Деякі експерти називають «найнижчою точкою в історії Організації Об’єднаних Націй» можливість головування Російської Федерації в Раді Безпеки ООН (РБ ООН), яке має розпочатися пізніше цього тижня, а саме 1 квітня.
Оскільки Володимир Путін підлягає міжнародному арешту за скоєні ним воєнні злочини, наступне головування Росії в РБ ООН змушує високопоставлених українських урядовців та експертів з міжнародних відносин відкрито поставити під сумнів загальну роль і структуру ООН, місією якої є «підтримання міжнародного миру».
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Напередодні головування Росії в РБ ООН в ексклюзивному інтерв’ю Kyiv Post речник міністра закордонних справ України Олег Ніколенко сказав:
«Росія грає першоквітневий жарт над світом, вдаючи, що вона має право виконувати свої обов’язки в РБ ООН… Це насмішка над міжнародним правом та Статутом ООН, який покликаний захищати територіальний суверенітет країн, в той час як Росія продовжує повномасштабне вторгнення в Україну.
Литва продовжить обмежувати росіян і білорусів до 2026 року
Слід поставити під сумнів легітимність ООН… Вона існує для запобігання війнам, але ми бачимо мало дій, за винятком таких ініціатив, як гуманітарна допомога та зернова угода… Варто запитати: а чи не потрібно нам реформувати ООН, зокрема, переглянути право вето постійних членів РБ ООН, таких як Росія?» – наголосив Ніколенко.
Олег Ніколенко
Український центр безпеки та співробітництва (УЦБС), київська політична та адвокаційна неурядова організація, висвітлювала та підвищувала обізнаність на міжнародному рівні щодо головування Росії в РБ ООН.
Сергій Кузан, голова УЦБС, сказав: «Росія в цій ролі є найнижчою точкою в історії ООН. Навпаки, у 1939 році, як СРСР, Росія була виключена з Ліги Націй за напад на Фінляндію та бомбардування мирних жителів. Але зараз, незважаючи на розв’язання нею найкривавішої війни в Європі з часів Другої світової, Росія зберігає легітимність, яку вона так прагне підтвердити через ООН».
Сергій Кузан
Головне занепокоєння, висловлене опитаними Kyiv Post, полягає в тому, що Росія буде маніпулювати своїм головуванням, яке піддається ротації щомісячно, для власної вигоди. Наприклад, вона може блокувати зустрічі та дискусії, спрямовані на мирне врегулювання під час критичних подій воєнного часу.
Хоча з 2014 року РБ ООН було проведено близько 40 обговорень щодо України, з початку повномасштабного вторгнення була прийнята лише одна резолюція Радбезу – процедурна. За цей період Росія п'ять разів використала своє право вето в РБ ООН, щоб блокувати належні рішення ради.
Ніколенко жартує, що Збройні сили України є найкращим засобом України зупинити зловживання з боку Росії, але потім продовжує, що «Україна готова до будь-яких сценаріїв і підтримує свою сильну коаліцію партнерів у РБ ООН і Генеральній Асамблеї. Ми розглядаємо всі варіанти».
Враховуючи право вето Росії, можливий альтернативний шлях до правосуддя та компенсації для України може пролягати або через створення нового спеціального трибуналу, або через Міжнародний кримінальний суд. Але можлива також якась комбінація обох установ.
Наразі відбувається багатосторонній процес, який підтримує Україна, у напрямку створення юридичних шляхів для розслідування та судового покарання «злочину агресії». 28 березня США вперше підтримали цю пропозицію.
Ніколенко також вказує, що українська влада наразі «уважно вивчає» випадок відсторонення Південної Африки [у 1974 році за політику апартеїду] від будь-якої участі в ООН, а також озвучує прагматичну ноту: «Можливо, ми не зможемо запобігти цій ситуації, але ми використовуватиме це, щоб висвітлити численні воєнні злочини Росії… Ми також продовжимо будувати архітектуру інструментів, аби переслідувати Росію та змусити її заплатити».
Ганна Гопко – керівниця зовнішньополітичної експертної групи Міжнародного центру перемоги України (ICUV), екс-голова Комітету Верховної Ради України із закордонних справ. Як і у своїх зверненнях до західних законодавців і політиків, Гопко звертає увагу на «маніфест миру» ICUV, в якому конкретно зазначається:
«Росія повинна зазнати втрати статусу. Не можна допускати її впливу на міжнародну політику через міжнародні організації. Агресор не може бути членом Радбезу ООН, основною місією якого є гарантування миру».
Гопко вважає, що визнання Росії «терористичною державою» іншими країнами має означати автоматичну дискваліфікацію та недопущення головування її в РБ ООН. Серед країн, які в тій чи іншій формі оголосили про таке визнання, країни Балтії, Польща, Чехія, Словаччина та Нідерланди. Проте інші відзначають кілька процедурних проблем щодо такої потенційної реформи, зокрема суверенний характер такого головування з відсутністю стандартного визначення чи необхідності його загального визнання.
Ганна Гопко (в центрі)
Ніколенко зазначив, що важливо враховувати й ширший контекст. Він зазначає, що саме місце Росії в ООН можна вважати незаконним. На момент створення ООН наприкінці Другої світової війни до її складу входили СРСР, УРСР і Білоруська РСР.
«Це було найбільше дипломатичне шахрайство всіх часів, коли в 1991 році Росія просто поміняла табличку з написом СРСР перед п’ятьма іншими постійними членами Ради безпеки. І Україна, і Білорусь, обидві країни-засновниці, мали більші обгрунтовані претензії та повноваження. Чому Росії було надане місце у Раді Безпеки без належної процедури, залишається незрозумілим… Інші постійні члени РБ ООН є п’ятьма переможцями у Другій світовій війні. Зараз 21 століття, і Україна виступає за реформування РБ ООН».
Країни з мільярдним населенням, потужною економікою та значними фінансовими внесками в ООН, такі як Японія та Індія, «зробили заявки» на те, щоб стати постійними членами РБ ООН. Після голосування на підтримку цього Генеральної Асамблеї Україна востаннє була непостійним членом РБ ООН у 2016-17 роках.
Кузан, однак, вважає, що недостатньо сподіватись на реформування ООН. Він сказав:
«Не буде кращого часу, щоб нарешті зупинити цей історичний цикл [російської агресії], ніж зараз. Зараз слушний момент, щоб виключити державу-терориста з усіх міжнародних організацій, вигнати всіх російських агентів з Заходу та повністю ізолювати Росію аж до її денацифікації».
