Ігор Жовква: "Про відкриття переговорів з Україною щодо вступу в ЄС ми з президентом дізнались у літаку"

14 грудня лідери та очільники урядів країн-членів Євросоюзу ухвалили політичне рішення розпочати з Україною перемовини щодо членства.

Президент Володимир Зеленський назвав проходження нашою державою чергового етапу євроінтеграції сильним результатом не лише для України, а й для всієї Європи.

“Буде й інше переможне рішення - буде час, коли зможемо відсвяткувати вступ України у ЄС” - сказав український лідер у традиційному відеозверненні з вулиць нічного Львова, куди він дістався після робочого турне трьома континентами від Аргентини до Німеччини.

У те, що наша держава попри широкий скептицизм через угорський спротив зробить іще один крок до повноправного членства в ЄС, вірили і Зеленський, і його команда, розповідає в ексклюзивному інтерв’ю з Kyiv Post Ігор Жовква, відповідальний за зовнішню політику в Офісі Президента.

Він - один із тих, хто був поряд з президентом, коли той дізнався про прийняття історичного рішення.

Окрім цього, Ігор Жовква працював із Зеленським під час візиту до Осло у переддень саміту в Брюсселі, в тому числі брав участь у підготовці українського лідера до низки важливих перемовин з колегами - особисто та телефоном. Усе це в підсумку привело до результату на користь України.

Kyiv Post розпитав Ігоря Жовкву, яким був для президента і його команди останній день перед грудневим засіданням Євроради, які перспективи ухвалення 50 млрд євро для України, що чекати Києву від березневого саміту, де лідери ЄС прийматимуть рішення щодо переговорної рамки.

- Ви були поряд із президентом, коли він дізнався про рішення лідерів ЄС відкрити перемовини з Україною щодо членства? Як він відреагував, що сказав?

- Перші слова президента України були: “Я вас вітаю. Рішення є”. В цей момент ми були у літаку. Добре що він не здригнувся від радості, яку висловила вся українська делегація.

- Напередодні цього історичного рішення ви особисто очікували бути “так” чи “ні”?

- І президент, і керівник Офісу і я - ми всі були впевнені в позитивному результаті. Ми знали, що це буде непросто, і до останнього, буквально вночі і до самого ранку працювали над цим.

- Ви розуміли, як прийти до цього позитивного результату?

- Безумовно. Це вже не перший результат, який ми отримуємо від Євросоюзу. 28 лютого 2022 року президент України подав заявку на вступ, а 25 березня був перший результат - на саміті Європейської Ради підтримали цю заявку, взяли її в роботу.

Пам’ятаєте відомий виступ президента, коли він називав країни і говорив - “Балтія - за нас, Польща - за нас, інші держави - ще треба допрацювати…”?

Другий результат - кандидатський статус (Європейська рада офіційно надала Україні статус кандидата на вступ до ЄС 23 червня 2022, - ред.). Непросто було навіть за місяць до цього важливого рішення. Візити лідерів в Україну, телефонні розмови президента - тоді він ще не виїжджав за кордон… Пригадайте, за два дні до того червневого саміту Європейської Ради президент провів розмови з усіма 27 лідерами.

Далі ми отримали сім рекомендацій, ми їх виконали. Про це говорили президент Євроради Шарль Мішель та президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, які у листопаді були в Києві.

Яким був останній день для команди президента перед надважливим для України засіданням Євроради?

13 грудня, напередодні саміту лідерів ЄС, Президент працював в Осло, на другому саміті Україна - Північна Європа. Цей захід планувався заздалегідь, дата була визначена раніше.

Окрім участі у саміті, президент України мав двосторонні зустрічі з його учасниками, серед яких було два лідери ЄС, які того ж дня відправились на засідання Євроради у Брюсселі. Це прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен та прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон.

Від Фінляндії в Осло приїхав президент Саулі Нііністе, а на саміті у Брюсселі був прем’єр Петтері Орпо. Але, безумовно, з президентом Фінляндії ми також порушили це питання, і він сказав, що всі сигнали передасть прем’єр-міністру.

Вже ввечері президент провів телефонну розмову з прем'єр-міністеркою Італії Джорджею Мелоні, яка також відіграла вагому роль під час саміту Євроради. 

І вже пізно вночі, коли у Києві, мабуть, вже спали “експерти”, які прогнозували 20-30% вірогідності позитивного рішення для України, президент провів телефонну розмову з Шарлем Мішелем.

А після цього - ще й з прем'єр-міністром Польщі Дональдом Туском, які буквально того ж дня був приведений до присяги у своїй країні. І вже в новому статусі він відбув на саміт Євроради, де також відіграв вагому роль. 

У порядку денному саміту питання України було номер один, потім питання бюджету (перегляд середньострокового бюджету ЄС, який містить 50 млрд євро на фінансування допомоги Україні у 2024-2027 роках, - ред.), потім питання розширення.

- Про те, чи блокуватиме Угорщина рішення про відкриття перемовин з Україною, було невідомо до останнього моменту? На якому етапі з’явилася домовленість - завдяки впливу канцлера Шольца, президента Макрона, Урсули фон дер Ляєн та інших - що він зробить те, що він зробив - вийде з зали?

- Дивіться, ми маємо рішення. Воно було досягнуто, в тому числі роботою тих лідерів, про яких ви говорите. Адже кожний з цих лідерів чи мав окрему розмову з паном Орбаном напередодні саміту, чи доєднався до спільної зустрічі в день саміту - ви знаєте, що був сніданок за участю декількох лідерів - або говорив з ним і не один раз вже під час саміту… Окремі деталі потрапили в пресу, наприклад, пропозиція Шольца "піти випити кави за межами кімнати".

- Ви кажете, що звернення президента вплинуло на ухвалення рішення 26 лідерами ЄС. На той момент чи сподівалася українська сторона на те, що воно вплине на Орбана?

- Президент України не планував у виступі звертатися безпосередньо до Орбана. Він мав розмову з Орбаном в Аргентині, під час інавгурації Хав'єра Мілея. Про цю розмову президент вже розповідав пресі.

У промові президент вживав слова Європа, Європейський Союз, європейські лідери, європейські народи, український народ… Там з прізвищ, мабуть, ви знайдете лише одне на початку - звернення до Шарля Мішеля як головуючого на саміті Євроради.

- Наскільки ви особисто залучені до роботи над процесом євроінтеграції України?

- Поряд з усіма іншими завданнями, які мені доручає президент України та керівник Офісу президента, це одне з найважливіших.

- Тоді розкажіть, будь ласка, про заблоковані Орбаном 50 мільярдів євро для України в межах середньострокового бюджету ЄС. Це питання мали розглядати на початку січня, тепер йдеться про початок лютого. Цей час знову ж таки потрібен, щоб переконати Угорщину голосувати позитивно. Втім, на відміну від рішення про відкриття перемовин, яке є політичним, ухвалення фінансових питань у ЄС відбувається трохи по-іншому. Як це насправді працює та які механізми наразі існують, щоб обійти угорське вето?

- Моє розуміння, що політичне рішення тих же країн, які прийняли аналогічне політичне рішення про відкриття переговорів з Україною існує і щодо виділення Україні 50 млрд євро в рамках інструменту Ukraine Facility. Воно було прийнято в ході дискусії на грудневому саміті Євроради.

Дійсно, була заява про те, що позачергове, неформальне засідання Євроради відбудеться 1 лютого 2024 року. І дійсно існує декілька способів, як ці гроші фізично будуть передані Україні. Триватиме внутрішня робота в Євросоюзі, безумовно, працюватимуть з угорською стороною.

Ідеальний для України варіант - отримати ці кошти в рамках Ukraine Facility, після прийняття змін до довгострокового бюджету Євросоюзу на чотирирічний період, 2024-2027 роки. Особисто я вірю, що вдасться домовитися по цьому механізму.

Але існує й інший варіант - надання тієї ж самої суми, але шляхом двосторонньої допомоги. Тобто усі ті країни, які готові Україні таку допомогу надати, зроблять це. Ми маємо всі шанси, що будуть це будуть ті ж самі 26 країн.

І вже вони між собою розподілятимуть, у якому обсязі кожна країна робитиме внески. Тут варто просто довіритись брюссельській бюрократії. У Брюсселі точно знають, як найкраще і найефективніше це зробити. 

- Закиди Орбана про те, що Україна нібито виконала лише три з семи рекомендацій Єврокомісії відповідають дійсності?

- У відповідному звіті Єврокомісії від 8 листопада дійсно сказано, що чотири з семи рекомендацій виконані повністю, а решта - частково, з хорошим прогресом. Там не сказано, що щось не виконано.

Починаючи з 8 листопада і до дня саміту у Брюсселі всі ці кроки, крім одного, були виконані. Верховна Рада схвалила три закони в рамках антикорупційної рекомендації - про НАБУ, про САП, а також зміни до закону про електронне декларування. Так само були схвалені й зміни до законів у частині мов нацменшин - це частина сьомої рекомендації. Всі ці закони вже підписані президентом та вступили в дію. 

- Чи треба нам щось доробляти з того, що було рекомендовано, у період після грудневого рішення Євроради до погодження рамки перемовин у березні 2024-го?

- Один з кроків в рамках рекомендації по олігархічній реформі - закон про лобіювання. Він схвалений урядом, зареєстрований у Верховній Раді. Очевидно, що до березня є всі шанси його прийняти, і президент його підпише.

Хоча ми говоримо про те, щоб наші колеги не втрачали час і готувати переговорну рамку вже зараз. Так само не треба чекати з процедурою скринінгу нашого законодавства - зрізу відповідності українського законодавства до законодавства ЄС - оскільки ми вже тривалий час проводимо його адаптацію. Вагому частину роботи вже зроблено. А цей скринінг має оцінити, де ми є зараз і що ще потрібно зробити. 

Тим часом Україна не чекала та вже зробила селфскринінг, ви мали про це неодноразово чути від нашої віцепрем’єрки Стефанішиної. На її думку, це допоможе пришвидшити процес скринінгу з боку Єврокомісії.

Тут вже немає жодних дедлайнів - можемо розпочати переговори, а скринінг ще триватиме. Президент вже зробив левову частку дипломатичної роботи для ухвалення цього рішення, і він продовжить спілкуватися з керівництвом та лідерами ЄС на наступних етапах. 

Тепер розпочалася техніка, брюссельська бюрократія, і м’яч на полі українського уряду, тож йому доведеться напружитись.

- Що буде після ухвалення переговорної рамки у березні наступного року?

- Ми маємо вже сьогодні почати формувати сильну основну переговорну команду. Далі, коли ми власне почнемо переговори про вступ, ми працюватимемо над угодою про вступ, яка складається з 35-ти розділів. І по кожному з розділів буде окрема переговорна команда, і там потрібні будуть сильні профільні фахівці.

- Урсула фон дер Ляєн під час візиту до Києва у листопаді говорила, що переговори про вступ розпочнуться, щойно буде ухвалене  відповідне політичне рішення. Депутати Верховної Ради мені підтвердили, що вже у понеділок, 18 грудня мали бути візити до Києва представників ЄС. Це так?

- Якщо ви говорите про візити до України на рівні експертних осіб, то вони й не припинялися. У Єврокомісії є директорат з розширення, який вже давно в діалозі з українським урядом. 

- Добре, але на березневому саміті буде Угорщина, яка знову апелюватиме до того, що нібито якісь процеси Україна не завершила, триває той же скринінг…

- Ми працюватимемо з цим так само, як працювали й до цього. Такі ж заяви від Орбана ми чули й напередодні грудневого саміту.

- Чиновники у Брюсселі говорять, що у ЄС вже втомилися від заяв та дій Орбана, тож розглядають можливості змінити процедуру прийняття рішень консенсусом. Ви особисто вірите у це?

- Якщо щось працює ефективно, напевно, це не треба змінювати… Але така дискусія у ЄС дійсно триває вже певний час. Нещодавно подібна конференція була у Німеччині, куди було запрошено міністра закордонних справ України. Ця дискусія стосується не лише зміни системи прийняття рішень, а й функціонування Євросоюзу як міжнародної інституції. 

Установчі договори періодично змінюються. В ЄС діяв Маастрихтський договір, його змінив Амстердамський договір. Інше питання - якщо Брюссель зайде в цей процес, він може бути дуже тривалим.

Ми всі свідомі люди і розуміємо, що зі вступом певної кількості нових членів - йдеться ж не лише про Україну, а й Молдову, країни Західних Балкан - щось потрібно міняти.