Неформальний трибунал у Гаазі засудив президента РФ Путіна

17-24 лютого в Гаазі відбувся неформальний трибунал президента Російської Федерації В. Путіна. Головною темою роботи трибуналу був злочин вторгнення Росії в Україну та конкретна відповідальність за нього однієї людини, а саме президента В. Путіна. Обвинувачення полягало в тому, що саме він є особою, що ефективно контролює та направляє військові дії в Україні та є відповідальною за планування, підготовку та ведення агресивної війни проти України.

В роботі Трибуналу брали авторитетні судді та прокурори з різних куточків світу, які розуміються на міжнародному гуманітарному праві та злочинах проти людяності. З української сторони були присутні жертви, які постраждали від російської агресії, та адвокат Юрій Білоус, який з 4 березня 2022 року займається збором доказів  воєнних злочинів росіян.
 
Трибунал було організовано міжнародною організацією Cinema for Peace (некомерційна організація, заснована продюсером Якою Бізілем у 2002 році в Берліні у відповідь на терористичні атаки 11 вересня 2001 року. Саме він організував переліт російського опозиціонера О. Навального з Омська до Берліну після того, як його отруїли 20 серпня 2020 року.).

На трибуналі були заслухані свідки вбивств цивільних у Бучі й Гостомелі, які не мали жодного стосунку до української армії чи військової справи. Були надані свідчення незаконного позбавлення волі в с. Козаровичі, заслухані історії про те, якою була окупація в Херсоні та Бердянську. Їх розповідали люди, які активно висловлювали проукраїнську позицію, та яких після було заарештовано та позбавлено волі, де вони зазнали тортур і нелюдського поводження, що ображає людську гідність. Також була заслухана історія про навмисний розстріл гуманітарної колони під Черніговом. Були представлені фотографії злочинів, у тому числі супутникові, відеозаписи та звіти міжнародних організацій.

Трибунал розглянув зміст промови Путіна 24 лютого 2022 р., вивчив його повноваження як президента Російської Федерації, повноваження Ради Безпеки РФ, яка приймала рішення про визнання так званих "ЛНР" та "ДНР", докази вторгнення російських військових, зібрані в різних частинах України, кількість біженців, та інші подібні докази. Повноваження Міністра оборони РФ С. Шойгу, секретаря Ради Безпеки РФ М. Патрушева та інших уповноважених осіб. Розглядалися  також і формальні причини для вторгнення, бо Росія називає свої дії "самообороною" відповідно до статті 51 Статуту ООН. Вивчивши всі докази, суд дійшов висновку, що саме В. Путін є винним у початку війни на території України.

Пане Юрію, ви від самого початку повномасштабної війни почали фіксувати докази злочинів російських військових по всій Україні. Розкажіть, яка історія вас вразила найбільше?
 
Мене вразила історія Сергія з Маріуполя, який в один момент втратив все найдорожче у своєму житті. У березні 2022 року під час масованого обстрілу міста на його очах  були вбиті 2 його доньки та колишня дружина. Це сталося, коли вони перебігали з будинку, де жили, щоб сховатися в підвал. Тоді важке поранення в ногу отримала його літня мати. Невдовзі жінці пропонували ампутувати кінцівку, але вона відмовилася. З кожним днем перебування в темному та сирому підвалі, без догляду лікарів та належних медикаментів її стан погіршувався, вона дуже мучилася й перебувала в агонії. Коли в їх районі міста стало більш-менш тихо, син вирішив вивезти її на вулицю, щоб показати сонце. Він посадив матір на будівельний візок, під час прогулянки вона померла. Сергій поховав її у дворі, біля дочок і дружини. Таких могил у дворах Маріуполя тоді було багато.

Також на неформальному трибуналі свідчив чоловік із Житомирської області, з Малина. Російська авіабомба влучила прямо в його будинок. Там відразу померла вся його сім’я з п'яти людей. Загинула донька, син, дружина та дві маленькі онучки, яким у січні тільки виповнився рік, від будинку нічого не залишилося... Чоловік, розповідаючи цю історію, дуже сильно плакав. Під час цих свідчень одна з суддів не стримувала сліз.

Як люди йдуть на контакт, розповідаючи про ці жахіття війни?

Люди йдуть на контакт добре, для них це важливо, вони готові розповідати свої історії, бо хочуть, щоб росіяни були покарані за свої злочини. Моя робота у кінцевому підсумку, це заява про воєнний злочин в СБУ та Офіс Генерального прокурора України й подання матеріалів до Міжнародного кримінального суду в Гаазі. Всього мені особисто вдалося поспілкуватися з 70 українцями та зафіксувати на відео більше ніж 150 конкретних доказів злочинів, які вчинили російські військові. Це історії про вбивства, про тортури, про незаконне позбавлення волі та багато інших воєнних злочинів.

Для чого був створений неформальний трибунал, яка в нього мета?

Для того, щоб засудити В. Путіна, треба створити трибунал, якого на сьогодні немає. І ось саме для цього і був ініційований неформальний трибунал, який має підштовхнути Світ до цього кроку. Неформальний суд показав, що ось реальні судді й прокурори,  розглянули реальні докази, заслухали реальних жертв воєнних злочинів і свідків злочинів агресії і дійшли до відповідних висновків.

З ким ви зустрічалися у Швеції, які в них настої щодо України, які питання лунали?

Я зустрічався з депутаткою парламенту Швеції Керстін Лундґрен (Kerstin Lundgren) та держслужбовцем з міністерства закордонних справ Швеції. Я побачив, що люди нас підтримують, але все одно всієї глибини жаху воєнних злочинів вони не відчувають і не розуміють, тому важливо це доносити. Тут важливою є юридична складова, всі бачили сюжети з Бучі, Маріуполя, Харкова, але в них інше життя.

Цікаво було, що і в МЗС, і в парламенті мені ставили одне й те саме питання: «Віце-президент США Камала Герріс (Kamala Harris) нещодавно сказала, що Росія на території України чинить злочини проти людяності, чи це справді так?». Це говорить про те, що вони не до кінця розуміють той масштаб злочинів, які Росія коїть у цій війні. Для мене було дивно, що вони посилаються на інформацію з США як на джерело розуміння того, що на території України справді відбуваються злочини проти людяності. Щонайменьше. 

В нас понад 70 тисяч зареєстрованих злочинів. Це звичайна поведінка для російських військових, в нас тисячі таких історій. Це не просто якісь епізоди воєнних злочинів, це широкомасштабна історія. Ще вони запитували про вагнерівців та кадирівців – чи є вони більш агресивними. На це я відповідав, що злочини вчиняють реальні росіяни – як із Хабаровська, так і з Бурятії, які прийшли вбивати на нашу землю. Важливо це зрозуміти, що жорстокість є звичайною поведінкою російського військового. Це звичайні люди – вчора був таксистом у Брянську, завтра вбиває українських дітей і вчиняє тортури в підвалах.

Яке рішення проголосив неформальний трибунал?

Неформальний трибунал проти Путіна в Гаазі 24 лютого проголосив своє рішення.

1. Президент В. Путін є відповідальним за підготовку, планування, початок і ведення агресивної війни на території України. Саме він здійснює ефективний контроль над політичними та військовими діями держави РФ.

2. Агресія Російської Федерації проти України за характером, тяжкістю та масштабом, порушує статтю 2 Статуту ООН, яка забороняє застосування сили проти суверенної, незалежної та демократичної держави.

3. Суд  звертається до ООН, до Європейського Союзу, до всіх міжнародних організацій та парламентів світу, політиків та будь-яких людей світу з закликом докласти максимум зусиль, щоб Путіна було засуджено. Неформальний трибунал надіслав усі вивчені документи та докази до відповідних органів, які можуть приймати відповідні рішення.
На підставі цього процесу компанією Cinema for Peace буде знято документальний фільм, до якого увійдуть уривки допитів свідків та жертв воєнних злочинів російських солдатів.

Який наступний крок у цій справі?

Наступний крок за Організацією об‘єднаних націй, державами та політиками усього світу. Ми повинні докласти максимум зусиль для створення та роботи Спеціального трибуналу за злочин агресії, на якому будуть судити найвище керівництво Росії та Білорусі.

Судді, які брали участь в неофіційному трибуналі:

Зак Яакооб (Zak Yacoob) – з 1990 по 2015 рік суддя Конституційного суду ПАР (призначений Нельсоном Манделою), в молодості був активістом боротьби з апартеїдом.

Стівен Репп (Stephen Rapp) – американський юрист і колишній посол з особливих доручень з питань воєнних злочинів в Управлінні глобального кримінального правосуддя США.

Прія Піллаі (Priya Pillai) – спеціаліст з міжнародного права, працювала у Міжнародному трибуналі щодо колишньої Югославії. Має двадцятирічний досвід у галузі міжнародного правосуддя, міжнародних прав людини, правосуддя перехідного періоду, миру та конфліктів. Отримала докторський ступінь з міжнародного права і правосуддя перехідного періоду у Вищому інституті міжнародних досліджень та розвитку в Женеві.  

Прокурори:

Дрю Уайт (Drew White) – міжнародний адвокат із Канади, найбільш відомий своєю роллю в засудженні полковника Теонеста Багосори, якого ЗМІ охрестили організатором геноциду в Руанді в 1994 році, і якого Уайт у своїх заключних виступах на суді назвав одним з «ворогів роду людського». З жовтня 2000 по грудень 2011 року він вів судові процеси у справах шести обвинувачених у Міжнародному кримінальному трибуналі щодо Руанди, за результатами чого п'ятьох було визнано винними та засуджено до довічного ув'язнення. Дрю Уайт має досвід роботи в міжнародних розслідуваннях щодо Руанди, Лівії, Сирії, Іраку та Афганістану.

Дейвід Екерсон (David Akerson) – працював над міжнародними злочинами як старший адвокат у трибуналах ООН щодо Югославії, Руанди, Лівану, а також над численними іншими жорстокими злочинами в Сирії, Іраку, Південній Африці, Камбоджі та Сьєрра-Леоне.  

Тапас К. Бол (Tapas K. Baul) має кваліфікацію в судових, кримінальних та цивільних справах, є юристом Міністерства торгівлі уряду Бангладеш та ад'юнкт-викладачем Відкритого університету Джахангірнагар.