На 87-му році життя помер правозахисник, громадський діяч, дисидент, Герой України Степан Хмара. Про це повідомила його дружина Роксолана у Facebook.
"Не хочу у це повірити. Не хочу це писати. Мій найдорожчий у світі чоловік помер. Все", - написала Роксолана. Вона зазначила, що "всі робили все, що могли і навіть більше", адже дуже хотіли, щоб "він був з нами, коли проголосять нашу перемогу".
Відомо, що останнім часом Степан Хмара тяжко хворів. У вересні минулого року його госпіталізували до клініки у Відні.
Степан Хмара народився 12 жовтня 1937 року в селі Боб'ятин (нині Червоноградський район Львівської області) в селянській родині. У 1960-х роках Хмара розповсюджував самвидав та іншу заборонену літературу. Після масових арештів опозиційної української інтелігенції, вслід за ув'язненим В'ячеславом Чорноволом, Хмара продовжував підпільно видавати "Український вісник".
У 1975 році дисидента вперше затримали, але незабаром відпустили на свободу через відсутність доказів факту злочину та причетності до антирадянської пропаганди. Справа була закрита, а Степана випустили на свободу.
Докази його "української націоналістичної діяльності" були зібрані лише до 1980 року. Тоді він був заарештований КДБ, звинувачений за статтею "антирадянська пропаганда" та засуджений до 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму та 5 років заслання. Покарання відбував у таборах для політв'язнів № 35, 36 на Уралі.
Не припинивши дисидентську діяльність, не зламавшись та не зрадивши своїх ідей під час заслання, він відсидів у карцері 306 діб. Також неодноразово або, як пізніше розповів сам Степан Хмара, практично постійно він влаштовував голодування в ім'я несправедливо переслідуваного українського народу.
У 1987 році, у віці 50 років Хмара вийшов на свободу та повернувся в Україну, де став одним із керівників Української Гельсінської спілки, що виступала в ролі політичної опозиції комуністичному режиму і в квітні 1990 року перетворилася на Республіканську партію. Він також був одним із співавторів тексту Конституції України.
Степан Хмара був депутатом Верховної Ради І, II та IV скликань. У 2006 році йому було присвоєне звання Герой України.
