Здається, тепер кожен день приносить нам нове повідомлення про черговий витік секретної інформації у США.
Сьогодні The Washington Post, репортери якої, як видно, старанно переглянули усі документи, що потрапили до мережі за останні два місяці, повідомила: «Президент Єгипту Абдель Фатах ас-Сісі, один із найближчих союзників Америки на Близькому Сході та Основний одержувач допомоги США, як видно з документу американської розвідки, що просочився до мережі, нещодавно наказав виготовити до 40 тисяч ракет для таємної доставки до Росії».
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Відповідно до звіту Washington Post, у надсекретному документі описується, як Сісі 1 лютого видав інструкції щодо збереження таємниці поставок ракет, щоб уникнути проблем із Заходом, «повідомивши це особі, яка згадується лише як Салах ад-Дін [ймовірно, йдеться про Мохамеда Салах ад-Діна, державного міністра військової промисловості], що робітникам заводу слід повідомити, що снаряди призначені для єгипетської армії».
Росіяни на ТОТ вже готують масовку до наступного дня Перемоги
Зачекайте, хіба єгиптяни не союзники США?
Вони, звичайно, такими є. Також вони є одними з найбільших одержувачів військової допомоги від Вашингтона після Ізраїлю, Йорданії, а тепер, зрозуміло, й України.
У документі цитується Салах ад-Дін, який сказав, що він «накаже своїм людям працювати позмінно, якщо це буде необхідно, тому що це найменше, що Єгипет може зробити, щоб відплатити Росії за ту неоціненну допомогу, яку вона надавала раніше».
Росіяни дійсно допомагали Єгипту?
Безумовно. У Лівії, яка межує з Єгиптом, Сісі давно підтримує Халіфу Хафтара та його Лівійську національну армію. Єгипет і зараз продовжує підтримувати Хафтара.
З іншого боку, США мали дуже неоднозначний підхід щодо того, кого підтримувати в Лівії. Спочатку, після повалення Муаммара Каддафі в 2011 році, Вашингтон теж підтримував Хафтара. Фактично, оскільки Хафтар прожив більшу частину 1990-х і 2000-х років в передмісті Вашингтона, округ Колумбія, після того як США допомогли звільнити його з в'язниці в Чаді в 1987 році, більшість знавців політики у Лівії вважали його агентом ЦРУ.
Коли Хафтар потрапив у немилість Вашингтона, американці підтримали Уряд національної згоди (GNA) у Тріполі разом з Італією, Катаром і, що найважливіше, Туреччиною.
Однак єгиптяни продовжували підтримувати Хафтара, який базувався в Тобруку, лівійському місті неподалік єгипетського кордону.
Коли Туреччина підтримала GNA у 2020 році, Росія (разом із приватною військовою компанією «Вагнера») прийшла на допомогу Египту та його лівійському сюзнику, збільшивши військову допомогу цій країні.
Навіщо Єгипту ризикувати відносинами зі США?
Коротко кажучи, все це стосується «Братів-мусульман». Заснована в Єгипті ісламським вченим Хасаном аль-Банною в 1928 році, ця сунітська мусульманська організація стала прокляттям світських арабських авторитарних лідерів з моменту свого створення.
По суті, ідеологія «Братів-мусульман» спрямована проти будь-якого «світського» керівництва, тобто уряду, який явно не дотримується заповідей сунітського ісламу.
Діяльність «Братів-мусульман» вже кілька разів забороняли в Єгипті, востаннє в 2012 році це зробив Сісі.
Кандидат від «Братів» в президенти Мохамед Мурсі переміг на виборах 2012 року і був негайно скинутий на той час генералом Сісі. Решту життя Мурсі провів у в'язниці, де й помер у 2019 році.
У Сирії «Брати-мусульмани» також є заклятим ворогом Башара аль-Асада та його батька Хафеза аль-Асада, який був відповідальним за різанину в Хамі 1982 року, під час якої тисячі сирійців були вбиті після повстання «Братів-мусульман».
Сьогодні Туреччина і Катар є найбільшими прихильниками цієї фундаменталістської організації.
Тож коли Туреччина прийшла на допомогу GNA, що базується в Тріполі, фактично зламавши плани Сісі перетворити Лівію на державу-сателіт Єгипту, Каїр, швидше за все, звернувся за допомогою до Росії, яка з 2015 року допомагала Асаду знищити в Сирії всю ісламістську опозицію. Медіатором цієї допомоги Росії була, як не складно зрозуміти, сумнозвісна група «Вагнера».
Отже, це свідчить про старий підхід «ворог мого ворога – мій друг»?
Частково. Це також проблема непостійної підтримки США.
Відомо, що Сісі був дуже незадоволений підтримкою демократично обраного Мурсі з боку адміністрації Обами. А за темпераментом та підходами Сісі близький до Володимира Путіна, президента-диктатора Росії, який висміює ідею «ісламської демократії» як оксюморон.
Тим не менш, Єгипет буде дуже обережним, щоб не поставити під загрозу допомогу США – особливо через те, що російська військова техніка показала себе в Україні значно гірше, ніж очікувалось.
І де в цьому всьому місце України?
Очевидно, що Україна не хоче, аби Росія отримувала від будь-кого ракети.
Україна також вважає за краще триматися подалі від усього, що стосується конфлікту світське проти релігійного в мусульманських країнах.
Якщо їй потрібно буде зміцнити свої відносини з кимось з мусульманського світу, то Туреччина, яка підтримує «Братів-мусульман», є очевидним кандидатом на роль посередника. Туреччина є членом НАТО, вона контролює більшу частину Чорного моря і завжди історично була противагою Росії.
