоганною репутацією.

Коли ми розпочинаємо пошук елементів ІПСО в будь-якій новині, яка здається нам фейком, то часто починаємо додумувати й занадто емоційно фантазувати. Це підвищує градус напруги, створює несприятливу атмосферу в суспільстві, запускає емоційні гойдалки, які починаються з нас самих, а потім передаються далі. Ланцюгова реакція, якої так очікує пропаганда, успішно запускається й шириться, як лавина. 

Ми не можемо точно знати, чи є конкретна дезінформація елементом тієї чи іншої ІПСО. Нам невідомі деталі конкретної операції (бо їх знає лише той, хто її здійснює). Однак, така поведінка сприяє закріпленню в нас схильності до конспірологічного мислення. Кожна наступна новина тільки ще більше наштовхує нас на думку: «хтось цим усім керує». Так ми шкодимо самі собі, бо активно плекаємо власне відчуття безпорадності та знижуємо свою волю до спротиву дезінформації.  

Україна активно висвітлює дії РФ, у тому числі інформуючи населення про всі вірогідні ІПСО ворога, що дозволяє завчасно підготуватися до розповсюдження неправдивої інформації. Але далеко не всю інформацію можна вважати частиною російської ІПСО: фейки та дезінформацію серед населення часто поширюють і самі українці — через надто сильну емоційну напругу чи просту необізнаність у темі, про яку говорять. Тому, якщо ви не є експертом, краще не транслюйте власні думки на широку аудиторію, ви можете виявитися неправими й ваші хибні уявлення про події підхоплять інші, що викличе нові й нові хвилі обурення та дезінформації. 

Як не потрапляти на гачок російської дезінформації?

Здається, всім уже давно відомо, що будь-яка інформація може бути прихованою, маніпулятивною або абсолютно вигаданою — фейком. Щодня ми отримуємо інформацію через журналістів і блогерів, які подають її з певною специфікою. Якщо журналісти постійно перекручують інформацію на користь певних осіб (наприклад, Медведчука) або можуть просто непрофесійно підходити до виконання своїх обов'язків, то в їхнього постійного читача або глядача може сформуватися неправильне уявлення про світ. Тому такою важливою є робота фактчекера, оскільки не кожен має час і бажання перевіряти інформацію, яку щодня споживає.

Проте, якщо розвинути власне критичне мислення, прокачати медіаграмотність та слідувати основним цінностям (права людини, повага до співгромадян) кожен може розрізняти позитивний та негативний вплив, який є в його інформаційному просторі. Свідомий підхід до інформації, грамотний фактчекінг та обмежене споживання новин допоможе вам підтримати свій психоемоційний стан.

Будь-яке підозріле інформаційне повідомлення вимагає від нас однакових кроків: 

• Ніколи не довіряйте анонімним повідомленням, які невідомо звідки потрапили в медіа чи Telegram-канал, особливо якщо вони дискредитують нашу армію, країну або владу. Ретельно перевіряйте джерело, з якого отримане те чи інше повідомлення. 
• Підпишіться на офіційні канали влади, уряду чи служби (Генштабу, ДСНС, Повітряних сил) та поширюйте виключно їхні повідомлення.
• Якщо ви стикнулися з неофіційним повідомленням, варто обмежитись поширенням серед друзів або взагалі не поширювати його. Довіряйте тільки тим амбасадорам громадської думки, яких ви знаєте особисто чи які вже довели свою адекватність та можливість бути рупорами суспільства. Але пам'ятайте: навіть вони можуть помилятися, всі ми живі люди. 
• Намагайтеся споживати інформацію лише зі ЗМІ білого списку та не орієнтуватись на самі лише заголовки в мережі.
• Візьміть собі за правило: ставитися критично до будь-якої інформації.
• Застосовуйте фактчекінг, шукайте першоджерело, перевіряйте все, що викликає у вас сумнів.