ПОЯСНЕННЯ: Велику Британію попереджали про можливість повномасштабного вторгнення Росії в Україну – у 2001 році

Велику Британію попереджали про «найгірший» сценарій «російського вторгнення в Україну» ще в 2001 році, але вона проігнорувала побоювання Києва щодо амбіцій президента Путіна, свідчать нещодавно опубліковані документи.

Передбачливі попередження, зроблені тодішньому прем’єр-міністрові Тоні Блеру старшим радником із зовнішньої політики Роджером Ліддлом, містяться на сотнях нещодавно оприлюднених сторінок пов’язаних з Україною документів британського уряду за період 2001-2002 років.

Що відбувалося у 2001 році?

Документи показують, як Велика Британія вирішувала, як їй відповісти на прагнення України приєднатися до НАТО та Європейського Союзу через десять років після здобуття незалежності після розпаду СРСР у 1991 році, повідомляє AFP.

Обидві давні амбіції Києва залишаються нездійсненими й по сьогодні, і багато хто стверджує, що Захід мав прийняти до обох блоків Україну, зараз охоплену війною, ще тоді, аби запобігти повномасштабному вторгненню Росії минулого року.

Більше по темі

Постнормандський Путлер

Навіть придворним підлабузникам Путіна важко сприймати той його образ, який він пропонує світові, постійно бряцаючи зброєю. Схожість із його попередником, німецьким фюрером, важко не помітити.

З документів внутрішніх урядових брифінгів і з листування можна зрозуміти, що загалом Лондон активно підтримував прозахідні амбіції Києва, але також висував суворі умови щодо приєднання цієї східноєвропейської країни та іноді виглядав невпевненим щодо потреби у зміцненні зв’язків між двома країнами.

Про що заявляв Лідл?

Велика Британія повинна налагоджувати «тісніші відносини» з Україною, щоб допомогти запобігти «будь-якому відродженню російського імперіалізму на Заході», закликав тоді Ліддл.

У грудні 2001 року Ліддл сказав Блеру, що українці вважають, що Велика Британія «занадто райдужно сприймає Путіна», додавши, що вони вважають його «розумним, презентабельним політиком при владі, але аж ніяк не героєм демократії».

У листі, надісланому шістьма місяцями раніше, він писав про прагнення України налагодити «особливі відносини» з Великою Британією, «якби ми проявили більше зацікавленості».

«Зміцнення хиткої демократії та економіки України підвищує стабільність на майбутніх східних кордонах ЄС і створює потужний бар’єр для будь-якого відродження російського імперіалізму на Заході», – писав Ліддл.

«Розпад України в кращому випадку призведе до масового міграційного тиску з боку країни з населенням 50 мільйонів через прозорий кордон ЄС.

У найгіршому випадку це може призвести до російського вторгнення в Україну та громадянської війни, розпочатої західними українцями, які будуть чинити запеклий опір знищенню важко здобутої незалежності своєї країни».

Ліддл також попереджав, що Європа стає «дуже залежною від російського газу для наших енергетичних потреб, для яких на даний момент український трубопровід є основним маршрутом постачання».

Чому Велика Британія не налагодила тісніші зв’язки з Україною і не сприяла її вступу до НАТО та ЄС?

Через поєднання невіри в те, що Україна готова до цього, і бажання не образити на той час відносно нового президента Росії Путіна.

В одному з меморандумів  детально описано тогочасну протидію Лондона тому, щоб Україна зробила наступний крок щодо вступу до НАТО та отримала так званий «план дій щодо членства».

У цьому внутрішньому документі зазначається, що Україна ще «далека від відповідності очікуваним критеріям», і такий крок «породить нереалістичні надії на швидке запрошення» і «значно ускладнить наше налагодження нових відносин НАТО-Росія».

У документі з позначкою «конфіденційно» йдеться, що надання Україні ПДЧ «може також стимулювати подачу заявок від Грузії, Азербайджану та, можливо, інших країн».

У цей період – незабаром після терактів 11 вересня у Сполучених Штатах – НАТО і особливо західні члени блоку віддавали пріоритет потеплінню відносин з Росією та Путіним зокрема.

Перебуваючи при владі з 1999 року, Путін висловився на підтримку так званої «війни з тероризмом», що спонукало західних союзників побачити можливість реального укріплення відносин між Заходом і РФ.

У листопаді 2001 року в листі до тодішнього генерального секретаря НАТО Джорджа Робертсона Блер вихваляє «новий початок» у відносинах між Москвою та західним військовим альянсом.

«З моїх власних контактів із президентом Путіним я переконався, що є щире бажання розвивати нове партнерство з НАТО», – писав він.

Два десятиліття потому історія довела протилежне: відносини між Росією та Заходом перебувають на історичному мінімумі, якого не спостерігалось з часів холодної війни, а найгірший сценарій Ліддла про російське вторгнення в Україну став сумною реальністю.

Чому про ці документи стало відомо лише зараз?

Меморандум був конфіденційним, коли був написаний, але зараз він опублікований як частина розлогої серії із сотень нещодавно оприлюднених сторінок пов’язаних з Україною документів британського уряду, що охоплюють період 2001-2002 років.

Хто такий Роджер Ліддл?

У 2001 році Ліддл був спеціальним радником з європейських питань тодішнього прем'єр-міністра Великої Британії Тоні Блера.

Фото:Вiкiпедiя

Виконуючи роль провідного радника з питань європейського регіону, він проводив серію регулярних зустрічей на вищому рівні з українськими колегами, формуючи уявлення про дипломатичне мислення в Києві.

Зараз він є політичним радником і членом Палати лордів Великої Британії.