Росія запізнилась зі скаргами щодо збідненого урану, і ось чому

«Це дуже погана новина», – сказав речник Кремля Дмитро Пєсков у четвер у відповідь на заяву США про те, що вони надішлють в Україну снаряди зі збідненим ураном.  

Російське посольство пішло ще далі і заявило, що це «явна ознака нелюдяності», а США «глибоко байдужі як до сьогодення України, так і до майбутнього республіки та її європейських сусідів».

Цілком зрозуміло, що Кремль стурбований тим, що українські збройні сили зможуть знищити ще більше російських танків.

На жаль для Росії, не тільки американські M1 Abrams і британські Challenger 2 йдуть на поле бою в Україні нищити російську армію, озброєні неоднозначними (принаймні для необізнаних) бронебійними снарядами зі збідненим ураном (ЗУ). 

Лондон у травні, а Вашингтон у вересні підтвердили, що Києву будуть направлені основні бойові танки з найкращими протитанковими снарядами. І в армії США, і армії Британії вважають 120-міліметровий снаряд для танкової основної гармати, який летить зі швидкістю, приблизно вдвічі більшою за швидкість кулі середньостатистичної гвинтівки, і містить наконечник із збідненого урану, здатний пробити двометрову сталеву броню, найефективнішим на сьогоднішній день снарядом в своїх арсеналах.

Попри те, що збіднений уран у боєприпасах насправді менш радіоактивний, ніж уран, який зустрічається в природному середовищі, проросійські інформаційні платформи останнім часом розповсюджують повідомлення про те, що танки Abrams і Challenger, оснащені ЗУ, мають навмисно піддавати смертельно небезпечному радіоактивному опроміненню мільйони мирних українців, і це, мовляв, воєнний злочин, якого така миролюбна держава, як Росія, ніколи б не скоїла.

А союзники України, між тим, пообіцяли продовжувати постачання Україні танкових снарядів зі збідненим ураном, Британія, зокрема, підтвердила в червні, а США у вересні, що Збройні сили України отримають такі боєприпаси.

Як повідомлялось, 14 танків Challenger 2 прибули в Україну в травні і були вперше відправлені на поле бою наприкінці серпня. Неясно, чи були вони оснащені снарядами із ЗУ, і якщо так, то коли саме вперше їх тут використали. Згідно з повідомленнями ЗМІ, перші десять із заявлених 31 танка Abrams прибудуть в Україну у вересні.

Першим західним танком, здатним використовувати снаряди із ЗУ, який потрапив в Україну, майже напевно був не британський Challenger 2, а словенський танк M-55S. Любляна серйозно модернізувала 28 радянських танків Т-55 протягом 2000-х років, серед інших модернізацій оснастивши їх 105-мм гарматою стандарту НАТО. Словенія оголосила, що надішле свої танки М-55С в Україну в жовтні 2022 року. Перша партія прибула в Україну в грудні. 

У червні Бельгія виділила 32 мільйони євро на закупівлю для України 105-міліметрових протитанкових снарядів зі збідненим ураном разом із 40-50 бронетранспортерами. Країна-член НАТО та один із провідних виробників зброї для Альянсу, Бельгія виробляє той же 105-міліметровий протитанковий снаряд із ЗУ, що й будь-який інший виробник зброї НАТО – боєприпас під назвою STANAG 4458. Цей 105-мм снаряд, згідно з розробками та стандартами НАТО, повністю сумісний із 105-мм гарматою Т-55С.

За даними російських військових інформаційних платформ, українська 67-ма механізована бригада експлуатує танк М-55С з травня і перебуває на лінії бойових дій щонайменше з липня, а можливо й з червня. Жодна сторона не повідомляла і не стверджувала, що з M-55S було випущено хоча б один снаряд із ЗУ.

Однак факт залишається фактом: танк M-55S, здатний працювати із ЗУ, використовується в Україні з початку 2023 року, і ЗСУ мали доступ до протитанкових снарядів із ЗУ, які можна використовувати на цьому танку, з початку до середини літа, щонайменше за два місяці до того, як британський танк Challenger 2 (з або без ЗУ на борту) вперше був задіяний в Україні.

Але якщо говорити саме про кількість снарядів із наконечником із ЗУ, які потенційно можуть бути на борту, жодна інша система озброєнь у російсько-українській війні не здатна нести більше боєприпасів, що містять збіднений уран, ніж поставлена США бойова машина піхоти Bradley M3.

Гусеничний бронетранспортер, дещо схожий на танк, але з більш легкою бронею і озброєний швидкострільною 25-мм автоматичною гарматою, Бредлі ще у 1980-х роках був озброєний снарядами з бронебійним стрижнем із збідненого урану всередині, розміром приблизно з олівець, як частиною стандартного начиння боєприпасів.

Під назвою M919 25-міліметровий протитанковий снаряд з наконечником із ЗУ вперше був застосований в 1991 році, під час війни коаліції на чолі зі США проти Іраку, відомої як «Буря в пустелі». На той час секретний снаряд  із ЗУ показав себе нищівним для іракської бронетехніки. Він пробивав навіть товсту лобову броню радянських танків Т-72, розроблених, зокрема й для того, щоб бути невразливими для легкої гармати, як-от 25-мм гармата Бредлі.

Протитанкові снаряди на борту західних танків, таких як Abrams і Challenger, використовують ту саму базову технологію, але в більшому масштабі. Схожий на дротик стрижень із ЗУ всередині 105-мм або 120-мм снаряда за стандартом НАТО має товщину приблизно в палець і довжину кеглі.

Наразі американська армія має на озброєнні два види 25-мм бронебійних снарядів для Bradley: один із ЗУ – під назвою M919, і старіший снаряд із вольфрамовим сердечником, який M919 здебільшого замінив – під назвою M791. У січні після оголошення про намір Вашингтона передати Україні БМП Bradley офіційні особи США відмовились відповісти на питання, якими снарядами вони мають намір їх оснастити – бронебійними снарядами M791 з вольфрамовим сердечником чи M919 з урановим.

Номенклатура боєприпасів бойових машин в Україні є військовою таємницею. Доктрина армії США та стандартна практика передбачають, що Bradley має містити 70 снарядів M919 із ЗУ в одному з двох 25-мм ящиків для боєприпасів і 230 фугасних снарядів у другому ящику.

47-ма механізована бригада ЗСУ, як відомо, є єдиним поки що підрозділом, який використовує бойові машини піхоти M3 Bradley. Їхній перший бій на цих БМП на початку червня був не надто вдалим, коли 47-ма розпочала фронтальні атаки на добре укріплені лінії росіян в районі Оріхова.

Повідомлялось, що тоді за два тижні бойових дій бригада втратила до 30 Бредлі (з приблизно 90-110 наявних) на російських мінних полях, в ракетних засідках та під час атак російських гелікоптерів.

Згідно зі свідченнями солдатів і повідомленнями незалежних українських ЗМІ, у тих боях оператори «Бредлі» 47-ї практично не стріляли 25-мм протитанковими боєприпасами, оскільки росіяни атакували їх, не застосовуючи бронетехніку.

Відео з відкритих джерел, на яких «Бредлі» діють в Україні, переважно показують, як ЗСУ використовують цю машину для ударів по позиціях російської піхоти або їхнім ймовірним позиціям автоматичним придушуючим вогнем.

Хоча сама назва «збіднений уран» може звучати загрозливо через асоціацію з ядерною зброєю та АЕС і може використовуватись пропагандистами для залякування, цей добре вивчений елемент не несе загрози для здоров’я людини.

Збіднений уран обробляється таким чином, щоб у ньому залишались лише ізотопи U-238 (період їхнього напіврозпаду – 4,5 мільярда років), а значно більш радіоактивний U-235, який використовується для виготовлення ядерної зброї (його період напіврозпаду – 159 тисяч років), вилучається. Саме так уран «збіднюється», позбавляючись більш небезпечного та легко розщеплюваного ізотопу.

ЗУ значно менш радіоактивний  – зазвичай приблизно на 40 % – ніж необроблений уран. Люди постійно піддаються впливу природної форми урану, зокрема в питній воді. Хоча збіднений уран все ж таки злегка радіоактивний, він випромінює лише альфа-частки, які недостатньо потужні, щоб проникнути крізь шкіру людини. Тому перебування людини поряд зі збідненим ураном не становить небезпеки для її здоров'я.

Уран має найвищу атомну вагу з первинних елементів, тобто наявних на Землі з моменту її утворення, а його щільність приблизно на 70 % вища, ніж у свинцю, і трохи нижча, ніж у вольфраму.

Завдяки такій надзвичайній щільності снаряди зі збідненого урану мають набагато вищу бронебійну здатність, ніж звичайні протитанкові боєприпаси.