Російсько-китайські відносини – союзництво, рівноправність, чи щось інше?

Чи є Росія і Китай союзниками? На перший погляд, відповідь здається очевидною.

Цього місяця китайський лідер Сі Цзіньпін здійснив триденний візит до Москви на запрошення президента РФ Володимира Путіна. Там вони пили за здоров'я одне одного, і виглядало так, що дві держави зміцнюють свій альянс.

Кремль заявив, що метою візиту було "обговорення подальшого розвитку всебічного партнерства і стратегічної взаємодії між Росією і Китаєм … у контексті поглиблення російсько-китайського співробітництва на міжнародній арені".

Це видавалося природним продовженням спільної заяви Москви і Пекіна в лютому 2022 року про "необмежену дружбу між двома державами", де немає "заборонених сфер співробітництва".

Але якщо копнути глибше, то стане зрозуміло, що ці "друзі" далеко не рівні, і що Москва дедалі більше поступається могутнішому і впливовішому Китаю.

Більше по темі

Росіяни скиглять через масований ракетний удар по Рильську на Курщині

Ушкоджень зазнали Будинок культури, автостанція, педагогічне училище та школа.

Як насправді Китай розглядає війну?

На думку експертів, зустріч була викликана бажанням Китаю і Росії не дати США посилювати своє домінування, щоб світовий порядок відповідав їхньому власному автократичному баченню. Доля "конфлікту" в Україні їх мало цікавила.

Китай знову й знову критикував антиросійські санкції, звинувачував НАТО в провокуванні Росії і відмовлявся засудити її вторгнення, і в той же час продовжував заявляти про "повагу до суверенітету й територіальної цілісності всіх країн".

16 березня в телефонній розмові з Дмитром Кулебою міністр закордонних справ КНР Цінь Ґан повторив, що Пекін вітав би мирні переговори між Києвом і Москвою. Міністерство закордонних справ КНР заявило про зусилля Китаю задля "досягнення миру і сприяння переговорам", і що Китай "закликає міжнародне співтовариство створити умови для мирних переговорів".

Пізніше Кулеба сказав, що обговорив із Цінем "важливість дотримання принципу територіальної цілісності" і повторив заклик Президента Зеленського припинити агресію і відновити справедливий мир в Україні.

Китай весь час наголошує на своїй нейтральності, закликає до припинення вогню і пропонує допомогу в організації мирних переговорів, але не дає жодних конкретних пропозицій. Західні держави мають сумніви щодо його надійності й неупередженості, а в його так званому "мирному плані" вбачають скоріше намагання зобразити себе як дипломатичну силу добра.  Але останній візит Сі Цзіньпіна підтверджує, що Китай насправді підтримує Росію.

З точки зору Китаю, війна Росії в Україні відвертає увагу Заходу від ширших політичних амбіцій Китаю. До того ж, очевидні провали Росії в цій війні надалі збільшуватимуть дисбаланс політичної сили між Москвою і Пекіном.

Чи є китайсько-російські відносини партнерськими?

Той факт, що Росія вторглася в Україну за кілька тижнів після зустрічі в лютому 2022 року, означав, що Росія отримала мовчазну згоду на це з боку Китаю. Західні коментатори вбачали в цьому ознаки намірів двох режимів створити "вісь сили" на противагу США та їхнім союзникам – такий собі фундамент глобальної влади і безпеки на зміну ліберальній демократії, що було б для них ідеальною формою правління.

Однак упродовж року від початку вторгнення Росії Китай не будував рівноправне партнерство, а просто користався з потреби Путіна в союзниках і встановлював власний "порядок денний" у власних інтересах.

Ця переміна, якщо розглядати її в історичному контексті, ще більше зменшує ризик того, що китайсько-російський авторитарний альянс стане викликом для західних демократій.

За своєю суттю "дружні" відносини між Китаєм і Росією завжди були і, як кажуть деякі коментатори, завжди будуть відносинами взаємної недовіри. Росіяни завжди дивились на китайців як на недалеких селюків і не звертали увагу на ту могутність, яку індустріальний розвиток дав їхнім східним сусідам.

Але зараз Росії потрібна допомога, і з цієї потреби Китай отримує максимум вигоди. Коли економічне становище Росії погіршилось під ударом західних санкцій, Китай тільки зрадів знижкам на її нафту, газ, вугілля та іншу сировину.

До того ж, тепер розрахунки здійснюються в юанях, і це грає на руку Китаю, який прагне суперничати з доларом на світових ринках.

Російська агресія в Європі була спробою відвоювати "повагу" до себе, яку вона втратила з розпадом Радянського Союзу. Результат війни інтересів Китаю не зачіпає – він не програє в будь-якому разі.

Як і свої попередники, Сі Цзіньпін продовжує сидіти на прикупі, чекаючи, чим закінчиться бійка двох суперників. Політика Пекіна щодо Росії скоріше відображає його потреби й бажання бути противагою впливові Вашингтону, зокрема у своїй власній сфері впливу, аніж бажання "підтримати друга".

А отже, в цьому випадку йдеться не стільки про "Китай і Росію проти НАТО", не про те, "чи зможуть Китай і Росія разом побороти Америку", і не про можливість війни США з Китаєм і Росією в майбутньому, а про те, чого обидві країни хочуть досягти на світовій арені прямо зараз (хоча дехто й досі роздумує, чи нападуть Китай і Росія на Гаваї).

Переможе Росія чи ні, Кремль уже спалив свої мости на Захід, і допоки Китай не буде відкрито надавати Росії військову підтримку, якими поганими не були б його нинішні стосунки з США, він уникатиме Західних санкцій і зберігатиме свої економічні позиції в світі.

Можливо, згодом керівництво Росії зрозуміє, що тепер вона не просто "молодший партнер", а й буде змушена підлаштовувати свої політичні, економічні й соціальні плани під плани Китаю. Чи буде це влаштовувати Кремль у більш віддаленій перспективі?

Дотепер Китай розвивав тільки такі двосторонні відносини, які його ні до чого не зобов'язували, і тільки з тими, кого він міг контролювати і з кого мав прямий зиск. Попри всю нинішню риторику, мало що вказує на те, що така його політика змінилася стосовно Росії.

Насправді, в своїй нещодавно опублікованій "Ініціативі глобальної безпеки" Китай окремо наголосив, що країни мають сказати "ні" груповій політиці і блоковій конфронтації".

Судячи з заяв і Путіна, і Сі, мало що змінилося. Під час візиту обговорювались економічні питання, а головною подією стало підписання більше десятка угод про співробітництво в традиційних сферах – торгівля, технології, пропаганда.

У своїй головній заяві Путін і Сі розказали, як їхні країни "поглиблюватимуть" відносини, як робитимуть світ "багатополярним", пообіцяли "стояти на захисті міжнародної системи". Росія сподівається, що Китай якось пом'якшить відчутний удар санкцій по її економіці, а той залюбки робитиме це, але доти, поки не страждатимуть його власні відносини з Заходом.

Можливо, в недалекому майбутньому і Росія і Китай побачать, що не є хорошими друзями, якими вважають себе сьогодні, і Росія опиниться в оточенні ворожих сусідів.