31 березня виповнюється 150 років від дня народження фундатора ідеї самостійної України та творця українського війська, першого ідеолога українського націоналізму, який понад 30 років присвятив боротьбі за незалежність України – Миколи Івановича Міхновського.

Микола Міхновський був нащадком старовинного козацького роду, корені якого простежуються ще з XVII століття, народився в сім'ї сільського священника в с. Турівка і за своє недовге життя став одним із найбільш неординарних представників українського національного руху початку XX століття. Він мав відвагу проголосити декларацію про початок відновлення суверенітету України під окупацією російської імперії і першим із наддніпрянських політиків висунув ідею самостійної соборної України, у той час як для більшості українських діячів вершиною прагнень був статус автономії.  

“Державна самостійність є головна умова існування нації, а державна незалежність є національним ідеалом у сфері міжнаціональних відносин”.


Саме він у 1917 році
одним з перших почав просувати ідею формування українського війська, постійно наголошуючи на тому, що українську державу необхідно буде виборювати у важкій боротьбі, а для цього потрібна насамперед добре організована та озброєна армія. Невдовзі Міхновський заснував Український військовий клуб імені Павла Полуботка, ставши одним з організаторів 1-го Українського полку ім. Б. Хмельницького. Також він ініціював отримання Україною Томосу про незалежність церкви ще понад століття тому. Та організував підрив пам’ятника Пушкіну у 1904 року в Харкові. Пам’ятник після вибуху встояв, тоді Міхновський промовив: “Я хоча би спробував”.

“Яким правом російське царське правительство поводиться з нами на нашій власній території, наче з своїми рабами? На підставі якого права на всіх урядах нашої країни урядовцями призначено виключно росіян (москалів) або змоскалізованих ренеґатів? На ґрунті якого права з наших дітей готують по школах заклятих ворогів і ненависників нашому народові? Через що навіть у церкві панує мова наших гнобителів?”.

Микола Міхновський був організатором та співзасновником багатьох партій: Революційної української партії, Української народної партії, Украї́нської демократи́чно-хліборо́бської па́ртії.

Ось як згадував його один із засновників Союзу української державності Віктор Андрієвський: «Його відверто боялася будь-яка влада з тих, що розривали Україну на шматки. Міхновський - людина міцної вдачі, залізної та непохитної волі - був незручним, ба й небезпечним, опонентом. "Він був з тих людей, які вміють заразити - романтик, мрійник і ентузіаст. Але й - політик, свідомий дійсності і обставин. Я, що близько знав Миколу Івановича Міхновського, мушу відзначити ще одну його рису - сарказм… Ніхто так не вмів "приставити слово" - охарактеризувати свого противника, як він".

«Головна причина нещастя нашої нації - брак націоналізму серед широкого загалу її. Націоналізм - ангел помсти для пануючих і визискуючих націй, ангел помсти за упосліджених. У нас в Україні націоналізм дуже припізнився: наша нація, виключаючи небагатьох, переважно з інтелігенції, - не націоналістична. Вона не має національної свідомості серед загалу… не має наймогутнішої зброї для захисту своїх інтересів».  

Чимало колег не розуміли Міхновського, деякі навіть відверто недолюблювали за авторитарний характер і надмірний радикалізм, але його знала і поважала вся тогочасна українська культурна еліта. Він був настільки талановитим оратором, що на його виступи купували квитки. Найвідоміші промови увійшли в збірку «Самостійна Україна», де він піднимає питання, які досягли піку актуальності в наш час.

«Доки хоч на однім клапті української території пануватиме чужинець, всі покоління українців йтимуть на війну».

У «Самостійній Україні» автор наголошував на порушення з боку росіян домовленостей з українцями, укладених ще у Переяславі в 1654 році. Вони передбачали, на думку Міхновського, створення конфедеративної держави. Адже, як вважав він, під час повстання Богдана Хмельницького виникла українська держава. Натомість російська сторона знищила цю державу й почала проводити русифікаторську політику.

«Над нами висить чорний стяг, а на ньому написано: смерть політична, смерть національна, смерть культурна для української нації! І от посеред таких лихих обставин ми зійшлися до купи, ми згромадилися в одну сім'ю, перейняті великим болем та жалем до тих страждань, що вщерть наповнили народню душу і, хай навпаки логiці подій, ми виписали на прапорі: одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від гір карпатських аж по кавказькі!»

На цій землі йому судилося прожити всього 51 рік. Микола Міхновський був знайдений повішенним в садку свого друга Володимира Шемета з предсмертною запискою в кишені: «Волію вмерти власною смертю! І сюди круть, і туди верть, однаково в черепочку смерть, як каже приказка. Перекажіть моє вітання тим, хто мене пам'ятає. Ваш Микола". Це сталося на наступний день після кількох днів допитів в ДПУ. Факт самогубства до сих пір викликає сумніви.

Сьогодні в Україні відбуваються масові заходи, приурочені до дня народження Миколи Міхновського, ідеї якого відгукуються в душі кожного українця, і зараз як ніколи. Завзятий борець за самостійну Україну залишив нам 10 заповідей, які були написані для Української Народної Партії в 1903 році і про які хочеться нагадати зараз, у 2023 році:

1. Одна, єдина, неподільна, від Карпат аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична Україна — республіка робочих людей.

Advertisement
Advertisement
Advertisement
Advertisement
Advertisement
Advertisement

2. Усі люди — твої браття, але москалі, ляхи, угри, румуни та жиди — се вороги нашого народу, поки вони панують над нами й визискують нас.

3. Україна для українців! Отже, вигонь звідусіль з України чужинців-гнобителів.

4. Усюди й завсігди уживай української мови. Хай ні дружина твоя, ні діти твої не поганять твоєї господи мовою чужинців-гнобителів.

5. Шануй діячів рідного краю, ненавидь ворогів його, зневажай перевертнів-відступників — і добре буде цілому твоєму народові й тобі.

6. Не вбивай України своєю байдужістю до всенародних інтересів.

7. Не зробися ренегатом-відступником.

8. Не обкрадай власного народу, працюючи на ворогів України.

9. Допомагай своєму землякові поперед усіх, держись купи.

10. Не бери собі дружини з чужинців, бо твої діти будуть тобі ворогами, не приятелюй з ворогами нашого народу, бо ти додаєш їм сили й відваги, не накладай укупі з гнобителями нашими, бо зрадником будеш. 


Можна повісити тіло, але ідея буде жити вічно.

Микола Іванович Міхновський (31 березня 1873 – 3 травня 1924) – Вічна пам'ять.